Метру «Педерсени» – не перешкода. Повернення Лобановського. Частина п’ята.

Роман Сиволап. 1927.kiev.ua

Продовження

Частина перша http://1927.kiev.ua/news/view/536

Частина друга http://1927.kiev.ua/articles/view/1702

Частина третя http://1927.kiev.ua/news/view/2195

Частина четверта http://1927.kiev.ua/news/view/2643

Після феєричних перемог над «Барселоною» на киян очікував матч-відповідь плей-оф відбору до Чемпіонату світу 1998 року зі збірною Хорватії. У першому матчі хорвати не без допомоги французького арбітра Сарса здобули комфортну перемогу з рахунком 2:0.

Десять динамівців і представник російського «Зеніту» Сергій Попов вийшли на поле НСК «Олімпійського» здобувати путівку на Мундіаль. Керував збірною Йожеф Сабо. У перші хвилини зустрічі українці приголомшили майбутніх бронзових призерів чемпіонату світу. Наші футболісти влаштували справжнє торнадо біля воріт суперника. Гол не забарився: відзначився Шевченко на 6-й хвилині. Через кілька хвилин Андрій розірвав захист хорватів і пробив по воротах, добивання Косовського – 2:0! Ні?!! Педерсен фіксує неіснуючий офсайд. Мабуть, знущання над «Барселоною» так вразило хорватських функціонерів, що, навіть незважаючи на фору у два м’ячі, вони вирішили підстрахуватися. Звісно, навряд чи колись ми дізнаємося всі подробиці домовленостей хорватів і норвезького арбітра Руне Педерсена.

 Педерсен ретельно допомагав гостям. У перші хвилини зустрічі він міг сміливо одягати червоно-білу футболку збірної Хорватії. Перелік помилкових рішень арбітра в першій частині зустрічі, окрім незарахованого м’яча Косовського, великий: декілька незафіксованих дрібних фолів з боку хорватів, кілька помилок при визначенні того, хто буде вводити м’яч у гру з аута. Лише після м’яча у відповідь у виконанні Бокшича Педерсен як досвідчений арбітр став дотримуватися правил пристойності. Хорвати вирушили на Чемпіонат світу, Педерсен в Осло – рахувати доляри. Зверніть увагу на склад хорватів: Шукер, Бобан, Бокшич, Ярни, Асанович – зірки світового футболу.

Україна – Хорватія 1:1 (1:1)

15.11.1997. Київ. НСК «Олімпійський». 70 000 глядачів. +6°С.

Арбітри: Руне Педерсен (справжній Педерсен) – Т. Ааланд та Е. Рестад (усі – Норвегія).

Україна: Шовковський, Лужний, Беженар, Головко, Попов, Дмитрулін (Михайленко, 62), Гусін (Кривенцов, 86), Калітвінцев, Косовський, Шевченко, Ребров.

Тренер: Йожеф Сабо.

Хорватія: Мрмич, Ярни, Асанович (Тудор, 90), Шукер, Бобан, Бокшич (Влаович, 85), Сольдо, Шарич (Ковач Ніко, 56), Шимич, Юрчич, Юрич.

Тренер: Мірослав Блажевич.

Голи: 1:0 – Шевченко (5), 1:1 – Бокшич (28).

Попереджені: немає – Бобан (6), Сольдо (11).

 Динамівці повернулися до вирішення завдання виходу до плей-оф Ліги чемпіонів, на чекав вирішальний матч за перше місце в групі з ПСВ «Ейндховен» на чолі з кращим другом петербуржців Діком Адвокатом. Киян влаштовувала нічия, і вони її здобули. Гра була не така яскрава, як попередні. Було помітно, що гравці вже втомилися, у більшій мірі в психологічному плані. Свою роль зіграв невихід на Чемпіонат світу. Але потрібний результат було здобуто.

«Динамо» - ПСВ «Ейндховен» 1:1 (1:0)

27.11.1997. Київ. НСК «Олімпійський». 90 000 глядачів. +0°C.

Арбітри: П. Чеккаріні – С. Дзукколіні та Д. Нікколетті (усі – Італія).

«Динамо»: Шовковський, Лужний  (Волосянко, 87), Головко , Ващук , Дмитрулін, Хацкевич, Максимов (Беженар, 83), Калітвінцев, Косовський, Шевченко, Ребров Тренер: Лобановський Валерій.

