На останніх хвилинах домашнього матчу з Ісландією Коноплянка не реалізував пенальті. У Рейк'явіку арбітр зарахував у наші ворота зовсім не обов'язковий гол. Безпомічні й ніякі до того хорвати надумалися змінити тренера якраз перед грою з Україною. І вхопилися за соломинку.
Але й із нашого тренерського штабу не можна знімати провини. Я не пригадую такої безвольної гри у вирішальному домашньому матчі, де перемога давала реальні шанси на поїздку до Росії. Усі паси йшли назад, попереду не було нічого. Жодного стовідсоткового шансу. А ми ж пам'ятали найкращі матчі Фоменка: з Польщею у Варшаві - 3:1, з Францією в Києві - 2:0 й Іспанією вдома - 0:1. На вирішальні відбірні матчі команда відмобілізовувалася. Іспанцям програли, але мали безліч моментів.
За весь відбірний цикл Україна може занести собі до активу перший тайм гостьового матчу з Туреччиною, домашню гру з командою Луческу і другий тайм матчу в Тампере. Тобто cпалахи були, але вони виглядали швидше винятком із правил, ніж першими проявами нової командної гри.
Але Андрій Шевченко повинен працювати далі. Попри те, що у нього дуже мало спільного з Лобановським. Хіба те, що обоє колись грали у футбол. Великі футболісти мають право на помилку. Звільняти легендарного Шеву за третє місце в групі ніхто не буде. Не той у нас менталітет. Андрій має довести, що провал був збігом обставин, а не закономірністю. Якщо другий шанс просить Шевченко, Україна не готова йому відмовити.
Однак Андрій має повернутися до основи. Тренер має перетасувати свій штаб. Звільнити Рауля Ріанчо. Забути про тривалий і нікому крім Рауля не потрібний контроль м'яча. Грати в захисну гру з різкими фланговими контратаками. У ту гру, в яку збірна вміє грати і яку люблять наші провідні виконавці. Тоді у Шевченка з'явиться шанс.
Років за десять ми теж нагадуватимемо Хорватію. Коли на Заході гратимуть сотні українських футболістів, а найкращі з них виступатимуть у «Барселоні» й «Ліверпулі», а не в «Генку» чи «Кайсеріспорі». Однак до того часу Шевченко збірну вже не тренуватиме.
Юрій Стригун