11/10/2017 17:37 799

Наставники команд УПЛ розповіли про свої хобі та захоплення

Нефутбольні захоплення тренерів всіх 12 команд чемпіонату України.

Футбольні тренери — теж люди, зі своїми хобі і захопленнями. «Сегодня» дізналася, як люблять коротати вільний час коучі всіх дванадцяти команд нашої «вишки». Виявляється, за межами футбольного поля вони — театрали, тенісисти та збирачі пивних бокалів.

НА КОНІ. Португальський тренер чемпіона України «Шахтаря» любить бути на коні не тільки в переносному, а й у прямому сенсі. Його захоплення — верхова їзда.

«Чесно кажучи, я не такий вже хороший наїзник, щоб називати себе профі, — скромно зауважував у розмові з «Сегодня» Паулу. — Але те, що я з дитинства люблю коней, правда. І доньці Нуну ця любов передалася. Вона стала чемпіонкою Португалії в конкурі! На батьківщині у нас з асистентами по тренерському штабу є друг, який володіє стайнею. Іноді вибираємося до нього, щоб покататися».

А не так давно подолав верхом на білогривій конячці Фонсека і в Україні. А ще Паулу сподівається, що в Україні все-таки загляне група U2, щоб сходити на її концерт. Він любить її до такої міри, що... «Сказав своїм дружині і дітям: «Якщо я коли-небудь помру, то я хочу, щоб на моїх похоронах звучала пісня U2 — Walk On».

ПОДАЧА НАВИЛІТ! «Люблю великий теніс — ще з тих часів, коли був футболістом, — зізнався нам тренер «Динамо» Олександр Хацкевич. — На зборах завжди із задоволенням грали. У нас своя компанія: Шацьких, Лужний, Андрій Миколайович (Шевченко. — Авт.) теж іноді бере участь. Хто з нас кращий в тенісі? Кожен вважає, що саме він — найкращий (посміхається). Ну, це все відносно, як у кого піде гра. Але так, щоб хтось на голову перевершував інших, такого немає. Всі грають на одному, досить непоганому рівні. Граємо, звісно, не на інтерес. Для азарту завжди треба грати на щось. Але на що саме граємо, я вам не скажу (сміється). Якщо граємо один на один, то матч зазвичай проходить до виграшу двох партій, якщо два на два — до перемоги в одній. Раніше я найчастіше грав у парі з Валіком Белькевичем, в суперниках, до речі, не раз був Сергій Ребров. Зараз же ми зазвичай виходимо дуетом з Максом Шацьких. Звичайно, люблю дивитися теніс і по телебаченню, особливо турніри «Великого шолома». Але персонально ні за кого не вболіваю».

Адже був у житті Хацкевича і хокей. Коли він був маленьким, ризикнув стати в ворота — і йому до крові розбили обличчя шайбою... Цікаво, що з тенісною ракеткою дружить і болгарський колега динамівця — Ніколай Костов, який очолює каменську «Сталь». Як розповіли нам в його оточенні, в якості вболівальника Костов їздить на різні тенісні турніри, а працюючи свого часу в «Карпатах», навіть брав уроки тенісу у персонального тренера.

МОВА №4. А вільний час нинішнього керманича «Карпат» Сергія Зайцева зайнятий філологією. «З недавнього часу я вивчаю англійську. У мене індивідуальні курси, — говорить нам Сергій. — Що спонукало? Бажання вдосконалюватися. Я знаю чеську, польську, словацьку. Захотілося вивчити і англійську. Правда, не вистачає часу. Пріоритет все-таки — роботі. Але якщо знаходиться вільна годинка, присвячую її мови. Основна тема — футбольні терміни. У мене два викладача. Перший — моя дружина, другий — наш клубний перекладач. Знаєте, зараз багато англомовних програм, які можна використовувати в тренерській роботі. Це і програма для нарізання, і програма для моделювання гри. Хочеш не хочеш, а треба йти в ногу з часом».

