Минулого тижня на посту тренера юнацької збірної України Володимира Циткіна замінив Володимир Єзерський. Для останнього — це перший досвід самостійної тренерської роботи (до цього Єзерський працював помічником Мирона Маркевича в Дніпрі). Вже через місяць (23 березня) Україна U-19 стартує в еліт-раунді відбору до Євро-2017 в одній групі з Голландією, Грецією та Фінляндією.
— Рішення призначити мене головним тренером збірної України U-19 надійшло від ФФУ і голови комітету збірних Мирона Маркевича, — говорить Єзерський. — Я, недовго думаючи, погодився. Це все-таки збірна України, хоч і юнацького рівня.
— У вашому тренерському штабі працюватимуть Юрій Беньо та Віталій Рева. Чому саме вони?
— Юрій Беньо буде моїм помічником, а Віталій Рева відповідатиме за воротарів. Я давно знаю цих людей і не потрібно про них багато говорити. Беньо — це людина, яка побудувала вертикаль дитячо-молодіжного футболу в Карпатах, що зараз приносить результат. Рева — досвідчений фахівець, який, коли потрібно, допомагав різним збірним України.
— Юрій Беньо встигатиме поєднувати роботу у вашому штабі з роботою у словенському Цельє?
— Так. Словенський клуб не має жодних заперечень і відпускатиме Юру на всі матчі.
— Раніше ви були помічником головного тренера в Дніпрі, де працювали з дорослими та сформованими футболістами, а зараз будете тренувати юних гравців. В чому бачите основну різницю в роботі між цими двома категоріями?
— В Дніпрі я набрався чималого досвіду, але це досвід роботи з дорослими гравцями. Специфіка юнацького футболу існує своя. Я більше звик до практичної роботи, а тут доведеться займатися й селекцією. Зараз треба формувати склад, хоча є дефіцит часу (еліт-раунд стартує 23 березня, — прим. А.С.), а чемпіонат України U-19 розпочнеться лише 1 квітня. Тому інформації мало. Але тут хочу подякувати своєму попереднику Володимиру Циткіну, який дав оцінки футболістів цієї вікової категорії. Це чимала допомога мені.
— Як проходить перегляд кандидатів до вашої команди, враховуючи, що чемпіонат ще не відновився?
— Я дивився кілька матчів збірної у минулому році й, працюючи в Дніпрі, також ходив на ігри U-19, тому чудово знаю дніпровських збірників. Матчі Динамо також дивився не один раз. Крім того старався переглянути тих, хто поїхав із першими командами своїх клубів на збори: приїжджав до Динамо, Шахтаря, Дніпра, спілкувався з тренером Сталі Леонідом Кучуком, бачив кандидатів Олімпіка. Добре, що мав немаленьке футбольне життя й перетинався на футбольному полі чи не зі всіма, хто зараз працює тренерами. Тобто, зв’язки є. Це мені допомагає.
Головний акцент роблю на тих, хто працював з першими командами — більшість з них і поїде на збір до Ізраїлю. Самі розумієте, деякі колективи U-19 тільки почали збиратися. В Україні не найкраща погода, та й умови хороші не в усіх є. Якщо брати «динамівців», то вони ж працювали по своїй програмі, готуючись до матчу юнацької Ліги чемпіонів проти Аяксу.
— Як оціните рівень футболістів вікової категорії до 19-ти? Нема кадрового дефіциту?
— В Україні завжди є талановиті гравці. Головне — створити для них хороші умови. Ми скоро вилітаємо на тренувальний збір в Ізраїль, де проведемо два товариські матчі (29 лютого та 2 березня), і я не можу повністю оцінити футболістів. Точно буде дисбаланс у їхньому функціональному стані. Звісно, підхід до дорослого та юнацького футболу різний — в останньому треба й педагогом бути, добре підготувати футболістів психологічно. Ми ж зустрічаємося на 3-4 дні, тому над фізикою особливо не попрацюєш.
— Раніше найбільше гравців викликалося з київського Динамо. Ця тенденція продовжиться?
— Сьогодні чудовий підбір гравців у Динамо. Вони заслуговують на повагу своєю грою, хоч і програли Аяксу в плей-офф юнацької Ліги чемпіонів.
— На гравців з-за кордону також звернете увагу? Наприклад, на Артема Ярмоленка, який виступає в Португалії за Лейрію…
— У мене дефіцит часу, тому нема коли експериментувати. Звичайно, дивитимуся на максимум гравців, але для приймати рішення треба їх бачити не в телефонному режимі чи на нарізках відео, а в справі. Коли мене призначили, в мене було 2-3 дні, щоб сформувати список гравців на Ізраїль. Тому є певні важкості, але, думаю, вийдемо з цього положення.
— Вже за місяць розпочнеться еліт-раунд кваліфікації на Євро-2017. Крім того, що дивитеся за своєю командою, аналізуєте гру Голландії, Греції та Фінляндії?
— У нас є наукова група, яка все відслідковує. Вже ближче до матчів будемо детальну вивчати суперників. Хочу сказати, що з приходом Андрія Шевченка та Мирона Маркевича створюється вертикаль збірних: від наймолодших вікових категорій до національної команди. Найважливіше — поставляти талантів в головну збірну. У провідних футбольних країнах результати юнацьких команд на другому плані. Завдання полягає в тому, аби гравці проходили через команди всіх вікових категорій і доростали до національної збірної. Фундамент цієї системи трохи швидше заклав Семен Альтман, а зараз потрібно це все розвивати.
Якщо говорити про наших суперників, то у всіх вибудована така ж система гри, як і в їхніх дорослих збірних.
— Тобто, основне завдання вашої команди не кваліфікація на Євро, а підготовка футболістів у головну команду?
— Це моя суб’єктивна думка. Так є у всіх провідних футбольних країнах. Я от недавно був в Голландії і говорив з місцевими фахівцями. Вони чітко кажуть, що основним у юнацьких командах є підготовка гравців до головної команди. Результат же на другому плані.
— Юнацька збірна України в 2009-му вигравала чемпіонат Європи, але мало гравців з тієї команди стали сильними футболістами. Проблема в тому, що тоді кров з носу треба було перемогти в турнірі, а не планово готувати хлопців до дорослого футболу?
— В даному випадку нема системи, коли всі країни мають програму розвитку. Візьміть ту ж Фінляндію: у них все розвивається схожим чином на Ісландію. Я вже не говорю про Голландію. В Україні ми завжди прикуті тільки до головної команди (як збірної, так і клубів), а не звертаємо уваги на юнацький футбол.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
