- Головною ідеєю було зробити пам'ятник таким, щоб навіть люди, які не знали Андрія, могли зрозуміти, якою людиною він був, бачили, до чого він прагнув. Для нас, його сім'ї, Андрій - перш за все, чоловік, батько, син, але ми розуміємо, що він також належить і народу. Його любили люди, і він їх любив. Тому хотілося, щоб це був пам'ятник ще й для уболівальників, які б про нього згадували, як про людину і про особистість. У всьому, чим би він не займався, Андрій намагався робити максимум, все, що від нього залежало, і в той же час був дуже самокритичним. Футбольний м'яч - це проекція сонця, оскільки і за життя я йому часто говорила, що він «намагається дострибнути до небес». Ми хотіли, щоб Андрій вистрибував до сонця, і за рахунок трьох променів передати невагомість і максимально полегшити скульптуру. Також хотіли створити її таким чином, щоб вона не заважала оточуючим - словом, враховували багато факторів. Тому і вийшов такий пам'ятник.
- Як багато часу пішло на його створення?
- Якщо чесно, найбільше часу ми витратили на те, щоб домовитися між собою. Спочатку був виготовлений макет Андрія, який сидить на лавці, і це мало бути на стадіоні. Але він вийшов аж занадто спокійним, а я зі свого боку намагалася вкласти в скульптуру якусь емоцію, рух, напругу. Мені було це необхідно, адже і в житті Андрій не був пасивним, а навпаки - діяльним, іноді зухвалим, новатором.
Я б хотіла сказати велике людське спасибі ФК «Динамо» (Київ) за місце для пам'ятника. Тут вийшла ціла алея слави - представлені великі, гідні люди. Заспокоюю себе тим, що на тому світі, йому є, з ким поспілкуватися.
Сама намагаюся приходити сюди частіше, стараюся перевести це місце з розряду трагічних в те, де можна поміркувати про життя. Наприклад, Андрій любив різні шоу і видовища, цирк, левів і ось поруч похований народний артист СРСР, відомий дресирувальник Володимир Шевченко. Про фігуру Ступки в нашому театрі і кіно взагалі немає потреби зайвий раз говорити.
Зазначу, що багато хлопців просто від себе приносили гроші на створення цього пам'ятника, при тому, що ми не оголошували якихось глобальних зборів. Зокрема, це Андрій Шевченко, Олександр Хацкевич, Олександр Шовковський, Василь Кардаш, Сергій Федоров, Юрій Дмитрулін, і багато інших. Я всім дуже вдячна.
Дуже допоміг і ФК «Анжи» в особі Гаджи Гаджиєва. Це людина з великої літери, яка внесла вагомий внесок в створення цього пам'ятника, причому ще відразу після похорону - мене це приємно вразило. Це зайвий раз підтверджує, наскільки Андрія там любили, цінували і поважали.
А нещодавно мене здивував один телефонний дзвінок із Самари, де Андрій в «Крилах Совєтов» заново починав своє становлення. Журналіст попросив мого дозволу на те, щоб в одній зі шкіл розглядати траєкторію удару Андрія Гусіна з точки зору наукової теорії. Подібним чином вони вже розглядали удар Роберто Карлоса. Звичайно, я погодилася - приємно, що люди пам'ятають, шанують, поважають. Незважаючи на політичну обстановку і складнощі в стосунках між нашими країнами, люди завжди залишаються людьми.
Також я б хотіла зазначити людей, які безпосередньо працювали над пам'ятником - скульптора Володимира Кореня, ливарника, карбувальника, тих, хто займався алмазною різкою, адже вони працювали в стислі терміни, навіть вночі, використовуючи кран. Найприємніше - що для Андрія Гусіна вони все робили відразу і без питань, незважаючи на те, що пройшло вже три роки з тих пір, як його немає з нами. Мені не доводилося нікого просити - люди самі перейнялися цим. Велике їм спасибі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
