Вимушений переїзд, «незрозумілість існування» та робота всупереч
Конкурувати із Шахтарем у Донецьку – непроста справа. «Гірники» мали свій стадіон, великий бюджет, зіркових гравців та єврокубки. Що нового міг запропонувати Олімпік донецьким глядачам? Але в тому й особливість Олімпіка – він наважився змагатись із гігантом за фанатів, і бодай через це заслуговує на повагу.
Офіційна дата створення клубу – 2001 рік, і вже в сезоні 2014/15 Олімпік заявляє про себе в УПЛ (хоча перед цим посів лише 11 місце у Першій лізі). Скромне 8-ме місце з 14 команд навряд чи когось здивувало, але донеччани залишили позаду Карпати та Чорноморець, у яких значно триваліша історія і які були футбольними монополістами у своїх містах (про Карпати сьогодні такого вже не скажеш).
Загалом Олімпік мав репутацію міцного середнячка, який нічого не може протиставити лідерам, завзято б'ється проти собі подібних і може «злитися» аутсайдеру.
У сезоні 2016/17 Олімпік несподівано виборов путівку в єврокубки. І хоча участь у Лізі Європи була нетривалою, у клубі відчули смак євротурніру. Це мотивує працювати ще наполегливіше.
Після окупації Донецька Олімпік був змушений покинути рідне місто. Команда облаштувалася у Києві, хоча розглядала й інші варіанти. Невеличкий стадіон імені Баннікова прихистив скромних біженців. І хоча трибуни цієї арени вміщують лише 1678 глядачів, вони майже завжди були порожніми.
Критики закидали, мовляв, «для чого цей клуб існує»: армії прихильників немає, стадіону немає, гра посередня. Для чого? Справді, з першого погляду існування Олімпіка виглядає нелогічним. Крім того, юнацькі команди постійно опинялися в епіцентрі розмов про договірні матчі. Втім, клуб перетерпів і це. Президент Владислав Гельзін, який донедавна сам виходив на поле у матчах УПЛ, стверджував, мовляв, доказів немає, і продовжував свою справу.
Шевчук та Ротань – не ризик, а найлогічніше рішення
Звільнення Романа Санжара було логічним. Команда не прогресувала, а самому спеціалісту забракло амбіційності. Керівництво клубу розпочало пошуки нового тренера і зробило, як виявилося, дуже вдалий хід – команду очолив В'ячеслав Шевчук.
Чому цей вибір – найкращий?
Проблема Олімпіка полягала якраз у відсутності амбіцій. Виконавці у донецькій команді, в принципі, завжди були доволі непоганого рівня, проте відчувався якийсь бар'єр, який стримував команду перед якісним ривком вперед.
Шевчук власним запалом зумів подолати цей бар'єр, про що свідчать матчі проти Шахтаря. Звісно, Олімпік не вів гру, проте і не закривався у власному штрафному майданчику, мріючи зберегти рахунок 0:0. Та ж Олександрія вдома віддала «гірникам» перемогу майже без бою. Натомість підопічні Шевчука на ОСК Металіст ледь не вирвали перемогу – «гірників» на останній хвилині голом з офсайду врятував Мораєс. Трохи раніше Шахтар переміг Олімпік 3:2 завдяки чисельній більшості, хоча навіть в меншості «олімпійці» зрівняли рахунок (2:2).
Сподобалася реакція Шевчука на слова Фонсеки про те, що «грала одна команда». Екс-«гірник» показав, що не визнає авторитетів і нікому не дозволить говорити про свою команду зневажливо. Експерти критикували Шевчука через запальну поведінку, мовляв, «тренер не повинен так поводитися». Тільки чомусь ніхто не зізнається, що «спокійні професіонали» передали командам свій стиль настільки, що шоу «Говорить Україна» в плані емоційності переплюне будь-який матч УПЛ, окрім Класичного. Винятком є правдоруб Вернидуб, чиї «мужики» наразі викликають чи не найбільшу симпатію.
Матчі Олімпіка проти Десни та Зорі завершились з рахунками 1:1. Так, у Шевчука траплялися невдачі (домашні 1:2 з Карпатами), проблеми зі створенням моментів та їхньою реалізацією, але в команди з'являється бодай якийсь стиль. Головний тренер та його помічник Ротань зуміли переконати гравців, що в УПЛ немає кого боятися і можна сміливо боротися за місця вгорі турнірної таблиці.
Боротьба за єврокубки та виклики у збірну
Під час зимової перерви Шевчук має змогу провести чистку, залишити лише тих виконавців, які відповідають його задумам. Підписання сенегальського форварда Дійє, який пройшов школу Ювентуса, – якщо не сенсаційне, то принаймні точно здивувало зі знаком «плюс». Прийшов у команду захисник Клименчук, натомість шукатимуть щастя деінде Зубейко, Нємчанінов та Кравченко. Схоже, Шевчук хоче додати своєму захисту швидкості, що спонукає думати про його прагнення зосередити зусилля Олімпіка на атаках.
Зараз Олімпік перебуває на 9-му місці і має в активі лише 19 очок. Від першої шістки донеччан відділяє 5 пунктів. Теоретично підопічні Шевчука мають шанс здобути путівку у верхню половину таблиці. Та навіть якщо їх спіткає невдача, весняна частина дозволить команді зігратися, напрацювати тактичні заготовки.
У наступному сезоні Олімпік вже не перебуватиме в ролі середняка. Цього не дозволить сам Шевчук, який не вміє програвати і любить перебувати на провідних ролях. Єврокубки + збірники у складі команди – мрія Шевчука та Гельзіна. І якщо рік тому це викликало б іронічну посмішку, то зараз зумовлює відчутну симпатію.
Ярослав Сиваківський, Футбол 24.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
