Хорватія. Загадковий тренер, галактичний півзахист і фанати, які спалюють російські прапори

Динамо Київ 23 Березня, 10:07 1354
Хорватія. Загадковий тренер, галактичний півзахист і фанати, які спалюють російські прапори | 19-27
«Футбол 24» детально знайомить із лідером групи І, проти якого вже у п’ятницю збірна України зіграє надважливий поєдинок.

Бекграунд

Футбол у Хорватії має давні традиції, однак упродовж кількох десятиліть не було нагоди зорганізувати свою повноцінну національну збірну. Спершу хорвати входили до складу Австро-Угорщини, згодом – Югославії. Проблиск стався лише в період 1940-44 років, коли влада у Хорватії перейшла до рук усташів – революціонерів-фашистів під проводом Анте Павеліча. У липні 1941-го місцеву федерацію прийняли у ФІФА. Загалом упродовж 4 років ця команда провела 19 матчів, у яких здобула 9 перемог (зокрема – найрозгромнішу – над Болгарією – 6:0).

Друге дихання «Полум’яні” отримали у 1990-му, за 8 місяців до проголошення незалежності Хорватії. У товариському матчі, який приймав Загреб, хорвати обіграли США – 2:1. Першим великим турніром в історії цієї команди став відбірковий цикл Євро-1996. Балканці посіли перше місце, випередивши саму Скуадру Адзурру, не кажучи вже про збірну України, яка стала лише четвертою.

Більше того, на англійських полях Хорватія обіграла Туреччину та Данію і пробилася в чвертьфінал, де з боєм поступилася Німеччині – без п’яти хвилин чемпіонові континенту (1:2). Через два роки команда Мірослава Блажевіча й узагалі вчинила фурор – «бронза» ЧС-98. Фантастичний прогрес, який підняв хорватів на 3-тє місце в рейтингу ФІФА!


З того часу відбулося ще 9 розіграшів чемпіонату світу і Європи. Хорвати пропустили лише дві фінальні пульки – у 2000 і 2010 роках. Тобто, ця балканська дружина давно укріпилася в статусі завсідника найпрестижніших турнірів планети. З іншого боку – після Мундіалю-98 найкращим результатом «шашкових» став вихід лише в 1/8 фіналу Євро-2016. Команда Шукера, Бобана, Просінечкі, Асановіча, Ярні, Тудора, зібрана тренером Блажевічем, досі залишається неперевершеною.

Наші дні

На чемпіонаті Європи у Франції команда Анте Чачіча потрапила у надзвичайно складний квартет, проте з честю вийшла із нього, посівши першу сходинку. Перемоги над турками та іспанцями, нічия із чехами. Тим несподіванішим і болючішим стало фіаско в 1/8 фіналу – фатальний гол від португальця Куарежми Даніель Субашич пропустив за три хвилини до серії пенальті.

Новий похід – тепер за путівкою на ЧС-2018 – «шашкові» розпочали із домашньої втрати очок, проте згодом додали «газу».

1 тур. Хорватія – Туреччина – 1:1 (Ракітіч, 44, з пен. – Чалханоглу, 45+3)

2 тур. Косово – Хорватія – 0:6 (Манджукіч, 6, 24, 35, Мітровіч, 68, Перішіч, 83, Калініч, 90+2)

3 тур. Фінляндія – Хорватія – 0:1 (Манджукіч, 18)

4 тур. Хорватія – Ісландія – 2:0 (Брозовіч, 15, 90+1)


10 очок – це чисте перше місце. Перед 5 туром у Хорватії найкраща атака (10 м’ячів) і найнадійніша оборона (лише 1 пропущений). Такі результати дозволяють нашому супернику входити в топ-20 рейтингу ФІФА. Балканська команда розташувалася на 16 сходинці – між Італією та Мексикою. Ми ж, нагадаємо, лише 31-ші.

Особисті зустрічі

Рік 1993-й, обидві збірні лише готуються стартувати у першому в своїй історії відборі на великий форум – чемпіонат Європи. Товариський матч вирішено провести у Загребі, на «Максимірі». Команда Олега Базилевича отримала в свої ворота три м'ячі (Шукер, Аджіч, Бічаніч) і відповіла лише голом престижу від Гусіна.

Через два роки Хорватія та Україна перетнуться вже в офіційному матчі, який стане березневим побоїщем нашої команди. На «Максимірі» пропустили чотири «сухі» банки (Бобан, Шукер-2, Просінечкі). Це фіаско команди Анатолія Конькова досі залишається одним із трьох найрозгромніших в історії збірної України.

