Вчора «Ювентус» став першим клубом, який спромігся завоювати шість Скудетто поспіль. Докладніше сезон команди ми проаналізуємо пізніше, зараз же спробуємо визначити шістку головних героїв, які зробили найбільший внесок у перемогу «б'янконері». Для інтриги одразу ж заявлю, що на першому місці в цьому рейтингу не Гонсало Ігуаїн, не Джанлуїджі Буффон і навіть не Массіміліано Аллегрі.
6. Мауріціо Саррі, головний тренер «Наполі»
«Команда грає так, як їй дозволяє суперник». Звісно, «Юве» перш за все заслужив трофей завдяки власним зусиллям, та все ж... І чому не «Рома»? Тому що «Рома» вичавила з себе все, що могла. Ще один м'яч і одна перемога до рекордів «джаллороссі» всіх часів. Кращий сезон в кар'єрі Едіна Джеко, він же одночасно кращий за забитими будь-якого гравця «Роми» в історії. Кращий або один з двох найкращих сезонів в кар'єрі Рюдігера, Фасіо, Маноласа, Щенсни, Жуана Жезуса, Емерсона, Наїнгголана, Салаха, Ель-Шаараві. Мохамед, Стефан та Раджа навряд чи здатні забивати і асистувати більше, ніж у сезоні 2016/17. Та й Лучано Спаллетті випробував різні тактики, експериментував і вичавив максимум з куцої лави запасних.
«Наполі» також наближається до рекордів клубу за голами та очками, четвірка атакерів команди - єдина в Європі, яка вийшла на двозначні показники голів, Гамшік, Кальєхон, Мертенс та Інсіньє видали шедевральний сезон. Та все ж команда, яка на думку багатьох грає в найкращий футбол в Італії, а то і в Європі, могла зробити трохи більше. Особливо в жовтні-листопаді, коли виграла з восьми матчів лише три і не витримала подвійного тягару ліги та Ліги Чемпіонів. Причиною такого провалу стала впертість головного тренера Мауріціо Саррі. Він відмовлявся задіювати літні придбання, вважаючи їх неготовими, а потім кинув у бій занадто пізно.
Він намагався витиснути до межі вже немолодих і працьовитих Марека Гамшіка та Рауля Альбіоля, які відверто потребували відпочинку. В підсумку другий травмувався, а перший ледве ходив по полю. Амаду Діавара та Пйотр Зелінскі заграли як слід лише взимку. А Марко Рог, Неманья Максімовіч, Еммануеле Джаккеріні так і залишилися в глухому запасі. Крім того, Саррі вперто не бажав відходити від своїх 4-3-3 і не шукав інші варіанти в кризові моменти
5. Джанлуїджі Буффон, воротар
Це скоріше збірний образ всієї залізної оборони «Юве». Забивши на півтора десятки м'ячів менше, ніж головні переслідувачі, виграти чемпіонат - ознака потужності захисної ланки. А ще якщо згадати, як вони починали сезон... Джіджі грубо помилявся в матчах проти «Сассуоло» та «Удінезе» восени, його партнери К'єлліні та Бонуччі також привозили голи. А після грубої помилки і в матчі збірної критики вже почали підсумовувати кар'єру легендарного воротаря і порівнювати його з в'янучим Ікер Касільясом. Однак капітан «полюбляє змушувати тих, хто влаштовують йому похорон, ковтати свої різкі слова». І на цей раз він повернувся серією чудових сейвів в найважливіших матчах проти «Роми», «Наполі» і «Торіно» і знову став звичною скелею, потягнувши за собою й партнерів.
Злети після падінь - так створюються легенди. Джіджі свою вже давно створив. Його 12 «сухих» матчів - не перший результат в лізі. Але ж не в статистиці справа.
