Він настільки крутий і грав зі стількома великими, що може собі дозволити не згадати Шевченка у своїй символічній збірній, тоді як Андрій Миколайович його згадає і поставить на центральне місце. Коли Дженнаро Гаттузо вперше побачив Пірло, він подумав: «Мені варто зав'язати з футболом і почати робити щось інше». Діапазон його партнерів – від Роберто Баджо, через якого відмовився від позиції десятки на полі, до Маріо Балотеллі, з яким дружився чи не найбільше. Андреа може розповісти про злети та падіння Кальчо, як ніхто інший, адже він дебютував у Серії А у 16 і провів на італійських полях понад 20 років. У цій же статті спробуємо показати кілька облич видатного художника гри, кожен пас котрого був ефектним мазком, з якого поставали шедеври.
Сльози унікума. Не від радощів. Переосмислення
Одне з перших випробувань юного футболіста навчило його не здаватись, коли тебе списують всі навколо. Йому було 14. Один із матчів юніорської першості за Брешію, точніше всі проти нього одного. «Унікум, особливий, обраний» залишається на штучному голодному пайку – партнери відверто ігнорують. «Що це за Марадона такий», – глузували батьки однолітків, не цураючись лайки і гучних образ з трибун. Заздрість виїдала їм мозок, а їхні значно менш обдаровані діти вирішили принизити Андреа тим, що припинили пасувати йому. Ну, і що ти тепер робитимеш, розумнику?
Хлопець, який забивав значно більше за інших, бігав, мов прокажений, відкривався і наражався на таку образливу стіну. Пірло встав посеред 21 суперника і розридався. Вибір був простий: озлобитись і зупинитись, або ж озлобитись і продовжити всім на злість. Він обрав друге і кинувся битись проти всіх. Відбір, другий, десятий – не злічити. Фінти та влучні удари по воротах, в юності це був якийсь Мессі, а не Пірло. Він також міг собі дозволити грати один проти 10 і забивати більше, ніж вони всі разом.
«Я краще розумію гру, ширше бачу. Питання швидше в геометрії, ніж у тактиці. Фокусуюсь на просторі між мною і нападниками, через який можу протягнути м'яч. Простір цей здається більшим і мені простіше проламати стіну і увірватись туди». Так він переосмислив і прийняв свою неповторність. Не для того, щоб задирати носа, бо Андреа, здається, ніколи цим не страждав. А для того, аби ніхто інший більше не вирішував, хто є Пірло і ким йому бути.
Луческу як вчитель Пірло з інтелекту
Так, так. Саме екс-наставник Шахтаря удостоївся від Андреа цьог почесного звання. «З точки зору інтелекту моїм невільним, але й невипадковим вчителем був Мірча Луческу. У мої 15 він вивів мене з юніорів Брешії і перевів у головну команду, у світ великих. Я почав тренуватись із 30-річними, і їм не подобалось. як я плутався під ногами, намагаючись обіграти їх. Вони були 2 рази старші за мене, і в деяких випадках у 2 рази гірші».
Коли Пірло почав отримувати по ногах від ветеранів, розлючених такою нахабністю хлопчика, Луческу сказав йому: «Все гаразд, Андреа. Просто продовжуй в тому ж дусі, грай, як у молодіжці». Як «слухняний солдатик» юний плеймейкер виконував усі настанови тренера. А для старших партнерів Луческу давав установку грати через 15-16-річного Пірло, бо він знає, що з ним робити. Це все виходило інстинктивно, адже більшість з тих речей, які вдавались йому, Андреа перед тим ніколи не пробував.
Через 2 роки Мірча забрав Андреа в Інтер, який румунський фахівець недовго потренував. Інтер, в якому сяяв бразилець Роналдо, конкурентом Пірло був Роберто Баджо, а опорника грав Дієго Сімеоне. І який у тому сезоні очолювали аж 4 головні тренери, що в підсумку привело до 8-го місця. Грати і тренуватись поруч з кумиром, ідолом – виявилось непосильним тягарем навіть для того, хто у день фіналу золотого для Італії Чемпіонату світу 2006 не відчував ані краплинки тиску чи хвилювання. Таким собі характеристичним нюансом перебування у лавах «нерадзуррі» стала комічна ситуація з Роєм Ходжсоном. Коуч називав свого півзахисника «Пірла», що на міланському діалекті означає приблизно те ж, що «х*йло».
В Інтері Андреа так і не заграв. Ні з першої спроби, ні з другої. Але ж зовсім на засмутися ні Пірло, ні фанати. Фанати Мілана та Ювентуса були ощасливлені цим неймовірним даром, який переходив їм з одних міланських рук в їхні руки фактично за безцінь. Адже ті 12 мільярдів лір (18 млн євро), які Мілан віддав сусідам у 2001-му, сповна окупились виграшами Ліги чемпіонів (2 рази) та Серії А (2 рази). «Віддати йому пас – це як покласти м'яч у сейф», – казав легенда Ювентуса Збігнєв Бонєк. Андреа справді вирішував проблеми своїх партнерів. Одним пасом прорізати 2 лінії оборони!
