У ексклюзивному інтерв’ю журналістам сайту 1927.kiev.ua тренер маріупольського «Іллічівця» Микола Павлов розповів про свою співпрацю з Олегом Бабаєвим, повідав, чи міг би він стати тренером російської команди, та дав поради своїм колишнім підопічним: Роману Безусу та Євгену Селіну, та пригадав цікавий випадок із ними.
- Як ситуація зараз в Маріуполі?
- Здається, спокійно. Багато людей в нас, як ніколи. Приїхали з Донбасу, звідти, де важке становище, приїхали до Маріуполя, засмагають, відпочивають, купаються. В нас спокійно.
- Який настрій в команді перед матчем з «Динамо»?
- Трохи хвилюємось. Все таки зараз «Динамо», потім «Шахтар». Ми невдало зіграли останню гру, тому трохи присутнє хвилювання. Молодь забуде, напевно, цей невдалий день і завтра зіграє добре.
- Який результат вас завтра задовольнить?
- Будь-який позитивний.
- Як ви сприйняли новину про трагічну загибель Олега Бабаєва?
- Я був та прощався з ним коли це сталося. Потім, коли в Кременчузі грав дубль, я з’їздив на кладовище, з’їздив на те місце, де це трапилося. Важко мені було, все ж таки, ми 4 роки з ним працювали, 2 роки дружили. Важко, дуже важко.
- Які в вас з ним були стосунки?
- Для мене він був більш ніж президент, він мені як друг був. Багато наших відносин складались виключно на людських відносинах. Тож мені дуже важко було перенести цю втрату.
- Після конфлікту з «Ворсклою» ваші відносини не зіпсувались?
- Ні. Він саме займав таку сторону, що… Тепер то його нема, я можу розповісти. Він завжди казав, що це питання закриє, але так і не вийшло. Якщо б він був живий, то, думаю, найближчим часом ми б остаточно владнали наші відносини з «Ворсклою».
- Після переходу Безуса в «Динамо» ви спілкуєтесь з ним?
- Авжеж. І з Селіним, і з Безусом - постійно.
- Як думаєте, що з Ромою трапилося в минулому сезоні?
- Думаю, що він трохи заспокоївся. І, мабуть, вплинула та плутанина, яка була в кадрових питаннях «Динамо», тренери змінилися… Рому треба тримати «в їжакових рукавицях».
- Коли ви його тренували, чи були в нього проблеми із зайвою вагою?
- В мене із ним ніколи не було проблем. Одного разу, перед півфінальною грою у Харкові він набрав грам 500, я його не поставив у склад та не випустив на заміну, і в 17 років він не став майстром спорту. В мене із ним було дуже суворо.
- Чи зможе Безус в цьому сезоні виграти конкуренцію в Беланда?
- Багато залежить від довіри тренера. Без довіри Ромі буде дуже важко. А конкуренція з Беланда буде неабияка, все таки Беланда – гравець європейського рівня.
- Пригадайте якийсь веселий випадок з Безусом та Селіним.
- Я пам’ятаю, коли в мене народився другий онук, а він народився водночас із сином Роми, і вони через день, чи два, коли я забирав свого онука, приїхали із Селіним до мене, я саме був у Києві, і зробили мені гарний подарунок на пам’ять про нашу співпрацю, яка була у нас в Полтаві. Мені було дуже приємно, що футболісти не забули кому вони в першу чергу вдячні: тим футболістам з якими вони виросли, там тим тренерським составам, які були в них в Полтаві.
- Що порадите Селіну? Як йому закріпитися в основі «Динамо»?
- В Євгена була серйозна травма. Не кожен футболіст після травми може оговтатися. Я знов наголошую, що в таких випадках важлива довіра тренера. Витримати конкуренцію, яка є в київському «Динамо», важко. Я завжди кажу, що конкуренція робить сильних футболістів ще сильніше, а слабких вона вбиває. Думаю, що в цьому плані вся проблема, якщо витримає конкуренцію, не зламається… А піти в оренду… не для цього ж він прийшов до клуба.
- Чи звикла вже ваша команда, грати всі матчі на виїзді?
- Хіба до цього можна звикнути? Ми ж граємо для своїх вболівальників. А так, на всіх іграх із нами вболівальників немає, тому це важко. Взагалі в моїй історії, як футболіста та тренера це вперше. Я не знаю, як ми будемо виходити з ситуації. Ми вже просто в автобусах та літаках більшу частину часу проводимо.
- Ваша особиста думка с приводу подій на Донбасі.
- До кінця, толком ніхто не розбирається, що там коїться. Просто від цього вже всі втомилися. Коли гинуть молоді люди – це важко для всіх. Для нас, для людей старшого віку, коли гинуть наші діти – це дуже важко перенести. Я не уявляю, як хвилюються родичі тих, чиї діти знаходяться в АТО.
- Якщо б вам запропонували очолити якійсь російський клуб, ви б зголосилися?
- Ні. Коли я був молодший, в мене були такі можливості. А зараз мені не цікаво працювати в іншій країні, і не цікаво працювати в іншому клубі. Мені, напевно, доведеться в Маріуполі закінчувати кар’єру.
- Як колишній тренер «Динамо», скажіть, як думаєте, чи вийде все в Реброва?
- Я хотів би, щоб вийшло, а як буде, я не знаю, тут залежить від витримки та терпіння керівництва клуба, як Ігор Михайлович буде йому довіряти. В київському «Динамо» без результатів важко буде працювати. Тому Сергію належить важкий труд зараз.
- На ваш погляд, чи покращилася гра «Динамо» після відходу Блохіна?
- Дуже мало часу пройшло, категорично щось казати я б не став. Дуже малий строк, щоб визначити, чи змінилась гра київського «Динамо». От завтра зіграємо, коли я буду знаходитися поряд, тоді, можливо в мене складеться якесь враження, поки я не готов про це говорити.
Розмовляли: Олександр Ушаков та Тарас Панченко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