НА ДИВАНІ. Тренер «Олімпіка» Роман Санжар, обдумавши питання, зізнається, що хобі у нього немає: «Я домашня людина. Полежати на дивані для мене цікавіше, ніж кудись вибратися». На зайнятість посилається і білоруський коуч «Чорноморця» Олег Дулуб. Мовляв, лягає спати опівночі, а о сьомій ранку — вже підйом. Але книжкові новинки не пропускає, особливо якщо вони пов'язані з футболом. «З останнього сподобалася «Тренерська філософія» Марсело Б'єлси», — говорить Дулуб. А футболістам рекомендує почитати Біблію.

ВЕРНИДУБ: УЛЮБЛЕНИЙ БОКАЛ БАВАРСЬКИЙ ЗА 100 ЄВРО

«Намагаюся звідусіль, де буваю, привозити сувенірні тарілки, — поділився з нами наставник «Зорі» Юрій Вернидуб. — Почалося це захоплення ще за часів СРСР. У 1990-му в складі запорізького «Металурга» я поїхав на міжнародний турнір у Марокко. Ну, тоді ще виступаючи за нас, Олег Таран залишився на півроку грати в одному з марокканських клубів («Відад» з Касабланки. — Ред.), став одним з перших радянських легіонерів. А я з тієї поїздки привіз свою першу керамічну сувенірну тарілку і ще величезну розписну попільничку з товстого скла. Величезна була штучка і дуже важка. Я її купив в подарунок братові. А тарілок у мене відтоді набралося вже більше сотні. Причому все довозив в цілості, черепки по валізі збирати не доводилося. Тому що завжди намагаюся брати тарілки з собою в ручній поклажі. Знаючи, як працює служба розвантаження в наших аеропортах, не ризикую здавати їх в багаж. Найдорожчий експонат в колекцію придбали недавно з дружиною в Празі. Гуляли по місту і побачили дуже красиву тарілку з знаменитого чеського кришталю. Заплатили за неї щось в районі 70-80 євро. А так зазвичай це задоволення обходиться, ви ж знаєте ціни, — від 15 до 30 євро, подекуди навіть і дешевше. Де зберігаються? Деякі на кухні, як елемент декору, деякі по кімнатах, а в основному — складені в спеціальному ящику.

Також я збираю пивні кухлі і келихи. Я ж живу в своєму будинку, є сауна. І ось там, в передбаннику, чотири або п'ять полиць заставлені цією справою. В тому числі дуже багато посудин з клубними емблемами. І сам привожу з-за кордону, і друзі, знаючи, що я збираю, багато дарують, син старший теж свою лепту вніс. Всі келихи в основному на 0,33 л і 0,5 л. Але є один літровий, до речі, мій найулюбленіший і найдорожчий. Я його купив в Мюнхені, більше 100 євро заплатив. Дуже гарний, з вигравіруваним гербом «Баварії». Чи використовуються келихи за призначенням? Ну а чому ні? Після баньки, коли попарився, кілька пляшок пива з вареними раками — мила справа. Особливо коли в компанії, з друзями. Кажу хлопцям: «Є куди наливати. Вибирайте будь-який, тільки акуратно». Тьху-тьху, ще жоден не розбили (сміється)».

«В останні роки я також серйозно захопився збиранням футболок, — продовжує Юрій Вернидуб. — У всіх клубів, з якими граємо — і в нашому чемпіонаті, і в єврокубках — обов'язково прошу, щоб мені презентували футболку лідера команди. Всі хлопці, хто потрапляв із «Зорі» в збірну України, дарували мені свої футболки на пам'ять. Плюс Міша Сиваков привіз футболку збірної Білорусі, Джаба Ліпартія — збірної Грузії, Тоні Шуніч — збірної Боснії з чемпіонату світу-2014. Був у нас ще такий гравець, правда, недовго — Прінс, виступав за збірну Того. І його футболка у мене зберігається. Поки вони всі лежать складені. Але сподіваюся в майбутньому розвісити їх у себе в кабінеті, зробити щось типу міні-музею».

