— Де ми зараз Вас потривожили, як ся маєте?
— Зараз я знаходжуся в центрі Києва, в банку. Звичайний, будній день. Почуваюсь добре, проте досі злюсь через поразку в Суперкубку.
— Як справи в Києві, зважаючи на події на Сході української держави?
— Чесно кажучи, якщо не дивитись ТБ, не розмовляти на тему подій на Сході, то тут – цілком нормальне життя. Ніщо не нагадує про ті страшні події, що там відбуваються. В Києві життя нормалізовується. Навіть в самій команді ми намагаємось не говорити про політику, а більше зосереджуватись на футболі. Навіть, якщо новини надходять справді сумні.
— Але крах літака малазійських авіаліній обговорювався серед футболістів?
— Так, звісно. Ще й як! Ми були в Інсбруку, на тренувальному зборі, коли це трапилось. Наступного дня ми відлітали вже до Києва. Можете уявити собі, на скільки напруженим був переліт.
— Можливо, Ви молилися перед відльотом?
— Ні. Я – не молився. Я не мав ніякого страху.
— Не боялися? А за місяць до цього?
— Ні. Не боявся. Я ще жодного разу не боявся, відколи перебуваю в «Динамо». Можливо, з одного боку, це через те, що гравці від клубу мають хороший захист. З іншого – через мою сутність. Я вважаю, що все відбувається так, як має відбуватись. Це може трапитися і в літаку, і на вулиці. Якщо я помру одного прекрасного дня – так і мало бути.
— Ностальгуєте за «Базелем»?
— Зовсім ні. Я не шкодую про перехід в «Динамо». Звичайно, цей перший рік був дуже важким. Можливо, другий рік буде таким же. Але я ще ніколи не обирав для себе «легкі шляхи». Я люблю виклики. До того ж, я вважаю, що я виріс протягом останніх дванадцяти місяців.
— В якому сенсі?
— Якщо обставини навколо вас неспокійні – ви зростаєте психологічно. Звісно, я приїхав в Україну, щоб займатися футболом, проте на передній план часто виходять речі, про які ти й не знав.
— Шість гравців «Шахтаря» не забажали повернутися до України. У Вас були подібні думки?
— Я був в люті, коли ми програли «Шахтареві». З тих шести гравців,які не хотіли повертатись – лише двоє були основними. В нас не змогли вийти одразу чотири гравці основи.
— У Вас не було думок покинути команду?
— Ні. Не було. Мені подобається «Динамо». Я думаю, в нас є хороші шанси на чемпіонство в цьому сезоні. Я не скаржусь ні на місце проживання, ні на інфраструктуру. Якщо говорити про самий клуб, то тут дещо професійніше підхід, ніж у «Базелі». Цікава деталь: ми проходимо зважування щоденно, - тут я став на чотири кілограми легше, ніж був досі. А щодо Києва – це красиве, велике місто. Найкраще в Україні, разом з Одесою.
— Та все ж, куди, можливо, хотіли б перейти?
— У футболі цього напевно не знаєш. Я не шукаю можливих варіантів. Звісно, все може відбутися швидко. Все стане відомо протягом наступних кількох місяців, зважаючи на ситуацію в країні.
— Наприклад, якщо чемпіонат не буде проводитись…
— Так, наприклад. Проте, зупинка чемпіонату – зараз пройдена тема. Команди зі Сходу зможуть грати свої матчі на Заході країни.
— У твоїх колег по команді таке ж бачення ситуації?
— Не знаю, але це моя особиста позиція.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
