Роман Сиволап. 1927.kiev.ua
Для «Іллічівця» матчі з «Динамо» є головними в сезоні. Відібрати залікові пункти в головного суперника донецького «Шахтаря» – один з основних сенсів буття цього клубу. Щоправда, зараз завдання ускладнюється: з’явилися нові клуби, здатні скласти конкуренцію головній команді Донбасу. У таких умовах через деякий час «Іллічівець» сам може втрутитися у боротьбу за призові місця. Звісно, це добре, коли команда демонструє велику жагу до боротьби. Погано інше – рівень боротьби в зустрічах маріупольців із командою володаря комбінату ім. Ілліча Ріната Ахметова «Шахтарем». Сподіваюся, що настануть часи, коли Рінат Леонідович буде змушений відмовитися від тримання фарм-клубів у Прем’єр-лізі.
Поки повернемося до недільного матчу «Динамо» – «Іллічівець».
Блохін проти Павлова: тренерська боротьба. Олег Володимирович не став змінювати план на гру після матчу з «Туном». Ми знову побачили досить обережні дії в першому таймі. Підвищення темпу і тиску на ворота суперника повинно було статися в другому таймі. Але з іншого боку протистояв значно сильніший суперник, ніж швейцарський клуб. Команда Миколи Павлова створила значні проблеми для динамівців.
Кияни грали за звичною схемою 4–2–3–1. Блохін не ризикнув залишати Велозу одного в опорній зоні – на допомогу йому був випущений Сидорчук. Молодий півзахисник «Динамо» продовжує приємно дивувати своєю грою. У матчі з «Іллічівцем» перший небезпечний момент, удар Беланди в штангу, був створений після індивідуального проходу Сергія. Після цього Сидорчук кілька разів успішно йшов в обіграш. Манерою гри вихованець запорізького футболу нагадує Дениса Гармаша, якого зараз так не вистачає «Динамо». Саме Денис був здатний зв’язувати лінії захисту й атаки команди завдяки вмінню однаково добре діяти у відборі та віддавати загострюючі передачі партнерам у лінію нападу. Інші кандидати на цю позицію – Аруна і Вукоєвич – похвалитися подібним не можуть.
Крайні захисники обережно йшли вперед, знову Сілва активніше, ніж Макаренко.
Микола Павлов презентував формацію, яку можна описати як 4–4–1–1, довівши свою схильність до більш класичної системи організації гри. Хоча, з іншого боку, можливо, цьому сприяла відсутність Окріашвілі, Таргамадзе і Бутка, які здатні додати гнучкості грі маріупольців.
«Динамо» намагалося багато і швидко атакувати. М’яч уперед доставлявся або довгими передачами, або фланговими захисниками. Попереду «Динамо» звично давило кількісно. Але щодо завершення, то воно знову покладалося на індивідуальні дії та якості окремих гравців. Якщо хтось зможе зачепитися, протягнути, то потім може і забити. Комбінаційна гра поблизу штрафного майданчика суперника з метою проникнення в нього поки що кульгає в «Динамо» на обидві ноги.
«Іллічівець» не грав виключно від оборони і на контратаках. Команда Павлова досить уміло розгортала свої атаки, намагаючись швидко перейти центр поля.
Із перших хвилин «Динамо» спробувало нав’язати високий темп. Поступово темп почав спадати. Це й зрозуміло: у киян напружений графік, про що не перестають нагадувати і головний тренер, і навіть президент. Команда поки не здатна грати на шалених швидкостях протягом кількох матчів підряд. Звідси намагання Блохіна варіювати темп гри з нарощуванням темпу в другому таймі.
Вилучення Ярмоленко. У матчі з «Туном» надзусиль не знадобилося. М’яч Ярмоленко змусив швейцарців розкритися і кияни дочекалися помилок захисту суперника. У зустрічі з маріупольцями Ярмоленко міг, навпаки, стати антигероєм. Його вилучення поставило «Динамо» в дуже складне становище. З іншого боку, це вилучення трохи розслабило суперника, поманило близькою перемогою, змусило розкритися, що й дозволило киянам скористатися помилкою захисту маріупольців. Тому, мабуть, недаремно глядачі «2+2» визнали Андрія кращим гравцем матчу. Ярмоленко навчився навіть вилучення повертати на користь команди. Звісно, це жарт, але частка правди в ньому є.
Повернення разом із Шовковським надійності. Третій матч поспіль динамівці не пропускають. Є в цьому заслуга захисників. Драгович і Хачеріді з кожним матчем усе краще розуміють один одного. Макаренко менше ризикує, більш концентрується на захисних функціях. Але без сейвів капітана «Динамо» не було б сухих матчів з «Арсеналом» і «Іллічівцем» – це точно. СаШо набирає гарної форми і як у старі добрі часи є символом надійності.
Кияни виграють боротьбу. Динамівці виграли боротьбу – 62% єдиноборств (шалена цифра) були за господарями поля. Такій цифрі посприяла дуже пристойна гра в обороні від Хачеріді та Драговича. На двох вони програли лише чотири єдиноборства з 26! Та й Макаренко (15/11) з Даніло Сілвою (17/13) у цьому плані не дуже відстали.
Висновки. Кияни знову перемагають. Ця перемога дозволяє не відпустити групу лідерів, а до «Дніпра» навіть наблизитися. Але значних позитивних зрушень у грі поки не видно. Таких суперників кияни повинні перемагати навіть без 50-мільйонного підсилення. Ярмоленко, Беланда, Мбокані, Ленс, Велозу здатні грати ще краще. Бути грізною силою для грандів європейського футболу. Для цього необхідно щось хитріше, ніж схильність до флангової гри. Можливо, Гармаш після відновлення внесе необхідні якості для досягнення гармонії в грі, забезпечить компактність, гостроту і пресинг. Але залишається достатньо мінусів у системі гри киян, які поки що не вдається подолати: відсутність взаємодії гравців атаки між собою, слабкість правого флангу захисту, недостатній рівень командних дій під час пресингу, відсутність гостроти після розіграшу стандартних положень. Час іде, а реалізувати повністю потенціал наявних гравців не вдається.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
