На Байковому кладовищі зібралися керівники клубу, ветерани та майбутні динамівці, рідні та близькі тих, кого немає з нами, та усі небайдужі. Згадав Лобановського і віце-президент УЄФА Григорій Суркіс:
- Сьогодні я б не казав про те, що зробив лише Лобановський, а він – разом зі своїми славетними учнями, легендарними командами, які сяяли, як зірки. На мій погляд, дуже символічно, що день народження київського «Динамо» співпадає із днем, коли від нас пішов Лобановський. Сьогодні відчуваю лише трохи менший біль, ніж у день, коли його не стало, коли його в останній шлях проводжав майже увесь Київ та багато людей, які приїхали з інших міст та країн. Недаремно на могилі Лобановського викарбовано фразу: «Ми живемо, доки нас пам’ятають». Ви бачите, що ми пам’ятаємо і про нього, і про тих славетних хлопців, які кували великі перемоги «Динамо».
На честь 90-річчя клубу надходять поздоровлення від людей з усього світу з побажаннями подальших успіхів. Можна сказати, що перші два тайми київське «Динамо» відіграло. Хочу побажати уболівальникам пам’ятати усіх тих, хто цю славу здобував, хто сьогодні з нами, та кого вже немає.
- Ви дуже добре знали Лобановського в останні роки його життя. Що можете про нього згадати, як про людину?
- Він був не лише славетним тренером, тренером-психологом, а й людиною, яка протягом багатьох десятків років могла своїм талантом та зусиллями об’єднати багатьох «зірочок», зробивши із них великих зірок та створивши команду-зірку. Майже протягом трьох десятиліть його команди сяяли. Це був фахівець, який відрізнявся від інших тренерів своєю багатогранністю та вмінням говорити на різноманітні теми. Він був великим інтелектуалом, великим шанувальником мистецтва і культури, великим жартівником, людиною, яка могла об’єднати колектив спільною ідеєю – тренерів, гравців, лікарів, менеджерів. Впевнений, що він є взірцем не лише для уболівальників, тих людей, які його знали чи працювали разом з ним, а й для тренерів, які сьогодні роблять свої перші кроки на цьому терені, і яким належить зробити усе для того, щоб київське «Динамо» сяяло на футбольному небосхилі і в майбутньому.
- Які головні принципи чи методи Лобановського залишаються актуальними і зараз?
- Вчора я побачив інтерв’ю прес-атташе московського «Спартака», в якому йдеться, що, помираючи, Бесков сказав, що ідеї Лобановського перемогли. Все інше не варто обговорювати, адже той стиль, фізичні кондиції, симетрія та асиметрія у футболі, універсалізм говорять самі про себе. Такі видатні тренери, як Анчелотті, Капелло кажуть про те, що вони вчилися на прикладі Лобановського. Я ж – людина, яка сприймає футбол, як уболівальник: коли команда програє, я сумую, коли перемагає, моє серце переповнює радість. Мабуть, так само і інші уболівальники сприймають сьогоднішні тенденції розвитку футболу. Зірки запалюються та згасають. Можна багато казати про каталонський стиль, але «Барселона» також програє. Ми усі пам’ятаємо, як «Динамо» Лобановського «знімало скальп» з великих каталонців, обігруючи їх і у Києві, і у логові ворога, незважаючи на заяви Луї ван Гааля. Є час, який дозволяє різним командам, незалежно від назви, утримуватися на небосхилі, а потім усе згасає. Обертаючись назад, можна помітити, що з командами Лобановського теж подібне відбувалося: були проміжки часу, коли навіть зусилля цього видатного тренера не давали результату. Але він не зупинявся, плідно працював, народжував нові і нові команди, які потім визнавалися найкращими у світі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