Минуло неповних три місяці – і Україна взяла реванш у Києві, на «Республіканському», завдяки єдиному голу Юрія Калітвінцева. Приємна дрібниця, але не більше – українці у тому відборі не вели серйозної боротьби за перші дві сходинки.


Найскандальніше протистояння між обома командами відбулося у жовтні-листопаді 1997-го. На кону – путівка у Францію, яка прийматиме Кубок світу. Україна знову безпорадна на «Максимірі» – 0:2 (Біліч, Влаовіч). Зате на «Олімпійському» швидко відповідаємо (Шевченко, 4 хвилина). Ще через кілька хвилин Косовський забиває другий гол, але норвезький рефері Руне Педерсен його скасовує – офсайд, начебто. У підсумку – нічия 1:1 (ще в першому таймі пропустили від Бокшича).

Наступне побачення Хорватії та України відбулося аж через 11 років – у відбірковому циклі ЧС-2010. У Харкові команди розписали нульову нічию, а от на нефартовому для українців «Максимірі» цього разу вдалося не програти – 2:2 (Петріч, 2, Модріч, 68 – Шевченко, 13, Гай, 54). До фінішу команда Олексія Михайличенка прийшла другою після Англії – Хорватія відстала на 1 пункт.

Підіб'ємо підсумок: 7 матчів, 3 перемоги Хорватії, 3 нічиї і лише 1 звитяга України. Співвідношення м’ячів – 12:5 на користь балканців. Б-р-р, неприємний суперник.

Тренер

Анте Чачічу – 63 роки. До керма національної збірної він прийшов у 2015-му, замінивши на цій посаді молодого спеціаліста Ніко Ковача, якому не все вдавалося у відборі до ЧЄ-2016. Чачіч стартував із двох перемог. А невдача прямого конкурента – збірної Норвегії – відкрила хорватам шлях у Францію. Фініш на стадії 1/8 фіналу не можна вважати успіхом для такої команди, проте наставнику дали ще один шанс. Тепер він покликаний вивести Хорватію на ЧС у Росії.


У Чачіча колосальний тренерський досвід, хоча на такому рівні працює вперше в кар’єрі. За його плечима немає ігрової кар’єри, а свій перший клуб він очолив у 33-річному віці. Найвідоміші команди у досьє містера Чачіча – «Інтер» (Запрешіч), «Осієк», «Динамо» (Загреб), «Марібор», «Локомотива», «Задар». Також працював асистентом головних тренерів у збірній Лівії і Хорватії U-21, очолював лівійську молодіжку. Загалом же послужний список тренера сягає 16 команд! Але за винятком чемпіонського титулу і Кубка Хорватії з «Динамо», а також Суперкубка Словенії із «Марібором» йому особливо нічим похвалитися. Тренер-загадка.

Капітан

Батько Луки Модріча пройшов війну проти Югославії і повернувся із цієї м'ясорубки живий. Сім'ї довелося скрутно у фінансовому плані, проте маленький Лука все ж отримав максимальне сприяння Модріча-старшого – тренувався у хороших умовах.

З молодіжної команди «Задара» його переманив хорватський гранд – загребське «Динамо», де, однак, Лука заграв не одразу. Він віддавався в оренду до «Інтера» (Запрешич), а також боснійського «Зрінскі» і лише останні три роки провів у «динамівській» футболці дуже потужно. Талант хавбека розквітнув настільки, що «Тоттенхем», підписуючи його, розкошелився на 16,5 мільйонів фунтів.


За чотири роки на «Вайт Харт Лейн» Модріч не завоював жодного титулу, проте остаточно сформувався, як висококласний європейський гравець топового рівня. Звідси – перехід у «Реал» за 33 мільйони фунтів у 2012-му. Тут титули вже самі падали у його обійми. Чого лише два Кубки чемпіонів варті!

Щоправда, зараз у Хорватії добряче налякані слабкою формою капітана своєї команди. Наводять статистику: після травми, отриманої у січні в матчі із «Малагою», влучність передач Модріча впала з 90,9 до 88,3 відсотків. Плюс – удвічі зросла кількість невимушених втрат м'яча.

