- Важко засинати після таких матчів, як з «Динамо»?
- Мені важко засипати після кожної зустрічі. Занадто багато емоцій: постійно прокручуєш в голові кожен ігровий епізод. Особливо якщо матч склався вдало - такий ось парадокс.
- Психологічна підготовка «Чорноморця» до домашнього матчу з «Динамо» виявилася неординарною ...
- Головний тренер виступив з ініціативою сходити в боулінг, де ми змагалися, розділившись на команди. Цікавий захід вийшов, але для мене з точки зору спортивного результату не найвдаліший. Я до цього катав кулі лише один раз в житті - з сім'єю.
- Повернемося до «Динамо». Якби хтось сказав вам до гри, що до 20-й хвилині на табло буде 2:0, покрутили б пальцем біля скроні?
- Всі говорять, що це несподіваний результат, але я думаю, все закономірно. Ми налаштовувалися, готувалися до гри. І, судячи з рахунку, все робили правильно.
- Ваш гол, який виявився переможним, складався з п'яти торкань. Три з них зробили ви...
- Першим вибив м'яч, підкат зі спини під Сидорчука, потім пішов прохід і передача Васіна. Я рвонув у вільну зону разом з Шепелєвим. Динамівець начебто хотів зіграти на випередження, але мені вдалося прокинути м'яч на хід одним дотиком. Далі вибору вже не було: залишалося тільки бити.
- Цей гол чимось схожий на той, який ви забили киянам в столиці?
- Віддалено. Тоді я пробив першим же дотиком, а в цей раз м'яч потрібно було ще обробити.
- У другому таймі гості відверто притиснули «Чорноморець». Який момент був найбільш хвилюючим?
- Удар головою Мбокані незадовго до закінчення зустрічі. З боку виглядало дуже страшно. Прямо скажемо, він нас пробачив.
- Оборонних функцій в цій грі у вас, номінального форварда, виявилося чимало?
- У таких іграх взагалі потрібно дуже багато працювати на захист. Якщо говорити конкретно про мої обов'язки, то я повинен був заважати центрбекам «Динамо» зробити націлену передачу в середню лінію і по можливості не дозволяти розвернутися опорникам.
- Прийшли ви після гри в роздягальню, а там...
- Ні-ні (посміхається). Те, що було в роздягальні, нехай там і залишиться! Але святкували ми яскраво.
- Ви довгий час провели в «Динамо-2». З кимось із сьогоднішньої обойми «біло-синіх» перетиналися?
- З Віталієм Буяльським. А з другим воротарем Жориком Бущаном взагалі пройшов весь шлях: починаючи з клубної академії і закінчуючи юнацькими збірними.
- У другій команді киян працювали з Олександром Хацкевичем?
- З Миколайовичем у нас була тісна і плідна співпраця. Під його керівництвом ми успішно провели півроку у першій лізі в сезоні 2014/15. Потім Хацкевич відправився на підвищення - в національну збірну Білорусії, а на його місце прийшов Вадим Євтушенко.
- Але вашим першим тренером в «Динамо-2» був Андрій Гусін...
- Звичайно! Це саме він запросив мене в команду, розгледівши задатки чистого форварда. Андрій Леонідович, царство йому небесне, був класною людиною: добрим, відкритим. Таких людей зараз нашому футболу страшно не вистачає ...
- ПЗа Гусіна же був період, коли ви грали під нападаючим?
- Різниця, насправді, невелика. Просто Леонідович використовував тактику 4-4-2, і я у свій час виходив трохи нижче - на місці відтягнутого форварда.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
