Роман Сиволап. 1927.kiev.ua
Після несподіваної впевненої перемоги у першому матчі українські шанувальники футболу були в піднесеному настрої: мрії про Бразилію перетворювалися у реальність. Наші збірники подарували Україні чотири дні надії. Тим болючіше сприймається фіаско у повторному матчі. Впевнений, що більшість уболівальників не зважаючи на чергове розчарування не перестануть цікавитися футболом і переживати за українську національну команду. Їх цікавить відповідь на питання - "хто винен?" і "що робити?". У цьому матеріалі поділюся своїм поглядом на гру нашої команди.
Склад і формація. Несподіванкою стала поява в основному складі Романа Безуса замість Тараса Степаненко. Цей хід говорить про те, що Фоменко вирішив підвищити шанси для створення такого необхідного голу на чужому полі і намаганням зменшити свободу дій французьким опорним півзахисникам. При цьому схема розташування гравців залишалась 4-2-3-1.
Артема Федецького на правому фланзі оборони замінив Віталій Мандзюк.
Головний тренер французів Дідьє Дешам вніс більш радикальні зміни у склад. Було проведено заміну обох центральних захисників: замість Абідаля та Косельні, що діяли ненадійно в Києві, вийшли Сахо і Варан. Замість Насрі, Ремі і Жиру з’явилися Кабай, Вальбуєна і Бензема. Дешам змінив схему на 4-3-3.
Дешам бере реванш у Фоменко. Рахунок першого матчу змусив французів атакувати. Дешам здвинув вперед центральних півзахисників Матюіді і Погбу. Свіжий Кабай самотужки впорався з Безусом і Ко: 7 відборів, 5 перехоплень, 5 підборів. При цьому півзахисник «Ньюкасла» не гребував тактичними фолами в центрі поля. Вальбуєна діяв по всьому фронту атаки. Порівняно з першим матчем Рібері почав частіше зміщуватися у центр. При цьому французи додали в темпі гри. Футболісти збірної Франції намагалися не затримувати м’яч в центрі поля.
Для ілюстрації рішень Дешама усереднені позиції гравців у цьому матчі (визначаються аналізом зон активності футболістів).
Рішення Фоменко не спрацювали. По перше, атакуючий варіант з Безусом на позиції центрального атакуючого півзахисника не приніс результату: забити не вдалося. При цьому Роман практично не приніс користі при захисті власних воріт: 1 відбір без підборів і перехоплень. У Парижі українці діяли без чистого опорного півзахисника. Крім того в київському матчі завдяки колективним взаємодіям вдалося нейтралізувати Рібері. По друге, Віталій Мандзюк був безпорадний з Рібері і невпевнено виглядав при атакуючих діях. Можливо варіант з більш досвідченим Гусєвим був би ефективніше.
Чи можна у великій поразці звинуватити Фоменко? Не думаю, що це буде вірним. Є об’єктивні показники на які тренерський штаб збірної України великого впливу не має.
Головне, що французи почали вигравати боротьбу. Позначилася більша кількість свіжих гравців у складі збірної Франції, наявність вікових гравців у складі збірної України (Ротань, Едмар, Шевчук), яким було важко відновитися за чотири дні. Взагалі в Дешама значно більше футболістів високого класу, що дозволило йому провести ротацію складу. У Фоменко такої можливості немає. У першому матчі французи виграли 57% верхової боротьбі, у другому 63%. Внизу тенденція була ідентична.
Отримати беззаперечну перевагу допомогли супернику і самі гравці збірної України, які збилися на відверту гру на відбій. Лише 54% точних передач (у першому матчі було 69%). Всі захисники збірної України мають жахливий показник точності передач: Ракицький – 38%, Мандзюк – 43%, Хачеріді – 45%, Шевчук – 53%. Лише троє гравців Ярмоленко – 70%, Безус – 75%, Коноплянка – 81% мають пристойні показники точності передач. При такому браку мріяти про якісь здобутки безглуздо. На фоні фізичної втоми, більш свіжих французів, психологічного тиску результату українці спростили гру, що у матчі з таким мотивованим і майстерним суперником закономірно завершилося розгромом.