Геніальне рішення наставника Брешії Карло Маццоне (друге пришестя Пірло) перевести цього особливого з ролі треквартісти (атакувального хавбека) на позицію реджисти (конструктора атак, який діє глибше) допомогло грандам добути не один титул. Маестро, професор, художник. Він змушував м'яч співати, був директором гри, заволодівши її ритмом на правах Метронома. Епітетів і визначень не може бути забагато, якщо ми говоримо про Пірло.
Серце належало Реалу, у Play Station грав Барселоною, 2 рази був близьким до мрії
Андреа жив і марив переходом у Реал, підписанням з мадридським клубом 5-річного контракту, співпрацею із «всього лише одним із найуспішніших тренерів в історії футболу» Фабіо Капелло. Так було після Кальчополі та ЧС-2006. А в більш зрілому віці його переманював Хосеп Гвардіола, прямо у своєму кабінеті на «Камп Ноу» готовий розпити з Андреа пляшку червоного вина за згоду і майбутні перемоги разом. Саме Барсою грав Андреа проти Нести цілими днями і навіть ночами (було, й на тренування приходив ледь притомний) у FIFA на Play Station. І Пірло був готовий рачки повзти у Барселону ще швидше, ніж у Мадрид після всього показаного Пепом, але і в одному, і в іншому випадках його мрія розбивалась об спритність Адріано Галліані та впертість Сільвіо Берлусконі.
Якщо у 2006-му, боси «россонері» пішли на хитрість і дістали з-під столу («Десь так само могла ховатись Моніка Левінскі в кабінеті Білла Клінтона у Білому домі. Подібні навіжені думки навідують мене регулярно», – у своєму стилі пригадував Пірло в автобіографії) чемоданчик із заготовленим 5-річним контрактом, на якому гравець міг сам вписати суму окладу. А згодом вони не відпустили Андреа в Барсу у 2010-му, аби безглуздо попрощатись з ним через рік безкоштовно. Адже він ще й ледь не перейшов у Челсі – Анчелотті благав його про трансфер у 2009 році.
Вони подарували на прощання чортову ручку, і це зачепило за живе. «Красива, подарункова, з емблемою Мілана, але всього лише ручка», чорт забирай! Галліані ще кинув на свою голову прощальний жарт зі сподіваннями, що Пірло не підпише нею контракт з Ювентусом. Ага, не жарт, а пророцтво. Ювентус на ту пору 8 років не знав чемпіонства в Серії А, а з приходом «Моцарта» туринці виграли Скудетто 4 рази поспіль та ще й у фіна Ліги чемпіонів потрапили. Знову на зло всім скептикам і «експертам» він довів. Колись це були заздрісні батьки та їхні не надто талановиті діти. Зараз великі боси Мілана, які вважали його відпрацьованим матеріалом.
«Ти збожеволів, Андреа?» Це було не піжонство, а чистий розрахунок у Києві
Чвертьфінал Євро-2012 між Англією та Україною приймав Київ. Британці, що з допомогою судді здолали команду Блохіна, були відверто менш симпатичнішими за команду, яка зіграла на рівних проти Іспанії в групі. Але обидві команди відклали голи аж до серії післяматчевих пенальті. Пірло не планував бити, як Тотті на Євро-2000. Ческо завчасно знав, що підсікатиме м'яч «панєнкою». Андреа не прийняв остаточного рішення навіть у момент, коли почав розбіг. Але Джо Харт не витримав і спробував гадати. І тоді «я зрозумів, що потрібно робити. Імпровізував – тільки так можна наблизити шанси до 100%. Я не піжон, це не мій стиль».
Багато хто думав, що він планував все це, тренував бозна-скільки часу. Але щоб провернути такий план, «потрібно бути або Тотті, або ясновидцем, або ідіотом». Українці могли б додати від себе – або Артемом Мілевським. Партнери спитали Андреа: «Ти що, збожеволів таке витворяти?» Пірло ж просто вчинив як мудрий професор: панєнка була найменш ризикованим варіантом. Переїзди між Україною і Польщею забирали безліч сил і часу. Італія і справді у київському фіналі Євро-2012 виглядала сірою втомленою мишею, загнаною могутнім іспанським котом.
Це єдиний супертрофей, якого немає в колекції Пірло. Золото Чемпіонату Європи. Ну, не вважати ж таким ще «Золотий м'яч», привласнений на довгі роки Мессі з Роналду завдяки зачарованим гольовою статистикою фанатикам. «Я не злюсь, коли люди, які голосують, забувають про те, що без останнього пасу не буде всіх цих голів». А ще перемог не буде без надійного тилу. Такого, коли в тебе в команді «найкращий, з ким пощастило зіграти» – Паоло Мальдіні.