Команда

На матч із Україною Анте Чачіч оголосив такий склад…

Воротарі: Даніель Субашич («Монако», Франція), Ловре Калініч («Гент», Бельгія), Домінік Ліваковіч («Динамо», Хорватія)

Захисники: Ведран Чорлука («Локомотив», Росія), Домагой Віда («Динамо», Україна), Шіме Врсалько («Атлетіко», Іспанія), Йосіп Піваріч, Марко Лешковіч (обидва – «Динамо», Хорватія), Тін Єдвай («Байєр», Німеччина), Матей Мітровіч («Бешикташ», Туреччина)

Півзахисники: Лука Модріч, Матео Ковачіч (обидва – «Реал», Іспанія), Іван Ракітіч («Барселона», Іспанія), Іван Перішич, Марцело Брозовіч (обидва – «Інтер», Італія), Мілан Бадель («Фіорентина», Італія), Марко Рог («Наполі», Італія), Філіп Брадаріч («Рієка», Хорватія)

Нападники: Маріо Манджукіч, Марко П'яца (обидва – «Ювентус», Італія), Нікола Калініч («Фіорентина», Італія), Андрей Крамаріч («Хоффенхайм», Німеччина), Дує Чоп («Спортінг», Іспанія)

Далі у хорватів почалися серйозні проблеми. Капітан московського «Локомотива» Ведран Чорлука травмувався в дербі зі «Спартаком» – задня поверхня стегна. А в оборонця «Атлетіко» Шіме Врсалько «полетіло» коліно вже в дебюті матчу проти «Севільї». Обоє оборонців гарантовано пропустять п’ятничний матч. Не в найкращому стані ще один бек балканців – Домагой Віда. «Динамівець» пропустив понеділкове тренування і готувався пройти МРТ.

«Я не викликатиму нових футболістів, – запевнив Анте Чачіч. – У нас достатньо виконавців в обоймі». Прогнозують, що Чорлуку у центрі оборони замінить Матей Мітровіч, а замість Врсалько зіграє Тім Єдвай, представник Бундесліги.


Компенсувати слабкість оборони здатні чудовий голкіпер із «Монако» Даніель Субашич, а також середня лінія команди. Модріч, Ковачіч і Ракітіч – важливі виконавці піренейських монстрів «Реала» та «Барселони», а Перішич і Брозовіч проводять ударний сезон в міланському «Інтері». Щодо атаки, то вона є мрією будь-якого тренера. У найкращій формі перебуває Нікола Калініч із «Фіорентини», який забив вже 20 голів в усіх турнірах сезону 2016/17. Туринець Маріо Манджукіч відзначився у поточному сезоні Серії А лише 5-ма голами, сховавшись у затінку нестримного Ігуаїна. Проте колосальний досвід екс-форварда «Баварії», «Вольфсбурга» та «Атлетіко» не варто скидати з рахунків. Є ще Дує Чоп – найкращий снайпер хіхонського «Спортінга», а також Андрей Крамаріч, основний форвард «Хоффенхайма». Ансамбль довершує Марко П’яца, шалено талановитий парубок, який нещодавно забив «Порту» у Лізі чемпіонів. Ось де Чачіч якщо й матиме клопоти – то лише приємні.

Фанати

Ядро фанатського руху збірної Хорватії становлять представники трьох фірм – Bad Blue Boys («Динамо», Загреб), Torcida («Хайдук») і Armada («Рієка»). Вони люто ненавидять сербів (один із їх улюблених зарядів – «Сербів – на верби»), а також вороже налаштовані щодо росіян, англійців, чорногорців, боснійців.


У траблмейкерських колах ходять легенди про те, як восени 2006-го хорвати на своїй території розгромили численний десант англійських хуліганів. Невдовзі дісталося і росіянам, які діяли спільно із сербами, проте були змішані з бруківкою. Хорвати спалювали російський триколор, а попіл розтоптували важкими черевиками.

Українським вболівальникам, які взяли курс на Загреб, начебто боятися нічого. У нас немає історичних порахунків із хорватами, до того ж наші країни багато в чому схожі у своїй боротьбі за Незалежність.

Стадіон

«Максимір» закладений у далекому 1912 році, а свою назву отримав на честь однойменного району Загреба. Арена, на якій можуть розміститися трохи більше 35 тисяч глядачів, приймає домашні матчі «Динамо», «Локомотіви» і, звісно ж, збірної Хорватії. «Максимір» надзвичайно фартовий для національної команди. Хорвати не програвали тут упродовж 14 (!) років, і лише Англія у 2008-му перервала це магічне закляття.


Тринадцятого травня 1990-го саме на «Максимірі» відбувся горезвісний матч між «Динамо» і «Црвєною Звєздю», який закінчився грандіозним побоїщем між Bad Blue Boys (фірмою господарів) і сербськими Делије на трибунах і безпосередньо на полі. У махачі взяв участь навіть капітан загребців Звонімір Бобан, який шипами протаранив сербського акаба. За такий вчинок хавбека проголосять національним героєм Хорватії. Бійню вдалося зупинити лише тоді, коли поліція отримала підтримку бронемашин із водометами. Однак Югославію від розвалу не врятувало вже ніщо.