Ця причина є ментальною. Виправити її швидко не під силу самим кращим психологам. Для цього необхідно щоб футболісти збірної України вчилися у матчах із суперниками високого рівня брати на себе ініціативу, грати в творчий футбол. На сьогоднішній день у більшості гравців збірної такої можливості немає. Комусь не вистачає досвіду, дехто виконує інші функції в клубі. Лише три гравці нашої команди, що з’явилися у вівторок на полі, грають у цьогорічній Лізі чемпіонів. Ще троє Хачеріді, Гусєв та Ярмоленко також мають якийсь досвід виступів у найпрестижнішому клубному турнірі. Всі інші вище Ліги Європи не грали.
У першому матчі Фоменко вдалося знайти ходи, які змогли нівелювати різницю в класі між суперниками. Для другого матчу не вистачило запалу.
Дешам має більше досвіду ніж Фоменко. До того ж незважаючи на свій вік Михайло Іванович має не багато досвіду матчів високого рівня в якості тренера. Безперечно він розуміє футбол не гірше Дешама, але жодного разу не керував командою у матчах Ліги чемпіонів. Французький тренер на зорі тренерської кар’єри виводив посередню команду «Монако» у фінал цього турніру. Матчі з «Барселоною» двадцятирічної давнини і теперішні матчі збірної складають весь досвід Фоменко-тренера у футболі елітного рівня.
Ця обставина не могла не позначитися. Більше досвіду допомогло б краще реалізувати теорію на практиці.
Інтернет-експерти і робота Фоменко. Якщо почитати коментарі шанувальників футболу до матчу можна зробити висновок, що в Україні дуже багато людей здатних, якщо їм надали б таку можливість, гідно протистояти збірній Франції незважаючи на різницю у класі футболістів. Вони наводять приклади інших рішень по складу, по тактиці, що могли забезпечити позитивний результат у Парижі. На мою думку, навряд чи вихід Девіча, Степанеко, Гусєва, більш закрита гра суттєво вплинув на розвиток подій у протистоянні зі збірною Франції. Наведені мною вище аргументи дуже серйозні щоб їх міг нівелювати один гравець, звісно, якщо він не Кріштіано, Ібрагімович чи Шевченко у розквіті років.
Збірна під керівництвом Михайла Фоменко провела 12 матчів і зазнала лише однієї поразки. Щоправда, у самому важливому матчі. Українці здобули 9 перемог, різниця м’ячів 33-5. Досягти такого результату, скажемо прямо, з посереднім складом, може тільки дуже сильний тренер. Україна середняк європейського футболу. Ми не маємо ресурсів щоб постійно перемагати Францію чи Англію. Будемо сподіватися, що набутий у нинішню кампанію досвід дозволить українцям під керівництвом Фоменко гарно виступити на наступному чемпіонаті Європи.
Що робити? Уболівання в спорті емоційне явище. Ніхто не вправі вимагати від пересічного вболівальника проводити глибокий аналіз і об’єктивно оцінювати положення його улюбленої команди в табелі про ранги. Валерій Васильович Лобановський відкрив нам двері еліти світового футболу. За великим рахунком загальний стан радянського, а потім і українського футболу не сприяв високим досягненням на світовій арені. Ми поступалися кращим футбольним країнам у якості підготовки молодих футболістів, в організації масового і у рівні професійного футболу. Чи можливо змінити ситуацію?
Вже зараз можна зробити кілька кроків, які здатні змінити ситуацію на краще.
- Відмовитися від «консервації» кращих молодих гравців у чемпіонаті України. Ярмоленко, Коноплянка, Хачеріді, Ракицький та інші мають можливість перейти в більш сильні чемпіонати.
- Сприяти створенню в Прем’єр-лізі України умов для чесної конкуренції. В перспективі від цього виграють всі учасники першості. Навіть ті, які ці умови зараз порушують.
- Власникам клубів змінити пріоритети на підготовку високоякісних футболістів українського походження.
Звісно, що такі тезиси виглядають ідеалістично і утопічно. Але часи паразитизму проходять. Всі повинні розуміти, що без власного виробництва настане колапс, і у футболі також. Головне, щоб з’явилися люди зацікавлені у розвитку футболу, здатні мислити і діяти в масштабах всієї країни, а не одного окремого регіону.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
