Сімнадцяте березня 1999-го. Рівно 20 років тому! Країна в глибокій економічній, кгхм, ямі – скажімо так. Але «Динамо» наповнює серця гордістю за честь державного прапора. У першому матчі вдалося вивезти із «Сантьяго Бернабеу», цього пекельного галактичного казана, нічию 1:1. Шевченко відкрив рахунок після зручного пасу Реброва, невдовзі Предраг Міятович відповів ударом зі штрафного – на цьому все.
Ситуація ідентична до тієї, що була роком раніше. Тоді, після 1:1 у Турині, «Динамо» розгромно поступилося «Ювентусу» вдома – 1:4. Але ж цього разу висновки будуть зроблені, чи не так? Валерій Васильович обов’язково проаналізував помилки, розібравши їх до молекул. До того ж іспанські клуби – це не італійські, проти яких дуже незручно грати. Нехай то навіть сам «Реал» – «Барселону» ж ми громили!
«Динамо» влаштовувала навіть нульова нічия. У першому таймі команда так і зіграла – притиснувшись до власних воріт. Мадридські зірки тримали у напрузі Шовковського – 82 тисячі глядачів, прогріваючи горлянки вокально, а подекуди і горілчано-коньячно, прискіпливо стежили за видовищем, що нагадувало кориду. «Реал» – бик, засліплений потребою забивати. «Динамо» – тореро, холоднокровний маніпулятор, який виснажує жертву, а за спиною ховає гостру шпагу.
Одразу після перерви Лобановський випустив на поле Белькевича – і почалося. Через 15 хвилин плеймейкер «Динамо» максимально комфортно, як для важкого весняного газону «Олімпійського», віддав на Шевченка врозріз поміж оборонцями гостей. Шева наблизився до Іллгнера, обіграв його і… впав. Німець рукою зачепив ногу суперника, а це – пенальті.
Андрій підвівся, зняв рукавичку, підняв праву руку: «Я буду бити». Удар у лівий від голкіпера кут. Той реагує, але парирує перед собою. Добивання – загальний екстаз! Практично одразу ж Шева міг подвоювати, адже вибігав на Іллгнера із лівого флангу. Напрошувався обвідний удар у дальній кут, проте форвард прострілює на Белькевича – захисники встигають перевести на кутовий. Подача корнера – голкіпера страхує Роберто Карлос, який виносить м’яч із самісінької лінії воріт.
Гойдалки! «Реал» відповідає інфарктним ударом Шукера з лінії штрафного майданчика. СаШо не встигав зреагувати, але м’яч пролетів над самісінькою поперечкою. Видихнули! Ненадовго, бо там Рауль продерся на ударну позицію – Шовковський вчасно вийшов із воріт і вдало скоротив кут обстрілу.
«Рауль завжди грає в чужому майданчику, чекає помилку. Хитрий лис. Провокатор. Може самостійно вирішити результат зустрічі», – характеризував форварда Владислав Ващук.
У той вечір – не вирішив. Бо на 80-ій хвилині себе показав неймовірний тандем Ребров-Шевченко, а їх комбінація стала зразком ідеального порозуміння двох партнерів – на рівні телепатії. Спершу вони обігралися у глибині поля, а наблизившись до штрафного майданчика «Реала», Ребров «черпачком» перекинув оборонців і вивів Шеву на третє за підсумками двох матчів результативне побачення з Іллгнером. 2:0 – переконливо, шалено, божественно!
«Перший тайм, вважаю, ми провалили. Але березень є березень – у другому таймі, навіть з нашою невеликою перевагою, у нас бажання виявилося трохи більше, ніж у суперників». Слова Метра, який подумки був вже у півфіналі.
Ліга чемпіонів 1998/99. ¼ фіналу. Матч-відповідь
«Динамо» – «Реал» – 2:0 (0:0)
Голи: Шевченко, 63, 80
«Динамо»: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Каладзе, Гусін, Хацкевич, Кардаш (Белькевич, 46), Косовський (Яшкін, 87), Шевченко, Ребров
«Реал»: Іллгнер, Пануччі, Єрро, Кампо, Роберто Карлос, Санчіс (Гуті, 71), Редондо, Зеєдорф (Шукер, 66), Рауль, Ярні (Карамбе, 81), Мор’єнтес
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