ПСВ «Ейндховен»: Ватерреус, Вампета, Стам, Нуман, Йонк, Коку, Де Більде (Дегріз, 82), Ніліс, Фабер, Іван (Валькс, 72), Стінга. Тренер: Дік Адвокат.

Голи: 1:0 – Ребров (19), 1:1 – Де Більде (65).

Попереджені: Лужний(62) – Вампета (2), Нуман (34), Стам (90).

 Виїзний матч із «Ньюкаслом» перетворився на формальність. Травми та дискваліфікації залишили динамівців без основної пари центральних захисників Ващук – Головко. На позиції ліберо змушений був діяти Олег Лужний. На правому фланзі захисту грав Микола Волосянко, якого вже немає з нами. Юрій Максимов поїхав у бременський «Вердер». Сума трансферу склала 750 тис. євро, на ті часи досить пристойні гроші для 30-річного гравця. У Лізі чемпіонів дебютував 19-річний Олег Венглинський.

Англійцям вдалося подолати переможця групового турніру, потішивши таким чином своїх уболівальників.

«Ньюкасл» - «Динамо» 2:0 (2:0)

10.12.1997. Ньюкасл. Стадіон «Сент-Джеймс Парк». 33 694 глядачів. +10°C.

Арбітри: Х. Круг – Е. Енглер та Г. Перл (усі – Німеччина).

«Ньюкасл»: Хіслоп, Бетті, Пікон, Лі, Барнс, Аспрілья (Кецбая, 58), Пірс, Гіллеспі, Уотсон, Пістоне (Хьюз, 46), Альберт.

Тренер: Кені Далгліш.

«Динамо»: Шовковський, Лужний, Беженар, Волосянко (Радченко, 79), Дмитрулін, Михайленко (Венглинський , 79), Гусін, Калітвінцев, Косовський, Шевченко, Ребров Тренер: Лобановський Валерій.

Голи: 1:0 – Барнс (10), 2:0 – Пірс (21).

Попереджені: Гіллеспі (17), Альберт (72) – Беженар  (68).

Кияни вийшли в ¼ фіналу Ліги чемпіонів. Жеребкування визначило в суперники туринський «Ювентус». Про ці матчі в наступному випуску.

Поки пропоную до вашої уваги інтерв’ю Лобановського для каналу «НТВ» 1997 року, в якому Валерій Васильович підбиває підсумки сезону, розмірковує над тенденціями у світовому футболі. Прошу не звертати уваги на «вільну творчість» НТВ-шників, додану до матеріалу. Інтерв’ю справді цікаве. Багато речей актуальні й нині. Необхідно розуміти, що це інтерв’ю не є частиною так званих «конспектів» ВВЛ. Власне, не існує ніяких «конспектів». Сам Лобановський неодноразово наголошував, що тренер – це людина творча, яка постійно шукає свій шлях до успіху. Лобановський говорить про напрями розвитку світового футболу: колективний футбол, універсалізацію, фізичну та психологічну підготовку футболістів. Валерій Васильович як теоретик залишив слід у світовому футболі.

Цей факт визнається фахівцями і вболівальниками. У липневому номері престижний британський спеціалізований журнал про футбол World Soccer опублікував рейтинг найкращих тренерів світу за всю історію. У голосуванні приймали участь експерти, що представляють, крім World Soccer, такі відомі видання , як A Bola , Don Balón , Kicker , La Gazzetta dello Sport і «Спорт -Експрес». У список увійшли 56 легендарних футбольних тренерів. Кожен з них залишив свій незабутній слід у світовому футболі , хто своїми видатними перемогами , хто революційними ідеями.  Лобановський зайняв почесне сьому місце, випередивши багатьох більш титулованих тренерів. Серед теоретиків його визначають, як третього тренера після винахідника «тотального» футболу Рінуса Міхельса і батька «катеначчо» Еленіо Еррери.

Далі буде.

Частина перша http://1927.kiev.ua/news/view/536

Частина друга http://1927.kiev.ua/articles/view/1702

Частина третя http://1927.kiev.ua/news/view/2195

Частина четверта http://1927.kiev.ua/news/view/2643