Чому «Динамо» має всі законні підстави не їхати до Маріуполя

Вам всім, вочевидь, вже набридла ця мильна опера із назвою: «Динамо не хоче грати в Маріуполі, ганьбить український футбол, а всі решта грали і грають і всі живі та цілі” і решта тезисів на цю тему?

І звичайно, ви вже вдосталь начиталися коментарів у «Facebook» та статей на тему: “Динамо має грати, бо всі решта зіграли», “Динамо розхитує український чемпіонат» і т. д.

Готовий вам відповісти. За однієї і дуже важливої умови: що ви не сприйматимете мій текст, як намагання відбілити одних та затаврувати інших. Згода? Тоді продовжуємо.

Отже, у ФК «Динамо Київ», ще до старту сезону Прем«єр-Ліги 2017/18, офіційно та твердо заявили — грати в Маріуполі не будуть, оскільки це становить загрозу їхнім гравцям та вболівальникам на трибунах. Станом на сьогодні, подобається вам це чи ні, але згідно усіх футбольних букв закону та вимог УЄФА, правота на боці «Динамо».

Хочете прикладів? Будь-ласка!

Єврокубковий сезон 2014/15. Клубу «Дніпро» УЄФА заборонив проводити матчі Ліги Європи у місті Дніпро. Аргументація: через бойові дії і загрозу терактів на стадіоні «Дніпро Арена». Уточнення: лінія фронту на той момент пролягала за 140 км від міста. Але УЄФА це особливо не обходило, сказали і крапка. І ніхто навіть не сперечався і нічого не розгойдував у пресі.

Скільки там від лінії фронту до Маріуполя наразі? 20 км кажете? Маєте ще якісь після цього питання?

А припустимо ФК «Маріуполь» за підсумками сезону вийде до єврокубків. А він вийде. Із таким складом, із такими проблемами, які наразі має та ж «Зоря» і решта суперників. Давайте битися об заклад, чи дозволить УЄФА проводити Маріуполю домашні матчі вдома, якщо війна проти російського агресора триватиме і лінія фронту збережеться в такому ж стані і надалі? Хто готовий зі мною посперечатися?

Ситуація, у яку потрапила нинішня ФФУ, просто патова. Причому патова не для «Динамо», а саме для неї.

Ось вам розклАд подій, які відбуватимуться після 27 серпня — дати матчу «Маріуполь — Динамо»:

— Динамо не приїздить до Маріуполя;

— КДК ФФУ оголошує Динамо логічну технічну поразку 0:3;

— Динамо подає в апеляційний комітет ФФУ і звісно ж програє;

— Динамо миттю подає в швейцарський спортивний арбітражний суд — CAS;

— CAS встигає винести вердикт до завершення чемпіонату;

— CAS виносить вердикт на користь Динамо (те що він буде саме таким, не сумнівайтесь);

— Динамо демонструє вердикт і вимагає визнати цей чемпіонат недійсним.

Повірте на слово, якщо цей розклАд знаю я, то його однозначно знають як в ФФУ так і в Прем’єр-Лізі. Тепер ви можете зрозуміти, звідки ці потуги та масовані інформаційні хвилі від обох таборів. ФФУ вкотре пробиває дно, публікуючи листа від вже екс-керівника Нацполіції Аброськіна із заретушованою датою.

У відповідь — відверте «мочилово» президента ФФУ Андрія Павелка в Інтернет-ЗМІ, на якому роками Григорій Суркіс та київське «Динамо» є виключно у позитивному світлі. За будь-яких умов та обставин. Критична стаття на адресу Андрія Павелка тут.

Найцікавіше, що навіть коли станеться диво і СБУ дасть гарантії, «Динамо» задіє план «Б». Оскільки ця поїздка в червону зону ризику, «Динамо» може вимагати від усієї своєї делегації письмових гарантій відмови від претензій у випадку травм чи смерті. Вгадайте, як багато гравців та персоналу «Динамо» під цим підпишуться?

А загалом вся ця історія є банальним протистоянням братів Суркісів проти Андрія Павелка. Суркіси просто вирішили скористатися законною можливістю не грати на полі клубу, який за чутками був і є підконтрольний власнику «Шахтаря» — Ринату Ахметову.

Павелко, за неофіційною інформацією, прийняв сторону Маріуполя. І тепер робить всі потуги, використовує всі наявні йому адмінресурси, щоб виграти у цій війні. Он «Карпати» навіть зумів переконати і ті таки поїхали та зіграли в Маріуполі. Всі прекрасно розуміють: для «Динамо» у Маріуполі не буде жодних загроз. В реалі. Але не на папері.

Тож робіть свої ставки панове на тему: «Чи зіграє Динамо в Маріуполі і що буде потім з українським чемпіонатом?» Всі вихідні дані вже є у вашому розпорядженні.