4. Самі Хедіра, півзахисник
Протягом останніх двох років «Ювентус» втратив весь свій центр поля, який вивів його до фіналу Ліги Чемпіонів-2015. Коли після продажу Поля Погба влітку 2016-го і гарячкових пошуків його заміни ще й в останню хвилину зірвався трансфер Акселя Вітселя, чимало вболівальників команди висловлювали занепокоєння. Адже Клаудіо Маркізіо важко травмований, Ернанес взагалі збирався йти і залишився лише через провал трансферу бельгійця, Маріо Леміна занадто молодий, Стефано Стураро занадто сірий, Квадво Асамоа тільки оговтався від травми та й не справжній опорник. А Самі Хедіра відомий своєю «кришталевістю», через яку пропустив майже весь свій останній сезон в «Реалі» і багато не грав в першому сезоні в Турині. Та й німець ніколи не вважався типовим опорником (скоріше box-to-box), не відрізнявся бездоганністю і сумлінністю у відборі, нерідко вважаючи за краще підключатися в атаку.
На щастя причетних до «Юве», Самі зняв всі занепокоєння. У перших трьох матчах сезону він забив двічі і асистував і одразу ж став лідером центру поля. І навіть після переходу на 4-2-3-1 (які виглядали тоді авантюрними) блискуче впорався з роллю останнього опорника. Його середня кількість відборів в порівнянні з попереднім сезоном зросла майже вдвічі, кількість довгих пасів - більше, ніж вдвічі (при збереженні відсотків точності), кількість індивідуальних проходів суперника - впала майже вдвічі, а кількість фолів - в півтора рази. При цьому він віддав більше пасів під удар і вийшов на минулорічні показники голів+асистів (5+4). Все це з більш відтягнутої позиції. Значно чистіша і більш командна гра класичного опорника, вісьового гравця команди.
3. Гонсало Ігуаїн, нападник
Цей Скудетто «Ювентус» виграв в матчах проти потужних команд. Зверніть увагу на таку статистику. У восьми зустрічах з командами, що закінчать сезон в Топ-5, туринці здобули 17 очок, в той час як «Рома» - 10, а «Наполі» - лише вісім. Виходить, що в матчах проти інших, більш слабких команд, чемпіон набрав менше очок, ніж його головні переслідувачі. Ця статистика підтверджує вищенаведені тези про міць насамперед оборони та центру поля. Але не можна не визнати і важливість Гонсало і його 24-ох голів в лізі. Коли другий бомбардир (Пауло Дибала) забиває лише десять м'ячів, значення першого в боротьбі проти суперників, що б'ють рекорди результативності, зростає. Аргентинець, як і Хедіра, також викликав чимале занепокоєння перед початком сезону. Цінник в 90 мільйонів євро і статус «зрадника Неаполя» висів не менш важким тягарем, ніж зайві кілограми, які дозволили Роберту Просінечки навіть обізвати форварда «поросям, товщим, ніж я». Але й Ігуаїн, як і Хедіра, почав соромити скептиків вже з перших турів. Шість м'ячів в перших семи матчах. Найважливіші голи в мінімально виграних матчах у «Фіорентини», «Наполі», «Роми», три м'ячі в найважчих дербі, причому на 82-ій і 92-ій хвилинах, гол у ворота «Лаціо» і т.д .
Але справа не лише в 18-ти очках, безпосередньо принесених голами аргентинця. А в його варіативності, якої не було в «Наполі». «Лише» 3.5 удари по воротах за матч замість 5.2 неаполітанських. Зате постійна праця у відборі і асистуванні. Гол «Ромі» після відбору у самого Даніеле Де Россі, відмінного проходу і технічного удару з 15-ти метрів, класний удар зльоту майже звідти ж в ворота Рейни, технічний прийом довгого закидання, обробка і потужний удар повз Джо Харта, точний удар по воротах того ж Харта здалеку в доданий час загалом невдалого для команди матчу... «Ювентус» вигравав Скудетто і до Ігуаїна. Я говорив йому, що в Неаполі він лідер, а в Турині не буде важливий». Президент «Наполі» Ауреліо Де Лаурентіс помилився.
Саме відмінний старт сезону Ігуаїна та Хедіри й дозволив «Юве» не провалитися, як у сезоні 2015/16 (такий провал нинішні «Рома» і «Наполі» не пробачили б), а навпаки - вже після восьми турів створити гандикап в 5-7 очок, який в підсумку і став вирішальним.
