«Гей, хлопці, йдіть-но сюди! Будемо за англійців вболівати», — чулося у фан-зоні Лілля за день до гри України та Німеччини. У центрі невеликого містечка, з населенням у 220 000 тисяч, у цей час збиралися фанати різних країн подивитися на великому екрані гру Росії та Англії. Група з більш ніж 20-ти українців зосередилася в центрі фан-зони та активно з англійськими та ірландськими вболівальниками наспівувала відомий хіт про президента Росії. Після того як українці потрапили на Євро, слова відомі не лише у нашій країні.
Наступним футбольним хітом стала пісенька на музику треку Барбари Стрейзанд, адаптована на український манер, про колишнього капітана збірної України Олег Лужного. Для української діаспори Англії він став культовим персонажем. Про його гру люблять згадувати і жартувати. Історій настільки багато, що можливо їх колись назбирається на книжку, як про Франческо Тотті, чи Лужний стане улюбленцем публіки як американський актор Чак Норріс. «Олега Лужного ми називали „конем“ через те, що у нього вистачало сил два тайми бігати по флангу як кінь. Туди-назад! Є ще історія, чому ми називаємо його конем, але це не для друку», — розповідає фанат збірної України, який мешкає в Ковентрі, Андрій Буняк. Та вихваляється, що його дружина ходила в одну церкву з Лужним, коли той грав за «Вулвергемптон». Він навіть в жарт просив стати перед Лужним на коліна. «Роналдіньо може робити 2 години „кікопси“ (фінт, коли футболіст з ноги на ногу перескакує та набиває м’яч — прим. Авт.), а Лужний лише два рази», — сміється Андрій.
Пізніше хлопці розповіли, що не забудуть першого українського футболіста, який приїхав до «Ковентрі» — Олександра Євтушка. Українець, перебравшись на Туманний Альбіон із «Дніпра», зіграв за англійський клуб всього три матчі. «Це був найгірший трансфер в історії „Ковентрі“. Він непогано зіграв перший матч, але потім було лише два. Ми навіть з ним пиво пили. Спілкувались!», — розповідає Андрію Буняк, який вболіває за «Ковентрі» та збірну України.
«Прошу сфотографуйте та передайте це фото Ярмоленку та Степаненку — просить фан збірної Мартин Ковалько. — Ми вболіваємо за різні клуби, але заради збірної готові обійнятись і Тарас з Андрієм мають це зрозуміти».
Того вечора у фан-зоні Лілля об’єднував матч Англії та Росії та підтримка представників Туманного Альбіону.
Та більшість була незадоволена тим, що росіяни зрівняли рахунок на останніх хвилинах. Після масових сутичок у Марселі між фанами Росії та Англії це стало головною темою Євро. І мало хто міг уявити, що вже у день матчу німецькі фани нападуть на простих уболівальників України. Мені довелося бачити все на власні очі.
Центр Лілля. Українці вивісили прапори на головній площі та просто відпочивали і фотографувалися. В один момент там з’явилось близько 30 молодиків, які перед своїм «виходом» кинули невеличку димову шашку. Це був як сигнал до старту. Футбольні ультрас Німеччини, скандуючи «Don’t stop hooligans!», почали бити простих вболівальників, до того ж на площі було багато дітей та жінок. Уся сутичка тривала близько двох хвилин. Я стояв біля місця, де були прапори. Вдалося зупинити одного нападника. З мого боку це не була бійка, я просто тримав цього німця, щоб він не дістався до прапорів. Але до нас підбіг хлопчина, який втрутився у нашу невеличку сутичку. На секунду я задумався: кого ж він підтримає. Адже удар в голову міг прилетіти і в мій бік. Мені пощастило, що це був українець, який просто вдарив нашого опонента. Той ледь не впав. І почав бігти до своїх (спускаючись, зачепив мого колегу Миколу Василькова), які в цей час били українців, що сиділи на терасах ресторанів. Я бачив, як ці німці добивали українців стільцями. Важко було усвідомити, що це Франція і напад з боку німців. Поліція була на місці за 2-3 хвилини. Але нападники вже побігли далі. Принаймні, я не бачив, щоб когось потім вели до буцегарні.
Зараз багато говорять про російський слід у цій історії. Але той хлопець з яким «перетнувся» я, не був схожим на росіянина і не говорив російською. Типовий німець з русим волоссям та курткою відомого кежуал бренда Stone Island, одяг якого любив носити колишній голова ФФУ Анатолій Коньков.
Якщо чесно, я мав дуже скептичні прогнози щодо протистояння з Німеччиною. Але цей, хай навіть програний матч продемонстрував, що не все так погано у команді Михайла Фоменка. Ми вміємо збиратися та налаштовуватися на конкретні матчі. Тим паче, грати другим номером. Нам вдалося створити не один і не два моменти біля воріт Мануеля Ноєра. Не просто так він претендував на «Золотий м’яч» — в цьому ми теж на власні очі переконалися. Був навіть відрізок під завісу першого тайму, коли ми притисли німців. Немов би і не з чемпіонами світу грали. Не такі вони й страшні.
За гру ми завдали шість ударів, а німці — в три рази більше. Дуже непоганий матч провів Пятов. Після провалів у товариських матчах він дуже приємно здивував. На мій погляд, це був один з найкращих матчів збірної при Фоменку. Якщо так продовжувати, то матимемо дуже непогані шанс на вихід з групи. Навіть поразки іноді бувають з приємним присмаком.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