Монарьов: «У МЕНЕ СОБАКА З «МАСКИ»

— Вільного часу у головного тренера апріорі не так багато. Тому проводжу його з родиною, з собакою, — сказав нам наймолодший коуч українського чемпіонату, 37-річний Роман Монарьов, який очолює кропивницьку «Зірку». — Люблю перебувати вдома, з дружиною — поговорити, почитати, подивитися фільми. Люблю нові серіали — «Гра престолів», «Картковий будиночок». Думаю, в останньому багато збігів із реальним політичним життям. Я взагалі прихильник Кевіна Спейсі.

Чи не вважаєте, що ви з ним зовні трохи схожі?
— (Сміється.) Якось не звертав уваги. Ви перший, хто мені про це говорить.

Який у вас собака?
— Джек-рассел-тер'єр — як Майло в «Масці». Бажання обзавестися такою собакою з'явилося у мене ще під час перегляду того фільму. А потім був у друзів, побачив у них джек-рассел-тер'єра — і він мене підкупив своїм темпераментом, просто гіперактивний! Годинами не вгамовується. При цьому добрий, любить дітей. Енергетика від нього така, що вдома не занудьгуєш. Взагалі, представники цієї породи відрізняються тим, що можуть і меблі з'їсти. Але наш вихований. До речі, я зараз з вами розмовляю, а він на мене так дивиться — час же йти гуляти. Слово «гуляти» він дуже добре знає. Увечері намагаюся вигулювати його мінімум по годині, інакше вдома буянить. За паспортом нашого вихованця звуть Абігель: француз, породистий. Але ми називаємо його Абіга.

...Цікаво, що в команді Монарьова, «Зірці», грає відразу три французи — сорекорд поточного чемпіонату.

.jpg_203

БАБИЧ: «МРІЯВ ВИТЯГТИ СОМА»

— З дитинства дуже люблю рибалку. У Луганській області, звідки я родом, моря, звісно, немає, зате багато прісних водойм. Так що ми з братом осягали ази рибальства на ставках, потім їздили на водосховищі в місто Щастя. Карпи, карасики, плотвичка — це все було. Пам'ятаю, все мріяли з братом зловити сома, але так жодного разу і не вийшло його витягнути. Коли грав в Одесі, теж віддавав перевагу не морській, а прісноводній риболовлі. У мене навіть було своє улюблене місце — рибне господарство на Біляївських озерах. Там я, до речі, добув свій найбільший рибацький «трофей» — на спінінг виловив коропа вагою три з гаком кілограма. Але відтоді, як став тренером, вириватися вдавалося нечасто. На Біляївських озерах не був вже, напевно, років півтора-два. Я зараз постійно живу в такому онлайн-режимі, що часу ні на що не залишається. Але якщо що — вудки і снасті завжди напоготові. (Посміхається.) А ще, коли працював в Одесі, приохотився до театру. Намагалися з дружиною по можливості ходити на всі прем'єри — і в Драматичний, і в Театр музкомедії. Але, знову-таки, робота часто вносила корективи в наші плани, навіть у вихідні дні».

Небайдужий до риболовлі і тренер «Ворскли» Василь Сачко. Нагадаємо, це унікальна для нашого футболу людина — в 1990-х він працював в міліції, ловив наркоманів, а потім виявилося, що в ньому «спить» природжений форвард, і він догрався до переможного гола у фінальному матчі Кубка України-2009 проти «Шахтаря». «Наш тренер воротарів Олег Остапенко постійно дарує Василю Сачку на дні народження рибальське спорядження, одного разу це був спінінг, — розповіли нам в полтавській команді. — Хоча останнім часом порибалити у нього нечасто виходить. Зате зі спортом він нерозлучний — грає і в теніс, і в тенісбол, і в баскетбол. Подивіться на нього! Якщо після закінчення кар'єри гравця Сачко і набрав зайву вагу, то не більше одного-двох кіло».