Пірло та його анекдоти, або Фекальний ритуал Індзагі
Попри всю свою інтелігентність, спокій та витримку, Андреа не раз був помічений за жартами, розіграшами і відвертощами на межі фолу. Він буває надзвичайно простим хлопцем. Як після фіналу ЛЧ-2005, ганебно програному Ліверпулю після того, я Мілан вів 3:0. «Ну, і х*й з ним, вся команда про*балась», – його психіка не знайшла нічого кращого, як відгородитись від того камбеку «червоних» у такий простий лайливий спосіб. «Я не переживу ще одного Стамбулу навіть тоді, коли буду кішкою, в якої залишилось останнє 9 життя. Краще покінчити з собою, пробігшись кліткою з доберманами». Він хотів покінчити зі своєю кар'єрою ще 12 років тому, настільки роздавила його та поразка. Спокійно, Маестро! Попереду був ще один фінал проти Лівера. Зі значно приємнішим кінцем і вирішальним штрафним-асистом Пірло.
Він відкидає в бік свій образ інтелігента і у цій історії про ритуали своїх партнерів. Усі нападники – фетишисти, глузує Пірло. Футболіст-модель Альберто Джілардіно носив усе лише від Гольче та Габбана – від трусів до шльопанців. Одні тільки бутси були старі, потерті та ... смердючі. Скарб Джіли, який більше підходить для музею, ніж гри на великих полях. Ці старезні бутси, в яких забив купу голів і в яких, сміється Пірло, міг грати ще Аттіла Завойовник, передадуть «магічні флюїди моїм новим бутсам». Подібне зізнання Альберто змушувала хапатись за животи партнерів. Старі бутси ще й не зразу передавали ці флюїди результативності, тому їх доводилось не викидати, а носити з собою. Не дай Боже, забути їх вдома. Все, тренере, лишай мене на лаві запасних, сьогодні точно не заб'ю.
Але цей талісман Джілардіно не йшов у порівняння з тим, що собі дозволяв великий Піппо Індзагі. Просто кажучи, він ходив по-великому. Непристойно часто. Міг і по 3 рази безпосередньо перед матчем. Якщо роздягальня була маленькою, сморід стояв немилосердний. Завжди те саме меню. Макарони, пармезан, томатний соус та оливкова олія. Завжди той самий дратівливий сморід. «Це приносить мені удачу. хлопці». Голів СуперПіппо, справді, потребували всі. Але йти заради цього на такі жертви? Індзагі вірив, що гадити чи навіть вдихати всі ці «аромати» – так само на фарт, як ступити в лайно.
Ще одним забобоном Філіппо, який розкриває безпосередній Пірло, було відоме дитяче печиво «Пласмон». Заради всіх святих, ні в якому разі не їжте 2 останніх печенька. Ви порушите рівновагу. Зорі не будуть йому сприяти. Індзагі ж старався для них, для партнерів. І так само, як не ділився м'ячем на полі, не ділився останніми двома шматками печива. Або ще ця божевільна любов до старих бутс. «Я боюсь, що вони розваляться прямо на нозі, але я продовжу в них грати. Тільки вони щільно сидять на нозі», – переконував Піппо. «Ти про що, всі професійні бутси щільно лежать», – відповідали йому, але він торочив своє. Пірло тільки висміював подібну боротьбу з демонами і хвалився тим, що є нормальним хлопцем без диких тарганів у голові.
Український акцент
«Кассано мав 700 жінок, але чи міг він почуватись щасливим, коли його припинили викликати у збірну Італії» – таке питання від Пірло найкраще показує, ким він є насамперед. Патріот своєї країни, що б там не казали і щоб там не траплялось. Хлопець, який завжди натхненно співав гімн Італії перед матчами.
Андреа, до слова, тричі зустрічався проти збірної України, і всі 3 рази його Скуадра Адзурра не залишала нам жодних шансів. Зокрема, і на золотому Мундіалі, коли команду Блохіна строгі італійці рознесли 3:0 в 1/4, а Пірло в підсумку став найкращим гравцем фіналу проти Франції. Його статистика проти українських команд вражає. Якщо враховувати ще й клуби, то це 8 перемог і лише одна нічия! То були часи розквіту Кальчо, коли наші навіть з резервістами італійців мали колосальні проблеми. За збірну він віддав гольовий пас на Ді Натале у матчі Євровдбору в Києві. У матчах за Мілан і Ювентус стабільно кривдив асистами Шахтар.
Усьому приходить кінець, який покладає початок новому
Після прольоту повз Євро-2016, схоже, Пірло й сам перестав бути щасливим у футболі. За інерцією він дограв 2 сезони у Нью-Йорку, але зараз закономірно повісив бутси вслід за Тотті. Тіло і час беруть своє, стало зрозуміло, що грати до 50 непосильно навіть таким динозаврам.
Йому 38, попереду новий етап. Тренерський? Чому б і ні. Він ж, як і Гвардіола, надає перевагу вдумливій тихій бесіді, а не крику в спілкуванні. У нього є авторитет, любов фанатів і статус. Ігрову мудрість можна перенести на нову площину. Якщо не вийде, завжди є, куди повернутись. До своєї винарні, наприклад. Але він мав би спробувати знову стати найкращим у футболі. Це буде схоже на нього. 21-й розділ його книги «Мислю, значить граю» ще не написаний. Але для улюбленого номеру (дата дебюту в Серії А, весілля і дня народження батька) вже приготовані білосніжні аркуші, на яких от-от має початись нове творіння.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
