Такою інформацією володів Дмитро Гордон, який і поставив це питання.
– Кого зі своїх партнерів по команді ви щомісяця били у київському «Динамо»?
– Звідки ти це викопав, я не знаю. Але річ у тім, що ось ми зараз говоримо, говоримо... я ненавиджу несправедливість. Ну ось воно в мені живе всередині, ось не дай Боже.
Був один хлопець. Він увесь час брехав. Брехав, брехав, брехав. Ну він уже покійний.
– Гарний футболіст?
– Ну, ми завжди казали, що в нього два серця, бо він туди-сюди гасав. З десяти передач – вісім чужому, два своєму. І я одного разу з ним домовився зустрітися.
А я тоді, як і сьогодні, знаю, що зовсім другі часи. За руль сідаю, знаю, що затори, я краще приїду раніше, але не запізнюсь.
Ні одна людина в Києві не може сказати, що я кудись запізнився.
І ось я приїхав на зустріч, а його немає і немає. Я пішов, сів у машину. Через пів години дивлюся – він підійшов. Я одразу вийшов, і він мені каже: «Як тобі не соромно? Я тут чекаю стільки!»
І я йому як зарядив, с###н ти син. Я пів години його чекав.
Ну, бувало інколи, бувало, – згадував Сабо.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