— Риболовля? Тут питань немає! Люблю поїхати за місто, посидіти на природі, — поділився з нами головний тренер «Олександрії» Володимир Шаран. — А якщо взагалі відверто, то навіть не посидіти, а полежати. Завжди беру з собою на риболовлю лежак, щоб не сидіти на стільчику, як всі, в напряг, а лежати і відпочивати. Клюне так клюне, а не клюне — теж добре. Великим уловом все одно не похвалюся. Максимум — трикілограмовий короп.

Тобто роботу дружині біля плити ви все-таки підкидаєте?
— А дружину і дитину я беру з собою, — каже Шаран. — Рибалимо на три вудки.

ВІРТ: СИГАРЕТНИЙ СТЕНД І ЛИЖІ

43-річний тренер рівненського «Вереса» Юрій Вірт, відомий за воротарськими подвигами в донецьких «Шахтарі» і «Металурзі», в момент нашого дзвінка перебував в магазині. З цієї теми ми й почали з ним розмову про хобі.

— Я не можу назвати себе якимось там любителем шопінгу. В Україні. А ось за кордоном — так, — зізнався Вірт «Сегодня». — Взяти ту ж Італію, Емірати — там більше бутиків, вибір хороший і ціни найчастіше нижчі. Але по годині до речей не прицінююся — беру відразу».

З закордоном пов'язано і головне нефутбольні захоплення Вірта. «Ми з братом колекціонували пачки з цигарками, — розповідає Юрій. — Це було ще при Союзі, мені тоді було років 16-17. Чому цим захопилися, навіть не можу пояснити. Тоді ж імпортні сигарети були в великому дефіциті. А тут Польща поруч (Вірт виріс і зараз живе у Львові. — Авт.), були комісійні магазини. Першими, пам'ятаю, «Мальборо» там з'явилися. А вдома у нас була велика бібліотека — і ось ми якось біля цих книжок за склом одну пачку з сигаретами поставили, другу, третю — і пішло-поїхало. З часом всі стелажі заставили, аж до стелі! Знаючи про це захоплення, друзі привозили нам сигарети з-за кордону. Скільки в підсумку пачок зібралося, не рахував. Але багато сотень. Гості, які приходили до нас в будинок, підбивали: «Відкрий пачку, дай хоч одну сигарету спробувати!» . А я їм: «Ні-ні, нехай стоять. Хочеш курити — йди в магазин». Потім батько помер, я переїхав до Донецька. І бібліотеку разом з колекцією перевіз туди. Так воно все в Донецьку зараз і зберігається. До речі, як і колекція вин. Ми ж часто грали за кордоном, і я щоразу дві-три пляшки привозив. Там і віскі, і інші напої. Справжній винний льох утворився. Перевезти б це все до Львова... Сподіваюся, якось заберемо — і розкриємо (сміється).

А самі любили подиміти?
— Зізнатися, під час перебування гравцем покурював. Але в один день, без найменших мук, кинув цей «наркотик». Зараз для мене ця тема закрита, слава Богу. Навіть не торкаюся до сигарет і добре себе почуваю. Думаю: «І навіщо я ними бавився?»

— Здавалося б, тренеру для заспокоєння нервів сигарети не завадили б...
— Ні-ні. Мені тютюновий дим спротивився. Не переношу, якщо хтось поруч курить.

— Що хотілося б зробити з цією колекцією сигарет?
— Може, і далі поповнював би — вже сучасними екземплярами. Виставити на аукціон? Також варіант. А ось курити там, можливо, вже й нема чого. Напевно, тютюн весь висох, залишилися одні фільтри (сміється).

— Чи є у вас ще якісь захоплення?
— Після повернення до Львова — гірські лижі. Якщо випадає можливість, з ріднею вибираємося в Буковель. Я ще не ас, але вже досить непогано катаюся. Стільки разів падав, але потім потихеньку-потихеньку — і з «синьої» траси перейшов на «червону», але до «чорної» мені ще далеко. Адреналін хороший виділяється. Коли спускаєшся з крутої гори, відчуття, ніби по автобану зі швидкістю 200 км на годину їдеш. Навіть краще!

.jpg_202

Loading...
Для того, щоб залишати коментарі, потрібно увійти на сайт або зареєструватися
| Реєстрація
Показати більше