«Хочеться вірити, що сьогодні буде великий, нервовий, але щасливий вечір. У такі моменти ти миттю забуваєш про всі свої іпостасі, крім однієї-єдиної - вболівальника, і стаєш не більше ніж одним із мільйонів, рухомих єдиним устремлінням: побажанням успіху рідній команді. Часом здається, що ось якби трапилося омріяне, матеріалізувався загальний порив, і після цього у нас раз і назавжди настане щось шалено гарне і приємне... Воно, звичайно, не так, і на зміну будь-якого свята (яке до того ж має шанси не відбутися) обов'язково приходять суворі будні (а ось тут можете не сумніватися - прийдуть і притиснуть!), але хай йому грець - хіба чудова мить єднання не варта того, щоб забути про все?!
Я не знаю, та й звідки мені знати такі речі - наскільки позначилася на хорватах «електросудорожна» зміна тренера: чи то картата команда з її чималим потенціалом стрепенеться і нагадає себе кращих зразків, чи то продовжить сповзання казна-куди. Звичайно, добре би друге, принаймні, в одному окремо взятому поєдинку, але забезпечити це в нашій владі, лише не дозволивши їм зіграти, задавити своєю грою, своєю тактикою, своєю віддачею, коротше, всім своїм зі знаком плюс!
«А що з цим робити, ми подумаємо завтра». Для початку потрібно «всього лише» перемогти. Ми можемо.
Я не вмію бажати поразки своїм, Якими б мотивами не прикривалися при цьому і як би не виправдовували світлим майбутнім», - написав Артем Франков у своїй конференції на MatchDay.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
