Євген Чумак, дебютувавши за першу команду «Динамо» у матчі проти «Генгаму», одразу ж став зіркою, адже про цього футболіста, загалом, ніхто нічого не знав.
Вже зараз стає звичною картина, коли у середині другого тайму на полі замість гравця основного складу, з'являється 19-річний гравець.
Спеціально для 1927.kiev.ua, Євген розповів про свою нову мрію та про те, як він ставиться до найактивніших вболівальників «Динамо» - ультрас.
- Твоїм першим тренером, як і в Андрія Шевченка, був Олександр Шпаков. Саме для тебе, яке значення мав саме цей факт, і чи були асоціації, мовляв «Шева отримав Золотий М’яч і я його теж отримаю»?
- Таких асоціацій у мене не було, тому що я - занадто молодий, щоб про це щось думати. А коли був маленький, у 6-8 років, я не розумів, що він тренував Шевченка. А так, він був дуже гарним тренером, мені дуже подобався.
- Ти грав на багатьох позиціях, ледь не на усіх. Але саме тобі на якій позиції більш за все подобається грати?
- Під нападником.
- У своєму першому сезоні за «Динамо U-19» ти провів 22 гри, паралельно грав також за дубль. Неочікуваний був старт для тебе?
- Так, звичайно. Ми тоді усі мріяли потрапити у дубль до Олександра Хацкевича. Так вийшло, що я потрапив і був неймовірно щасливий. На той момент для мене це було, як зараз – потрапити в першу команду і зіграти.
- У наступному сезоні досвід гри на рівні дублерів, який ти здобув за рік до цього, сильно допомагав?
- Так, звичайно. Не так боявся, не було якогось такого мандражу перед переходом, адже вже зіграв 8 ігор за команду Хацкевича. Грав правого півзахисника, у центрі. Було легше.
- У минулому році нас покинув Валентин Белькевич - твій тренер у «Динамо U-19». Сильно хвилювався?
- Так, це була втрата не лише для мене, але і для всіх людей, хто його знав. Дуже велика втрата. Я тиждень не міг заснути, весь час думав про нього. Було дуже неприємно.
- У цьому сезоні ти не проходив збори з першою командою ні влітку, ні взимку, але був заявлений за «Динамо» у Лізі Європи. Як сприйняв цю новину?
- Сприйняв цю новину позитивно, був дуже радий. Не їздив на збори, адже було багато людей на цю позицію. А коли багато людей отримали травми, дискваліфікації – взяли мене.
- Те, що ти потрапив у заявку на «Генгам», здивувало навіть Суркіса. Як дізнався про включення до заявки і про те, що виходиш на заміну, і які емоції були?
- Зранку, десь о 10-й годині ранку, Сергій Федоров зайшов до мене у кімнату і повідомив, що я потрапив у 18-ть. Перед тим, як виходити на поле, я випадково одягнув футболку навиворіт. Хлопці на лавці посміялись з того, що я так хвилювався.
- Підтримка фанатів сильно допомагала?
- Так, хоча коли з’являєшся на полі, нічого не чуєш. Тільки дивишся, де гравець – м’яч, гравець – м’яч. Але коли сидів на лавці запасних, все було чудово. Люди кричали, підтримували.
- Якось ти сказав, що у матчі з «Генгамом» збулась твоя мрія і ти зіграв за першу команду. Наразі є нова мрія?
- Звичайно, мрію закріпитись в цій команді і грати в основі.
- Якщо так станеться, що ти не зможеш закріпитись в «Динамо», - розглядаєш варіант з орендою?
- Я буду старатись і доводити, що я можу грати в першій команді.
- У своєму другому матчі за «Динамо» проти «Металіста» ти вже відзначився голом. Наскільки важливий такий початок у грі за першу команду для молодого гравця?
- Було дуже приємно, неочікувано. Не обійшлось і без везіння, адже від коліна захисника після мого удару м’яч залетів у ворота. Можна сказати 50 на 50. Було багато емоцій і дуже гарні відчуття.
- Після матчу в інтернеті з’явилась публікація ультрас «Динамо» про те, що, забивши гол, ти побіг до 41-го сектору, цілуючи емблему. Як відносишся до цього та до ультрас загалом?
- Ультрас – найбільш віддані вболівальники «Динамо», які підтримують клуб, не дивлячись на те, чи програє він, чи виграє, чи грає внічию. Вважаю, що це найкращі вболівальники.
- Зараз ти вже повністю тренуєшся з першою командою чи Вісенте Гомес також приймає участь у твоєму тренувальному процесі?
- Поки що ні. Наразі тренуюсь з першою командою.
- Ти зіграв перший свій матч на виїзді – Кубок України проти «Зорі». Чимось відрізняється атмосфера на стадіоні, ніж коли ти вдома граєш?
- Звичайно, адже вдома в десять раз більше вболівальників приходить, а там було 2-3 тисячі вболівальників. А на «Олімпійському» - 15-60 тисяч. Але вчора ми не відчували того, що нас ніхто не підтримує, адже були ультрас, які дуже добре за нас вболівали. Певною мірою і завдяки їм ми перемогли.
- Як тобі вчорашні погодні умови в Запоріжжі?
- У першому таймі було дуже багато снігу. Навіть на лавці запасних було не дуже приємно. Не знаю, як хлопцям, коли вони бігали.
- За якої погоди тобі найкраще грається?
- Маленький дощик і щоб не було дуже жарко.
- Сергій Ребров тебе використовує більше на позиції опорного півзахисника. Дуже багато гравців на цій позиції і підбір виконавців дуже серйозний. Немає страху, що можеш не витримати конкуренцію?
- Страху немає. Я буду викладатись, а вирішувати не мені, кого ставити в складі, а кого ні.
- Ходять чутки, що в першій команді молодих гравців беруть «під опіку» більш старші товариши. Тебе вже хтось взяв «під крило»?
- Такого, що хтось «взяв під крило», немає. Усі допомагають, підказують.
- Хто найбільше допомагає?
- Всі однаково допомагають. Ніхто не кричить, просто підказують по ситуації. Якщо десь щось не правильно чи кудись треба переміститись правильно. Більше допомагає той, хто до мене ближче стоїть на полі.
Розмовляв Олександр Ушаков
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
