Коли в команді англійського тренера Говарда Вілкінсона футболіст під час відпрацювання стандартів валяв дурня, то на наступне тренування тренер приніс йому персональний м’яч, підписав на ньому його ім’я і відправив на інше поле:
Ось тобі м’яч, йди, дуркуй на інше поле, а ми будемо працювати!
Де ж як не в Англії, добре розуміють важливість роботи над стандартними положеннями?
В скількох країнах на кутовий удар реагують як на гол? В одній! В Англії! Це єдине місце, де кутовий – як гол для фанів. І як ви думаєте який найпростіший шлях здобути кутовий? Вдарити м’яч у штрафний майданчик і битися за підбірання, – каже у книзі Джанлуки Віаллі нинішній наставник Манчестер Юнайтед Жозе Моурінью.
Пристрасть англійців до штрафних пов’язана з історією розвитку футболу цій країні. Один з олдскульних ідеологів лонгболлів Чарльз Г’юз говорив, що від введення м’яча у гру воротарем і до удару команда має робити три дії. Згідно цієї філософії в англійському футболі 80-х та 90-х було багато довгих передач. Після яких легше заробляти стандартні положення.
Стандарти у сучасному футболі стали надзвичайно важливим аспектом. Деякі команди навіть почали заводити тренерів по роботі на стандартах. Тренер зі стандартів англійського клубу Брентфорд Ніколас Джовер наводить данні 5-ки топ-європейських ліг, згідно яких 34-39 % голів приходять після стандартів. Але не варто забувати, що до стандартів відносять і голи з пенальті. Атлетико Мадрид аргентинця Дієго Сімеоне у сезоні 2014/2015 показав скільки користі можуть приносити кутові, штрафні та вільні удари та забив 33 голи зі стандартів(і це не рахуючи пенальті). 33 м’ячі – це трохи менше 50% від загальної кількості голів матрацників того сезону.
Футбол високого рівня став надзвичайно тактичним та збалансованим. І тому кутові та штрафні настільки важливі. Третина голів приходить саме після стандартів, – говорить екс-аналітик Мілану в штабі Аллегрі, Індзагі, Зеєдорфа, а нині помічник Андрія Шевченка у збірній Андреа Малдера.З розвитком відеоаналізу вивчення прогалин суперника стає все більш важливим фактором при підготовці власної атаки. І крапку в цій історії ще не поставлено. Ще є багато аспектів, які можуть стати революційними. Наприклад робота над використанням пасивного офсайду, фактор стінки, яка може заважати воротарю. Я маю на увазі, що робота над цими аспектами підвищують рівень футболу.
Малдера розповідає, що у штабі Філіппо Індзагі часів Мілану був окремий тренер, відповідальний лише за стандарти – Джованні Віо. Його називають гуру стандартів.
Віо у штабі Індзагі був сконцентрованим лише на стандартах. Аллегрі надзвичайно ретельно ставиться до цього аспекту. Зеєдорф віддавав стандарти на мене та Тассотті. Леонардо довіряв футболістам: Роналдіньйо та Зеєдорфу. Шевченко велику увагу приділяє концентрації уваги при стандартних положеннях.
На що тренери звертають увагу?
Аналітик, який працював у штабі Динамо Сергія Реброва, Гліб Платов при розборі кутових суперника бере вибірку за останні 7-10 матчів. Марті Перарнау у своїй книзі про роботу Хосепа Гвардіоли у Баварії говорить, що тренерський штаб Пепа при підготовці до матчу аналізує останні 50 стандартів суперника. Для гарної підготовки до суперника італійська аналітична компанія Wyscout навіть випустила спеціальний додаток «Set Pieces» в середині платформи.
В ньому окремо від матчів вже підготовлені стандарти зі спеціальною графікою, яка дозволяє аналізувати хто і в якій зоні знаходився під час подачі та з розвитком моменту. Wyscout дозволяє обирати матч, вид стандарту, з якого флангу була подача чи штрафний удар, і в якій фазі – обороні чи атаці.
Гліб Платов розповідає про свій алгоритм аналізу при роботі з кутовими ударами суперника:
По-перше треба дивитись на тип розіграшу: передача на ближню чи дальню стійку, в яку із зон воротарської площі, чи одразу у зону підбирання м’яча чи короткий розіграш біля кутового. Для того щоб потім подати у штрафний.
Другий аспект – це увага на тип подачі: м’яч йде від воріт, чи у ворота? Згідно статистики воротарі в 5 разів частіше грають на виходах, якщо м’яч подається в бік воріт.Третій аспект – це аналіз пересувань суперників. Хто з гравців куди вбігає, хто з яких зон виводить суперників, хто і для кого ставить блоки. Для аналітиків головне пошук тенденцій суперника. От яскравий приклад системи стандартів від Олександрії Володимира Шарана. При штрафному велика кількість гравців вбігають у штрафний майданчик.
