- Чому вся кар'єра в одному клубі?
– Був період, коли я сам хотів піти, але не пішов. Це було в 2008-му, коли «Динамо» виграло чемпіонат і Кубок України. Тренером був Сьомін, грав Станіслав Богуш. Я для себе вирішив, що в 33 роки бути другим воротарем нецікаво.Тим більше, що через півроку закінчувався контракт. Прийшов з цими думками до Ігоря Суркіса і сказав, що новий контракт не буду підписувати. Він сказав: «Не поспішай, почекай трохи». Президент клубу сказав: «Не поспішай. Почекай ще із рішенням». Вочевидь, він знав більше.
Пізніше вийшло, що Юрій Сьомін був змушений піти. При Газаєві я вже почав грати. Сьомін, через якийсь час повернувся, і я знову пішов до Суркіса із твердженням, що краще мені піти… Але цього разу я вже грав при Сьоміні.
- Епізод із життя, за який соромно?
- В 1994 році ми грали гру ЛЧ в Парижі. Ми, 7-8 гравців, київського «Динамо» їдемо в ліфті. Заходить дві жінки – старша і молодша. Ми ризикнули прикинути, що це мати і дочка, яка вже є повнолітня. Ми стоїмо і дивимося на красу цих двох жінок. Кожен говорить: «Я б їй дав». І так говорять всі. Двері відкриваються, вони виходять і молодша говорить: «Я б нікому не дала». Ми думали, що вони не розуміють російської мови. Мені було дуже соромно. Цей епізод мене багато чому навчив. При сторонніх людях я більше ніколи не висловлював подібні думки.
- На морозі прилипав язиком до заліза?
- Ні. В дитинстві це пройшов. Побачив це зі сторони і не хотів повторювати. Залишився відбиток в пам’яті, що язиком до металу на морозі торкатися не варто.
- Яка найяскравіша вулична бійка?
- Як в нормального хлопця із Оболонської школи в мене було багато бійок. Якось я ввечері повертався із дівчиною і до нас підійшли двоє. Один дістав ніж. Все відбулося дуже швидко – сили в мене достатньо. В руках теж. Я потім сам злякався дуже. Вдарив одного з ноги і наступив на руку. Інший так втікав, аж п’яти блищали. Думаю, побив багато рекордів. На Оболоні, так точно.
- Чому не схожий на байкера?
- Є в мене і шкіряна жилетка, і не шкіряна. Є й не один мотоцикл. Скажу чесно, що ця остання мода із бородами після перемоги Кончіти Вурст на Євробаченні – не моє, а борода – не чоловіча справа. А зараз в мене не борода – це небритість.
- Скільки мотоциклів у гаражі?
- Три: Індіан, Харлей і БМВ. Це задоволення і насолода. Зовсім інше відчуття, коли їдеш. Я не афішував своє хоббі, коли грав.
- Хто виносить футболістів з поля на ношах?
- На кожному матчі присутня швидка допомога. Є працівники стадіону, які це можуть зробити. Так, я бачив всякі смішні відео, які обігрують цей момент. Різні індійські фільми, де гол забив і поїхав по всьому полі. Взагалі, з індійських фільмів можна посміятися.
- Від яких клубів були пропозиції?
– Офіційних пропозицій я в руках не тримав. Ходили чутки про варіанти з «Валенсією», лондонським «Арсеналом», «Пармою» і навіть «Баварією».
В один день мій агент сказав мені, що «Динамо» готове обговорювати трансфер будь-якого гравця, крім одного – мене.
- Займалися браконьєрством?
- Ні. Я був на полюванні на диких качок.
- Яка максимальна швидкість була на мотоциклі?
- На обгоні – 180. А так – 140 на автобані.
- Де татуювання?
- Були думки з приводу тату, але не знайшов ієрогліфа, сенсом якого були б гармонія і сила.
- Подаєш милостиню?
- Ні. Я не вітаю жебрацтво. Ми ходимо на закупочні дні в одне місце, де є жінка, яка своїми руками робить різні речі. Ми в неї нічого не купуємо, але залишаємо гроші. Далі сидить бабуся, яка продає сірники. Я візьму в неї три коробки сірників і дам її суму в тисячу разів більше. І допомагаю постійно. Хочу бути впевненим, що гроші, як даю, підуть саме тій людині. В мене був момент, коли підійшов чоловік і попросив допомогти. Я погодився, але сказав, щоб він помив мені машину. Дав би йому набагато більше, ніж за мийку. Він відмовився. Я хотів, щоб він ці гроші не отримав, а заробив. Йому це було не цікаво.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
