- Наскільки активно зараз стежите за футболом?
- Дивився Суперкубок «Шахтар» - «Динамо». Для початку сезону команди показали дуже навіть хороший рівень.
- А як вам взагалі ситуація в нашому футболі?
- Його не можна розглядати у розриві від ситуації в країні. Як клуби можуть існувати без грошей? Взяти ту ж «Говерлу». Але тут доречніше оцінювати не мені, з боку, а тренерам, які працюють у цих умовах.
- Якщо завтра вам потрібно буде очолити якусь команду, у вас вже готовий свій штаб?
- Прізвища називати не буду, але, думаю, завжди можна знайти хлопців, з якими ми б із задоволенням попрацювали разом.
- Аравія - екзотичний як мінімум в плані географії варіант. Для вас це грає роль?
- Звичайно, грає. У мене ж сім'я. Тут потрібно приймати спільне рішення. Але поки ми в родині цей варіант навіть не обговорювали. Регіон незнайомий, але свого часу я і в Грецію їхав, абсолютно не знаючи тамтешнього футболу. І нічого.
- В Елладі про вас не забувають (про Блохіна часто шанобливо відгукується російський власник ПАОКа Саввіді). Як щодо повернення в грецький футбол?
- Все може бути... До слова, незабаром поїдемо до Греції сім'єю, але поки що - просто відпочити.
- До речі, які тенісні успіхи у ваших дочок? Чи не час Серену і Вінус Вільямс замінити сестрам Блохіним?
- Ні-ні... Мені просто подобається, що вони при ділі. Корисно для здоров'я, організації. А грати на високому рівні... Вийде - добре, ні - нічого страшного. Завдання потрапити на Вімблдон і виграти його я, як професійний тренер, перед ними не ставлю (сміється). До речі, нещодавно вони були в Хорватії на зборах, зараз ось поїхали грати турніри в Америку.
- Самі з дівчатами в теніс не граєте?
- Ні, я їх вже не обіграю. Лікоть болить, спина - я за ними просто по руху не встигну. Якщо раніше я їм казав: «Ставайте навпроти», то зараз, напевно, тільки дружину зможу обіграти. Та й куди мені з ними змагатися, якщо вони з п'яти років займаються! Ані вже 14, Каті - 13. От коли вони один проти одного грають, бій іде серйозний. Іноді до сліз доходить і доводиться вдома розбиратися: мама з одного боку, тато з іншого - намагаємося якось привести дітей в порядок.
- Ваша старша донька минулої осені народила доньку Жаклін...
- Радий за Ірішу, при цьому вона і гімнастикою встигає займатися! Але, чесно кажучи, дідусем себе я ще не відчуваю. Напевно, це прийде пізніше, коли вийдуть заміж молодші доньки.
- Кавалери вже з'являються на горизонті?
- Я у це не втручаюся. Думаю, рано про це говорити.
- Які у вас зараз стосунки з Ігорем Суркісом?
- Цивілізовані.
- Розставання у вас навесні 2014-го було досить складне.
- У всіх трапляються непорозуміння. Ігор Михайлович - емоційна людина, я емоційний, тоді на нервах всі були. Я вже забув про це - бажаю всього найкращого «Динамо», успіху в ЛЧ.
- Не шкодуєте, що свого часу пішли зі збірної, де у вас все було добре, і очолили «Динамо»?
- Заднім розумом всі міцні. Сталося так, як сталося. Як я приходив до збірної і говорив, що ми з першого місця вийдемо на чемпіонат світу, то всі вважали мене божевільним. А ми вийшли. Назвати невдалим перехід зі збірної в «Динамо» не можу - теж досвід. Вважаю, що тоді вчинив правильно.
- А результати «Динамо»?
- Їх можна оцінювати по-різному. Прийняв одну команду, потім прийшли нові гравці. Крім Тремулінаса, всі згодом вийшли на провідні ролі. Повинен був пройти якийсь час - може, його мені не вистачило. Як я говорив: може, потрібно впасти на саме дно, щоб потім піднятися вгору. Це було в багатьох великих команд, того ж «МЮ». За минулий рік я багато чого переосмислив, але це моє, внутрішнє. На майбутнє, може, тих помилок вже не повторю.
- Ігор Суркіс не став виключати вашого повернення в клуб.
- Нещодавно зустрічалися, цю тему не зачіпали, але нормально поспілкувалися про футбол. Буде запрошення, чому б ні? - заявив Блохін в інтерв'ю «Сегодня».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
