Перша частина. Андрій Шевченко: «Період роботи на чолі збірної оцінюю позитивно»
«За рік ми п'ять разів збиралися разом»
- Андрію Миколайовичу, ви істотно змінили саму гру команди, перебудували її на новий лад. Позитивних моментів в ній було більше, ніж негативних?
- Звичайно. Команда стала краще контролювати м'яч - це однозначно. Ми аналізуємо статистику, робимо висновки. В діях футболістів присутня певна послідовність в рамках структури нашої гри. У деяких матчах ми робили це краще, в деяких - гірше. В цілому збірна за цей рік збиралася разом п'ять разів і провела не так багато тренувань, як нам би хотілося. У нас було всього дві контрольні зустрічі, тому доводилося ставити гру безпосередньо в офіційних поєдинках, не забуваючи про досягнення результату.
Ми так вирішили - і, незважаючи на всі ризики, не звернемо зі свого шляху. Зіграти від простоти завжди встигнеш, але, створивши правильну систему гри, можна отримати більше шансів для досягнення більш-менш значимого результату. Підкуповує те, що навіть в тих матчах, в яких був негативний результат, команда робила те, що від неї вимагалося, не збиваючись на примітивний футбол. Малюнок гри у нас є - це абсолютно очевидно. Без помилок не обходиться, але це природний процес.
- Чи немає у вас претензій до швидкості роботи з м'ячем, до великої кількості підготовчих передач? Часом складається враження, що футболісти просто бояться ризикувати...
- Навпаки, ми не сковуємо гравців в їх діях, а вже тим більше не вимагаємо від них довго готувати атаки. Все це більше виходить від їх власної невпевненості. Ніхто не просить, щоб вони гальмували атаки, повільно розігрували м'яч. Ми постійно вимагаємо шукати продовження, говоримо, щоб м'яч постійно ходив, а футболісти весь час рухалися. Ритмічність і інтенсивність для нас дуже важливі, і ми над цим працюємо. Говоримо, щоб гравці відкривали зони, робили все, щоб суперникові було складно оборонятися. Просимо атакувати простір, добре його відчувати.
«Не будемо грати тільки другим номером»
- Півроку тому на моє запитання щодо того, чи достатньо в Україні кваліфікованих виконавців під такий стиль гри, який сповідується кращими командами світу, ви відповіли ствердно. Ваша думка не змінилася?
- Ні, я як і раніше так думаю. У нас є шанс грати в такий футбол, який я вважаю сучасним, і відмовлятися від нього ми не будемо. Ми побудуємо таку систему, будемо прищеплювати навички такої гри, і рано чи пізно це спрацює. Має бути певний малюнок, діючи тільки другим номером, сьогодні складно на щось розраховувати. Так, іноді потрібно відскакувати назад, проводити швидкі атаки, але треба вміти контролювати м'яч, атакувати. Для того щоб перемагати, потрібно володіти всіма цими навичками, а не тільки грою від оборони з нерозумінням того, що тобі потрібно робити, коли ти йдеш вперед.
- Ваша основна задача - підвищити лінію контролю м'яча?
- Загалом, так. Зрозумійте, ми не просимо футболістів робити по кілька передач, а потім віддавати м'яч воротареві. За допомогою голкіпера можна розгорнути напрямок, притримати м'яч, але головна наша вимога - розвиток атаки.
- Для подібного футболу потрібно, щоб гравці виступали на найвищому рівні, але навесні склалася така ситуація, що багато хто з тих, на кого ви розраховували, повинні були хоча б просто десь грати, чи не так?
- Так. Але, якщо ви помітили, на це я ніколи не скаржився. Навіть якщо у нас не буде вистачати виконавців, що грають, як ви говорите, на високому рівні, ми зобов'язані їх ростити, давати їм шанс, направляти їх у потрібне русло. В українському футболі дуже багато ігрової скутості, а її бути не повинно...
«З помічниками ми не сперечаємося, а дискутуємо»
- Ви не соромитеся відзначати своїх асистентів, згуртованість свого штабу. Вам часто доводиться сперечатися з помічниками?
- Ми не сперечаємося, а дискутуємо. Я акумулюю інформацію. Кожен з них висловлює мені свою думку, але остаточне рішення тільки за мною. Щодо тренувального процесу у нас давно вироблене спільне розуміння, а ось в кадровому відношенні - виборі гравців, виборі основного складу, замін - бували, звичайно, нюанси. Однак в останній момент відповідальність я беру на себе.
- Яким було ваше найскладніше рішення?
- Таких рішень поки особливо і не було. У мене завжди було чітке розуміння тієї ситуації, яка складалася. Безумовно, були деякі сумніви з приводу визначення основного складу, але, як правило, стосувалися вони однієї позиції.
- Наскільки ви забобонні як тренер?
- Взагалі без цього в спорті, напевно, ніяк. Але якоїсь фанатичної віри в прикмети у мене немає.
- Значить, ту краватку, в якій ви вийшли на гру в Тампере, на поєдинок з турками ви не надягнете?
- Ні (посміхається). Я вже й не пам'ятаю, де вона! Один і той же одяг - це все нісенітниця. Можна повторювати певні речі в тренуваннях, в процесі підготовки до матчів, але перегинати, повторюся, не варто.
«Крістіану завжди є що сказати татові»
- Знаю, що футболісти після важких поєдинків не можуть заснути до ранку. Після того як ви стали тренером, як йдуть справи з післяматчевим сном у вас?
- Не дуже (посміхається). Відразу після закінчення гри мені готують відео всього поєдинку, а також тих ключових моментів, про які я прошу. Поки всю цю справу не подивлюся, спати не лягаю.
- Хто ваші головні критики?
- Уболівальники, зрозуміло.
- А як же ваш син - Крістіан?
- У нього, звичайно, завжди є що сказати татові (посміхається). Він серйозно займається футболом. У 10 років знає всіх гравців з усього світу. Напевно, навіть більше, ніж я.
- Старший син, Джордан, до футболу не так прив'язаний?
- Чому, він теж грає у дворі з друзями, знає багатьох футболістів. Любить футбольний менеджер, мене іноді підключає. А ще - ходить на теніс. Але основне його захоплення - навчання. У школі він робить успіхи.
- Чотирирічний Александер і трирічний Райдер тягнуться за старшими братами?
- М'ячів у нас вдома багато, так що вони теж люблять рухливі ігри.
- Мрієте в майбутньому тренувати на високому рівні своїх дітей?
- Я про це, правду кажучи, не замислювався.
- Але у вас є тренерська мрія?
- Звичайно. Але скажу я вам про неї тільки тоді, коли максимально наближуся до її виконання, - розповів Шевченко в інтерв'ю zbirna.com.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
