Анатолій Дем`яненко: «У літаку плакали майже всі»

Динамо Київ 23 Травня, 22:00 834
Анатолій Дем`яненко: «У літаку плакали майже всі»   | 19-27
Учасник трьох Мундіалів розповів «Футболу 24» про Марадону, Роже Мілла, суддівську сваволю, «бурю в Ірапуато» і 43-градусну спеку.

Учасник трьох Мундіалів розповів «Футболу 24» про Марадону, Роже Мілла, суддівську сваволю, «бурю в Ірапуато» і 43-градусну спеку.

У 80-их роках часто можна було почути, що Анатолій Дем'яненко - це футболіст з двома серцями. Лівий захисник київського «Динамо» і збірної СРСР невтомно курсував від свого кутового прапорця до чужого, а його рейди нерідко втілювалися в голи. Такий гравець, безперечно, мав стабільне місце в основному складі незалежно від того, хто очолював збірну - Бєсков, Малофєєв чи Лобановський. Сьогодні разом із Дем'яненком «Футбол 24» пригадує події одразу трьох Мундіалів - 1982, 1986 і 1990 років. У кожному з них наш герой неодмінно виходив на поле.

«Сократес — розумний футболіст»

- Анатолію Васильовичу, на іспанському Мундіалі СРСР вже в першому турі випало грати з бразильцями. Зіко, Фалькао, Сократес… Чия гра вас зачарувала найбільше?

- Бразилія – першокласна команда. Виділявся Сократес – розумний футболіст. Високий такий і «тягучий». Але там і крім Сократеса вистачало чудових гравців. Ми також виглядали нормально, на рівні. Якщо пригадуєте, там арбітр ще пенальті не дав у ворота Бразилії.

- Андрій Баль відкрив рахунок ударом здалеку. Помилка голкіпера?

- Це однозначно помилка голкіпера. Воротар зобов’язаний брати такий м’яч.

- У день матчу в Севільї стояла 35-градусна спека. Погодні умови – це головна причина того, що Союз дозволив команді Теле Сантани вирвати вольову перемогу?

- Знаєте, це футбол. А футбол – річ непередбачувана. Сократес забив, якщо не помиляюся. А потім ще й Едер влучив в «дев’ятку». Так склалися обставини.

Всі голи СРСР на ЧС-1982

- У наступних чотирьох матчах Мундіалю-1982 СРСР не програв жодного разу, але, тим не менше, покинув турнір, не зумівши подолати другий груповий етап. Що скажете про цю унікальну формулу розіграшу, яка трапилася в історії вперше і востаннє?

- Бачите, ми зіграли внічию з поляками і обіграли бельгійців, але далі не пройшли – за кількістю забитих м’ячів перевага була в збірної Польщі. В них тоді дуже хороша команда була з лідерами – Збігнєвом Бонеком і Гжегожем Лято. Захист, півзахист – все у них було на високому рівні. Недарма вони потрапили в призери. Якщо б ми перемогли поляків, то вийшли б у півфінал. А так, бачите, внічию зіграли…

- В Іспанії кістяк збірної формували гравці трьох клубів – московського «Спартака», київського і тбіліського «Динамо». Які стосунки були між представниками двох непримиренних таборів – Києва і Москви?

- У нас хороші були стосунки. Ми товаришували. І зі спартаківцями дружили, і з тбілісцями. Якихось принципових протистоянь у колективі не було зовсім.

43 градуси

- У Мексику ви їхали вже досвідченим гравцем, який понюхав пороху Мундіалю. До того ж їхали, маючи капітанську пов’язку. Яким чином обирався вожак радянської збірної? Це була вказівка Лобановського, чи відбулося таємне голосування?

- Таємне голосування. Хто був конкурентом? Розумієте, кістяк збірної складали гравці київського «Динамо», тому достойних людей було багато. Такі справи… Скільки голосів отримав? Не пам’ятаю. Вибори капітана, до речі, відбулися вже в Мексиці. Ми ж туди приїхали за десять днів до старту турніру – для акліматизації.

- Як проходила акліматизація? В який спосіб Лобановський готував команду?

- Та як… Насичені тренування, плюс – зіграли кілька спарингів. Все-таки це було високогір’я, навіть не пам’ятаю, скільки тисяч метрів над рівнем моря.

- Якою була реакція світу після вашої стартової перемоги над Угорщиною – 6:0? Преса охрестила цей матч «Бурею в Ірапуато»…

- Як ви пригадуєте, перед чемпіонатом світу Угорщина обіграла бразильців – 3:0. Це була хороша команда, але нам посприяв той факт, що ми на початку зустрічі забили пару м’ячів. Після матчу нас возвеличили до рангу фаворитів Кубка світу. Команда виглядала добре, бігла, показувала гру.

- З дня вибуху на Чорнобильській АЕС минуло тоді трохи більше місяця. Якими очима дивилася на вас світова громадськість? Остерігалася?

- Ні, до нас ставилися нормально. Звичайно, всі вже знали про те, що в Союзі сталася така біда. Підходили до нас, підтримували і співчували.