При штрафних і вільних ударах оцінюються типи розіграшу м’яча, варіація введення м’яча, позиціонування футболістів які вбігають у штрафний майданчик і тих, хто виходить з пасивного офсайду. Також робиться аналіз аутів біля штрафного майданчика, це якщо суперник має якісь цікаві заготовки. І надзвичайно важливо як команда готова до моментальної контратаки: як грають на підбиранні після стандарту, скільки гравців залишає позаду, – говорить Гліб Платов.
Приблизно 14 % кутових, які не завершились ударом після першої передачі призводять до контратак, які доходять до штрафного майданчика.
Коли я аналізую стандарти, то дивлюсь на момент ще до того як м’яч долетить у штрафний майданчик. Концентрую увагу не на м’ячі, а на штрафному майданчику, що відбувається в ньому до того моменту, як туди долетить м’яч, – говорить тренер збірної України італієць Андреа Малдера.
І зазначає, що раніше на рух у штрафному, до того як туди прилетить м’яч, особливо не вивчали. Малдера зазначає, що прискіпливо ставиться до жестів гравця який подає. Оскільки будь-який жест може означати підготовлений стандарт.
При розборі оборони суперника виявляються найпроблемніші місця команди: окремі зони, гравці які вимикаються у момент єдиноборства, робота захисту при повторній подачі чи короткого розіграшу кутового. Можливість забити гол при другій подачі в два рази більший ніж при першій. Це пояснюється тим, що захисники вже починають більше концентрувати увагу на м’ячі і гублять своїх опонентів. Саме тому часто команди практикують короткий розіграш кутового з подальшою подачею у штрафний. За час поки біля кутового ті, хто подає, розігрують, атакуючі гравці встигають відірватись від своїх опонентів.
Яку модель оборони при стандартах?
Існує три форми опіки при кутових і стандартах. Перша – персональна. При ній чітко розписується, хто з ким грає при подачі. Наприклад Ордець відповідальний за Бєсєдіна. Вона на перший погляд найпростіша для тренера. Оскільки є чітко розписано хто за кого відповідальний, до того ж можна по габаритам розставити гравців. Хоча 100% – персональна форма оборони зараз майже не зустрічається. Тренери все одно ставлять футболістів і на ближню стійку, і на підбиранні. І така оборона вже стає змішаною, а не персональною. Оскільки в ній є гравці, які грають персонально, а є ті, хто відповідальні за зону.
От приклад Ювентуса Аллегрі два гравці (П’янич та Манджукич) на ближній стійці працюють по зоні, всі інші грають персонально. І саме Манджукич знімає передачу суперника з ближньої стійки. Якщо той, хто подає, перебиває двох гравців, які стоять на ближній стійці, то в зоні воротарського майданчика має грати воротар.
Головна противага персонального захисту – блоки, які ставлять футболісти, що атакують. От як це робить Наполі. Тут добре видно підготовлену взаємодію Кулібалі та Рауля Альбіоля.
Друга модель оборони – зонна. Так в чемпіонаті України грає Шахтар Паулу Фонсеки та Чорноморець Олега Дулуба.
Гравці розставлені по зонам і кожен відповідає конкретно за свій окрему ділянку штрафного майданчика. Гравці заповнюють воротарський майданчик двома лініями. Бо саме звідти приходить найбільше проблем. Є ще гібридний варіант із зонно-персональною опікою. Він дуже популярний в сучасному футболі. Тренер виставляє гравців по зонам, а проти найнебезпечніших опонентів ставиш персонально. Завжди є гравці за якими треба стежити уважніше. Наприклад, коли Шахтар грав з Динамо, то при стандантах Віду опікали особливо. Хоча тут ми бачимо, як він вміє вириватись.
Я не вважаю, що є єдина правильна відповідь на запитання який з типів захисту кращий. Все залежить від вибору конкретного тренера та вміння навчити команду грати при кутових, також важливо які футболісти є в команді. Вам не варто обирати персональний чи змішаний(з великою кількістю персональних дуелей) вид оборони, якщо у вас відсутня потрібна кількість футболістів, які вміють добре персонально опікати опонентів. Або ж обирати зонний тип захисту при поганій взаємодії та взаєморозумінні гравців, – говорить Гліб Платов.
Також він відзначає, що важливим аспектом є гра воротаря на виходах.
От приклад зонної оборони Шахтаря, коли команда стає не в дві лінії, а в одну. Тоді у гравців, які набігають, є перевага у швидкості і потужності. Якщо їх ніхто не блокує, то вони мають певну фору. Особливо, коли мова йде про таких гравців як Лукаку, Кулібалі чи Віда. Ось в цьому прикладі ніхто не блокував захисника Наполі і він міг скористатись подачею.
Тренер-аналітик збірної Андреа Малдера відзначає роботу на атаку при стандартах Наполі Саррі та Мілана Монтелли. А в обороні – зонний захист від Роми Ді Франческо та персональну Ювентуса Аллегрі.
Коли здається що футбол – проста гра і не треба нічого вигадувати, то так лише здається. Провідні сучасні тренери демонструють, що футбол прогресує та еволюціонує з кожним днем.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
