«Він був інтелігентний та амбіційний. Я вважав, що він - саме та людина, яка дасть нам необхідний імпульс», - згадував багато років опісля Пінту Да Кошта, легендарний президент «Порту», який ось вже 33 роки біля керма «драконів».
Жозе Моурінью очолив «Порту» після нетривалої, півторарічної роботи із «Бенфікою» та «Лейрією». Йому було лише 38 років, але «дракони» звикли робити ставку на молодих. Клуб станом на той момент безнадійно буксував, а останній чемпіонський титул тримав у руках 1999-го року.
Свою вагому роль відіграло давнє знайомство Да Кошти із Моурінью. «У 1994 році пішов Томіслав Івіч (тренував «Порту» в 1993-1994 роках) і ми запросили Боббі Робсона, якого щойно звільнили із «Спортінга» після вильоту з Ліги чемпіонів, - розповідає президент «Порту». - Коли ми вже підписали з ним контракт, Робсон сказав: «В Лісабоні у моєму розпорядженні був хлопчина, який виконував обов'язки перекладача. Мені було б спокійніше, якби він був тут зі мною». А я йому відповів: «Ви його не потребуєте, адже і так добре говорите португальською, і якщо не робите цього на публіці, то це тільки через лінощі. Проте, якщо вам просто необхідна компанія, то можете його взяти з собою».
Упродовж кількох років між Да Коштою і «хлопчиною-перекладачем» зав'язалися приятельські стосунки. Робсон після «Порту» очолив «Барселону», звісно ж взявши із собою Моурінью. І коли на зміну серу Боббі прийшов Луї ван Гаал, молодий Жозе довго вагався, чи варто залишатися на «Камп Ноу». Одного дня він зателефонував Да Кошті і прямо запитав у нього поради. »«Мусиш продовжувати.Ти працював з англійцем, а тепер з голландцем - з часом ти будеш чудово готовий до ролі головного тренера», - так я відповів Жозе», - хитро посміхається, задоволений своєю далекоглядністю, президент «Порту».
...Біля керма «драконів» Моурінью практично не знадобилося часу на розгін. Допрацювавши сезон 2001/02, Жозе вчинив наступного року неймовірний фурор, здобувши чемпіонський «требл». «Порту» повернув собі титул найсильнішої команди країни, переміг у фіналі Кубка Португалії, а у Кубку УЄФА в драматичній дуелі обіграв «Селтік».
Наступного року - ще більший тріумф. Команда сеу Жозе захистила чемпіонський титул, встановивши при цьому національний рекорд за кількістю набраних очок (86). У Лізі чемпіонів, куди «Порту» повернувся після невеликої паузи, «дракони» вийшли з групи (де були у компанії «Реала», «Марселя» і «Партизана»), у плей-офф вибили МЮ, «Ліон», «Депортіво», а у фіналі знищили «Монако» - 3:0. Напевно, найпам'ятнішим моментом цього історичного сезону став радісний і водночас нахабний забіг Моура до своїх підопічних після вирішального голу на «Олд Траффорд». Шокований метр Фергюсон змушений був ковтати пилюку від підошв португальця...
У розпорядженні Моурінью мав класних виконавців, які упродовж кар'єри щедро понюхали пороху елітних турнірів: Деку, Алєнічєв, Байя, Жорже Кошта, Дерлей. Вони були лише на кілька років молодшими від свого тренера, і Жозе вже тоді демонстрував вміння тонкого психолога, своїми вчинками згуртовуючи колектив. «Моуріньо - приємний мужик. Перед розминкою ми його дійсно неодноразово заганяли в квадрат. Не скажу, що він зовсім далекий від футболу. На середньому, аматорському рівні Жозе досить добротно виглядав. Любив пожартувати. Він був більше як член команди, а не перекладач Робсона або тренер-помічник Робсона», - згадував Сергій Юран, який перетинався із португальцем у «Порту» ще в середині 90-х.
Вже через три дні після фіналу ЛЧ Моурінью схвильовано піднімався трапом на розкішну яхту. Біля борту, розплившись у характерній посмішці «від вуха до вуха», його зустрів Роман Абрамович, власник «Челсі», і запросив за стіл переговорів. Почуті аргументи не залишили Жозе байдужим - він постиснув руку олігарху, давши обіцянку очолити «Челсі». Віддавши «драконам» усе, що міг, молодий тренер пішов на підвищення.
Тим не менше, «Особливий» з особливою теплотою досі згадує період, проведений на «Драгау».«Очевидно, що титули, які я виграв з «Порту», є найважливішими в моїй кар'єрі, тому що вони були завойовані з португальською командою для португальського футболу, - одного разу вдався до відвертості сеу Жозе. - З «Порту» був унікальний випадок - ми змогли перемогти у фіналі Ліги чемпіонів з дев'ятьма португальськими гравцями».
...Сезон 2015/16 - чи не найскладніший у кар'єрі португальця. Після семи турів Прем'єр-ліги «Челсі» плентається на 15-му місці, розтринькавши вже 13 очок. Моурінью вляпався у дуже прикру та неприємну історію імені Карнейро, веде психологічні ігри з Арсеном Венгером, а команда, таке враження, не готова вмирати на полі заради його ідей. Принаймні, поки що. Гра оборони «пенсіонерів» не витримує жодної критики - більше від них у чемпіонаті пропустив лише «Сандерленд». І навіть візит на поле аутсайдера - «Ньюкасла» - не дав змоги лондонцям самоствердитися. Заледве уникнули поразки — «Ньюкасл» - «Челсі» - 2:2.
З таким прикрим багажем «Челсі» приїхав прямісінько у пащу «драконів» - на «Драгау». Перед Моурінью - надскладне завдання: не піддаючись ностальгії за рідними вітрами, які дмуть поміж секторів культової арени, знайти протидію значно злагодженішому механізму, ніж зараз є у його розпорядженні. Заодно довести співвітчизникам, що він не деградував і залишається настільки ж успішним, яким вони його тут запам'ятали. Зрештою, хвилюватися за сеу Жозе не доводиться. Що гірше - то краще, в таких умовах португальському генію, який полюбляє складні виклики, працювати значно цікавіше.
«Якби я хотів легкого життя, то залишився б у «Порту». Прекрасне блакитне крісло, виграна Ліга чемпіонів... Бог, а після Бога - я».
Олег Бабій
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