- Ви згадували про високогір’я. Окрім цієї проблеми була й інша – матчі відбувалися посеред дня, коли найбільша спека…

- Одного разу було 43 градуси. Не пам’ятаю, з ким ми тоді грали, але цей температурний показник запам’ятав. 43 градуси…

- Нічого собі! Як головний тренер боровся з цим негативом, щоб зберегти свіжість команди?

- Чогось особливого не було. Адже команда була готовою до таких навантажень – ми довго готувалися до мексиканського Мундіалю.

СРСР перед дебютним матчем на ЧС-1986. Анатолій Дем'яненко - другий у верхньому ряду (зліва направо)

- У Мексиці національний напій – це текіла. Чи вдалося спробувати?

- Ні-ні, не куштував. В нас навіть екскурсій не було ніяких. Готувалися до матчів – які могли бути екскурсії? Ще й спека така, що жах.

- У чвертьфіналі була трагічна поразка «імені Фредріксона» - від Бельгії. Що б ви зробили з цим арбітром, якщо б він вам потрапив під гарячу руку за межами стадіону?

- Бригада арбітрів зарахувала два голи, які були забиті з положення «поза грою». Хай це буде на їх совісті. Про що вже зараз говорити?

- А це правда, що по дорозі зі стадіону, а також вже у літаку були футболісти, які плакали?

- Так, було таке. Майже всі гравці збірної тоді плакали.

- І ви плакали?

- Так. Сльози були на очах, тому що несправедливість просто кричуща! Команда добре грала, але судді нас «поховали».

- Перед поїздкою на ЧС-1990 збірна Союзу зазнала двох поразок у спарингах – від Ірландії та Ізраїлю. Перший тур Мундіалю – 0:2 від Румунії. Що це за криза спіткала тоді віце-чемпіонів Європи?

- Тут така справа: буває – є фарт, а буває – навпаки. Ми ретельно готувалися, але виступили не найкраще. Румуни теж тоді були хорошою командою. В другому турі – гра з Аргентиною, де також виникли проблеми. Пам’ятаєте, як Марадона витягнув м’яч із площини воріт рукою? Словом, підводних течій не було. Лише сила суперників і упередженість арбітрів.

- Ви бачили гру Марадони вживу. Що можете сказати про цього генія?

- Звичайно, це футболіст з великої літери. Відібрати у нього м’яч було дуже важко, майже нереально. Приємно грати проти таких футболістів – рівень у них надзвичайно пристойний. Щоправда, той епізод, коли він у матчі з нами зіграв рукою, дещо «підмочив» його репутацію в моїх очах. Але ж бачите: суддя начебто й перебував поруч, але робив вигляд, що там все «чисто». Напевно боялися, що Радянський Союз далеко піде (Сміється).

- Перші два матчі ви провели на лаві запасних, зате тільки-но вийшли на поле – команда розтрощила Камерун. Проти вас грав Роже Мілла – ще один легендарний футболіст. Чи легко було з ним впоратися?

- Звичайно, це був дуже потужний футболіст. Забивний. Ну але нам не забив, отже, ми з ним впоралися.

- В яких тонах писала про ваш виступ в Італії радянська преса?

- Та щось там писали… Незадоволені були – це зрозуміло. Ми ж не вийшли з групи. Завдання не виконали.


«СРСР чогось не вистачало»

- Підіб’ємо підсумки. Найкращим досягненням СРСР на чемпіонатах світу стало лише четверте місце команди Йожефа Сабо у 1966 році. Чому так не фартило?

- Чогось завжди бракувало в кінцівці. Важко зараз казати.

- Ви їздили на Мундіалі з двома ідеологами різних футбольних традицій – Лобановським і Бєсковим. З ким було простіше в спілкуванні?

- Та ні, з усіма було приємно працювати. Лобановський, Малофєєв, Ахалкаці, Бєсков. Великі тренери, які висловлювали свої різні точки зору на футбол.

- Іспанія, Мексика, Італія. Який найпам’ятніший сувенір привезли звідти?

- Ой, ми багато всього привозили – сувеніри, талісмани. Пам’ятні світлини. Пригадую, фотографувалися з мавпами. А подарунки з чемпіонату світу купував і друзям, і родичам.

- Хочеться почути від вас історію, пов’язану з Мундіалем, про яку ви ще ніколи не розповідали журналістам…

- Та нічого такого не пригадую. Команда готувалася, знаєте, тож нічого не було. Тренування, тренування, плюс – літо, спекотно. Розумієте? Команда спокійно собі готувалася. А щоб виникали якісь пригоди – такого не було.

- Ось-ось стартує новий Мундіаль. Хто у вас є фаворитом?

- Ой, багато команд. Аж важко щось передбачити. Зрозуміло, що фаворитом буде Бразилія – грають у себе вдома. Якщо вони не виграють домашній Мундіаль, вболівальники їм цього не пробачать. Є ще Німеччина, Англія, Іспанія…

- За кого вболіватимете?

- Теж поки не знаю. Подивимося.

- Раніше в нас як було? «Вболіваємо за братів-слов’ян, за Росію». Зважаючи на сучасні політичні реалії, ви й надалі вболіватимете за збірну агресивного північного сусіда?

- Давайте ми не будемо вплутувати політику в спорт. Гаразд? Не потрібно цього (Сміється).

Олег Бабій