Тільки уявіть – команда приїжджає до чужої країни. Приїжджає до команди, яка вдома практично не програє. І з самого початку матчу залишається у меншості. А ще й трибуни гонять господарів уперед…
Стоп! Стоп! Стоп! Протягом матчу взагалі було не помітно, що грали у гостях. Я сам дивився матч по телевізору, і навіть таким чином було чути «Кияни, вперед» та «Тільки Київ, тільки перемога». Люди приїхали бозна-відкіля заради підтримки рідної команди. І ця підтримка допомогла – «Динамо» перемогло.
Ну, і? Яка була подяка? Одразу – жодних претензій до капітана СаШо, він підійшов і подякував. Не будемо чіпати і Гусєва – він хоч і похлопав здалеку, але рідко коли забуває віддячити фанатам. Драгович та Хачеріді теж здалеку щось там для виду розминали свої долоні (хоча для Євгена і це вже значний прогрес). І все.
Невже до такої міри втомилися, що ви не в змозі виділити пару хвилин та розділити перемогу із власними вболівальниками? Ці хлопці прилетіли до найдорожчої країни Європи за власний рахунок. Без усіляких спонсорів та інших дармоїдів, яких клуб постійно катає на власному літаку. І хтозна коли вони ще виберуться назад. Це вони вас підтримують і в радості, і в горі. Не заслуговують ваші прихильники такого відношення до себе. Просто не заслуговують. Адже вони підтримують вас навіть тоді, коли цього не заслуговуєте ви.
Олесь Великий, 1927
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
