Скуадра Адзурра вперше за 60 років не зіграє на чемпіонаті світу. Важко змиритися з таким фактом, однак нічого дивовижного не трапилося. Італійський футбол планомірно до цього йшов. На глобальні проблеми наклалися суперечливі рішення головного тренера, що призвело до провалу.
Занепад національного футболу та ставка топ-клубів на легіонерів
«Народ, ми втратили чемпіонат світу не сьогодні. Ми втратили його 15 років тому, коли в Італію привезли невдах з різних куточків планети, які несправедливо вкрали місця в наших хлопців.
Вони отримали славу завдяки італійським тренерам, які залишаються найкращими у світі. Я дуже сподіваюся, що зараз, коли ми пробили дно, нарешті відбудеться реформа нашого футболу.
Прощавайте, мумії, які контролюють італійський футбол. Забирайтеся з нашого шляху...»
Такими словами відреагував на провалений Італією відбір до ЧС-2018 Паоло Каннаваро. Брат чемпіона світу та володаря «Золотого м'яча» зазирнув у корінь проблем італійського футболу, наслідком яких стала деградація національної збірної.
Очевидно, що національний футбол на Апеннінах переживає серйозну кризу. У топ-клубах лідерами є іноземці. Наразі можна спостерігати лише одиничні випадки (Інсіньє, Іммобіле), коли італійські футболісти перебувають на провідних ролях у потужних командах. Буффон і К'єлліні в Ювентусі? Де Россі в Ромі? Забудьте, ви більше їх не побачите у формі Скуадри Адзурри – вчора вони зіграли останній матч за збірну.
Молодший Каннаваро влучно підмітив, що сьогодні головна команда країни пожинає плоди неправильної політики, яку проводили футбольні функціонери протягом останніх років. В Італії не приділяють належної уваги підготовці власних кадрів. Молодіжні збірні за останні 13 років не завоювали жодного титулу. Після такої реальності стає зрозуміло, чому в дорослої збірної Італії зараз найслабше покоління за всю історію.
До того ж, не проглядаються перспективи, тому спад продовжуватиметься. Більш-менш обізнаний вболівальник з ходу назве десяток талановитих молодих німецьких футболістів, загне пальці обох рук, перераховуючи юних англійських зірок, пригадає численні імена народжених у пізні дев'яності французів. Всі вони на слуху, з ними пов'язують майбутнє, а от італійські прізвища в такому контексті звучать дуже рідко.
Свого часу з подібною проблемою зіткнулися інші провідні футбольні нації. Повністю перебудовувала систему підготовки Німеччина, до кардинальних реформ вдавалася Бельгія. Федерації цих країн усвідомили необхідність змін, коли побачили, що національна збірна не має майбутнього.
Тепер до цього прийшла Італія. Регрес набирав оберти, але досі його вдавалося не помічати завдяки ентузіазму Пранделлі та максималізму Конте. Коли ж Скуадра Адзурра вперше за 60 років пролетіла повз Мундіаль – все стало більш ніж очевидно, всі звернули увагу. Потрібна перебудова, реорганізація дитячо-юнацької підготовки. Тут і зараз, інакше Італія ризикує на довгі роки випасти з когорти елітних збірних.
Вентура нівелював сильні сторони найслабшого покоління
Кому ж дякувати за те, що проблеми виплили назовні? Джамп'єро Вентурі. Скуадра навіть з таким підбором виконавців могла вийти на чемпіонат світу, але 69-річний алленаторе зробив усе, щоб цього не сталося. Певні його рішення протягом кваліфікації викликали подив, а були й такі, які глибоко шокували.
Тренер грав за схемою 4-4-2, яка є чужою для всіх італійських збірників; вперто використовував на вістрі Іммобіле та Белотті, знижуючи їхню ефективність, адже ці форварди дублюють один одного за ігровим стилем; ігнорував Дзадзу та Жоржінью, які набрали прекрасну форму; «засовував» Бернардескі та Інсіньє в центр півзахисту.
Вентура ламав футболістів під себе, а не себе під футболістів. Звичайно, коли тренер таким чином добивається хорошої гри та результатів – його вихваляють, якщо ж ні – піддають анафемі. До вересня Італія принаймні набирала очки, тому дивне бачення 69-річного спеціаліста критикувалося півголосом. Втім, після програного без будь-яких шансів ключового поєдинку Іспанії, нічиєї з Македонією та натужної перемоги над Албанією, претензії почали звучати гучніше. Страждали не тільки результати – розчаровувала гра команди.
Пік невдоволення прийшовся на плей-офф, коли нависла катастрофа у вигляді непотрапляння на чемпіонат світу. Перед першою частиною протистояння зі Швецією головний тренер під тиском, чи страхом, чи іншими обставинами, перейшов на комфортнішу схему 3-5-2. Не допомогло – програв.
Перед матчем-відповіддю ситуація загострилася до межі, а тому Вентура нібито почав ще більше прислухатися до «диванних» порад. Вже і Жоржінью вийшов замість дискваліфікованого Верратті та Де Россі, який провалив гостьовий поєдинок, і розбився невиправданий союз Іммобіле-Белотті, а обіграти шведів так і не вдалося.
Все занадто запущено: неможливо прибрати за кілька днів те, чим ти «смітив» півтора роки. Вентура ще не подав у відставку з поста головного тренера, але за всіма прогнозами його робота на цій посаді підійшла до кінця.
Фортуна також була проти
Втім, і з такою тренерською роботою Італія мала достатньо шансів, аби пройти Швецію та здобути путівку в Росію. Ще трішки пограємо в умовності і скажемо, що ця Італія могла б напряму вийти на чемпіонат світу з деяких груп європейського відбору, але потрапила до Іспанії.
Було багато обставин, за яких така «убога» Скуадра Адзурра не пролетіла б повз Мундіаль. Тому сам факт світової першості без Італії настільки шокує. Насправді ж, цей болючий щиглик по носі повинен піти на користь італійському футболу, протверезити «мумій», які керують ним, спричинити реформи та відродження.
Якщо такий процес розпочнеться, варто буде подякувати і футболістам, які зіграли нижче своїх можливостей, і Джамп'єро Вентурі, який оголив приховані проблеми, і жеребу, який подарував у суперники Іспанію, і Фортуні, яка вирішила не пускати м'яч у шведські ворота.
А поки що можна «дякувати» цьому всьому лише за розчарування, негативні емоції та сльози Буффона. Джанлуїджі втратив шанс стати першим 6-разовим учасником чемпіонату світу. Він прощається зі збірною в найгірший її період, за Джіджі йде ще одна остання легенда, яка асоціювалася з тріумфом на ЧС-2006, – Даніеле Де Россі.
Покоління, яке могло називати себе королями світу, остаточно відійшло в історію, залишилася посередня збірна і найбільший за 60 років провал. Саме час усвідомити реальність і розпочати відбудову італійського футболу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