2. Массіміліано Аллегрі, головний тренер
Також пройшов великий шлях. У «Мілані» він часто не проявляв ініціативу, боявся конфліктувати з зірками і з всесильним президентом Сільвіо Берлусконі, зациклювався на одній тактичній схемі. І в «Ювентусі» спочатку перейшов на найближчу до схеми Антоніо Конте, а потім і просто повернувся до 3-5-2 попередника. Однак у сезоні 2016/17 ми остаточно побачили формування іншого Аллегрі. Ось що значить, коли в клубі дають працювати. Массіміліано нині справжній і беззаперечний лідер команди. Він не боїться висловлювати свої почуття, нерідко гримає на гравців («він просто божеволіє, якщо ми робимо щось не те на тренуванні») і чимало критикує їх навіть після серії вдалих матчів, цим тримаючи в тонусі. Він не побоявся після поразки в Суперкубку говорити про те, що його гравці заслужили «стусана під сідницi», а після невдач у Генуї тa Флоренції - про те, що це був не його «Ювентус». Він не побоявся і жорстко реагувати на епідемію уникань рукостискань під час замін, відправивши кращого захисника Леонардо Бонуччі на трибуни в найважливішому матчі 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів проти «Порту». І гравці все усвідомили.
Крім цього, Аллегрі проявив себе найкращим тактиком Європи. Постійний пошук схем, серед них й несиметричних. Три захисника і чотири, двоє під нападником та один. Даніель Алвес в ролі правого вінгера, правого латераля і правого захисника, правий захисник Барцальї, лівий вінгер Стураро. Алленаторе заплутав усіх, навіть найкращих експертів. А вінцем стала січнева «божевільна ідея» (його ж слова) переходу на 4-2-3-1. Тоді опорники Хедіра та П'яніч, чотири гостроатакувальні гравці на полі, лівий вінгер Манджукіч - все це, здавалося, не має нічого спільного з реальністю, авантюра, дике рішення. Однак з того часу кількість згадок самих гравців про те, що ця схема змінила їх сезон, приблизно дорівнює кількості здобутих з її допомогою очок. Після болючих тактичних і психологічних поразок в Суперкубку і у Флоренції такий перехід відбувся дуже вчасно. Майстер-клас.
1. Андреа Аньєллі, президент
При всій повазі до Аллегрі і його підопічних, головна заслуга в цьому досягненні належить сам тим, хто дає тренеру працювати на свій розсуд. І Андреа Аньєллі - також скоріше збірний образ блискучої клубної праці. Власний стадіон (лише у трьох клубів Серії А нині є такий, і жоден з них не гранд), рекорд сезонних абонементів (майже 30 тисяч), 30-мільйонна перевага над найближчим переслідувачем за доходами від телеправ, загальний річний дохід в 351 мільйон євро, що перевищує дохід «Роми» (друге місце) на 117 мільйонів, спонсорські угоди лише за розміщення імені компанії на фронті футболки на 30 мільйонів євро...
Родина Аньєллі повернулася до керівництва клубом в 2010-му в розпал адміністративного бардаку і фінансової сірості. Ще в 2012-му році річний дохід клубу становив лише 145 мільйонів. Однак з того часу був пройдений величезний шлях. Тож нині «Юве» може дозволити собі просто скуповувати кращих гравців головних суперників (Ігуаїн, П'яніч), миттєво сплачуючи за них обумовлені їх контрактами «клаусулу». І «не продавати своїх чемпіонів» (слова спортивного директора Беппе Маротти). Хіба що за них пропонують абсолютно божевільні суми, як за Поля Погба.
Останній продаж в підсумку залишив трансферне сальдо туринців позитивним, навіть попри більш ніж 120-ти мільйонів, викладених за Гонсало та Міралема. І зупинятися «б'янконері» аж ніяк не збираються. Рік тому голова Fiat тa кузен Андреа Джон Елканн говорив, що «ми не зрівнюємося з історичними досягненнями, а закладаємо фундамент для їх переписування. Як каже Андреа, вперед, до кінця, вище, до нових меж!» А сам президент тиждень тому висловився набагато лаконічніше: «Ювентус» існує для того, щоб перемагати». Тож і шосте Скудетто - ще не кінець.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
