Роналдо де Ассіс Морейра був третьою дитиною у сім’ї продавчині Мігуеліни та Жуана, сторожа стоянки футбольного клубу Греміо. У свої найкращі часи глава сімейства непогано ганяв м'яч за один із десятків тисяч аматорських колективів Бразилії, тож він став першим тренером для свого сина. А в малюка, варто сказати, одразу проявився хист до фінтів та різноманітних трюків. Мав неймовірний запас енергії. Коли друзі по запеклих дворових матчах виснажувалися до краю, хлопчак не припиняв вправлятися з м'ячем. Просто тоді його напарником ставав улюблений собака Бомбон.
У семирічному віці малий із непомірно великими зубами, які заледве поміщалися в роті, отримав прізвисько Роналдінью. Маленький Роналдо. Тоді він ще не знав про існування Роналдо-Зубастика. Коли вони згодом зустрілися під прапором національної збірної Бразилії, не довелося нічого вигадувати, щоб розрізнити їх. Один був просто Роналдо, інший – Роналдінью.
Отож, Роналдінью продовжував безтурботно набивати м'яч у дворах Порту-Алегрі. Але доросле життя безпардонно і жорстоко зірвало з нього рожеві окуляри. У 1988 році помер батько Жуан. Чоловік плавав собі у басейні, аж зненацька стиснуло серце. Через кілька секунд усе було скінчено – велика сім'я осиротіла.
Тягар відповідальності звалився на плечі найстаршого сина – Роберто де Ассіса, який у той час вже пробився в основу рідного Греміо. Невдовзі сім’я переїхала у просторішу оселю, у значно благополучніший район міста – клуб не залишив у біді свого гравця та його рідних.
«Мій брат – справжній герой для мене. Він став прикладом батька, брата і футболіста», – зізнався Роналдінью багато років опісля, коли за масштабами слави та майстерності в рази перевершив Роберто. У той момент старший брат вже зав’язав із футболом і був агентом молодшого. Роберто де Ассіс спробував щастя у чемпіонатах Португалії, Мексики і навіть Японії, проте єдиний клуб, в історії якого залишив помітний слід, – скромний швейцарський Сьйон.
У 1993-му про Роналдінью вперше написали у бразильських газетах. В одному матчі він забив 23 (!!!) голи, а його дитяча команда перемогла своїх опонентів із рахунком 23:0. Вундеркінду було мало стандартних тренувань, тож він паралельно із футболом грав у футзал, а також пляжний футбол. Свій технічний арсенал він довів до божественної досконалості.
Роналдінью не склало труднощів пробитися в основний склад Греміо. У 1999-му він виграв свій перший серйозний трофей, ставши разом із командою чемпіоном штату Ріу-Гранді-ду-Сул. При цьому забив 15 голів у 14 матчах. У тому ж році отримав дебютний виклик у національну збірну Бразилії. Слава про юного віртуоза швидко долетіла до Старого світу. Ним зацікавився лондонський Арсенал і, тільки не смійтеся, шотландський Сент-Міррен. Цікаво, що шотландці були близькими до трансферу, за який хотіли викласти 6 мільйонів фунтів, проте затія зірвалася через «липовий» паспорт Роналдінью. «Каноніром» він також не став: відмовили у працевлаштуванні, позаяк зіграв недостатню кількість матчів за національну збірну.
Найспритнішим у цій ситуації виявився ПСЖ. У грудні 2000-го парижани уклали із талантом попередній контракт, а у лютому наступного року – повноцінну 5-річну угоду. Сума оборудки склала 5 мільйонів євро. Сезон 2001/02 став для Ронні першим на новому континенті, однак обидві сторони спіткало розчарування – футболіст захандрив і не зумів з перших матчів пробитися в основний склад. Проте під кінець сезону розійшовся на повну і продовжив феєрити у наступному. Принагідно забив суперепічний гол із 40 метрів за комірець Девіду Сімену, ставши чемпіоном світу на полях Японії та Південної Кореї.
Тим часом у Барселони зірвався мегатрансфер. Каталонці прагнули підписати Девіда Бекхема, але британець обрав Реал. Натомість план Б спрацював успішно. У липні 2003-го на «Камп Ноу» прибув Роналдінью, який явно переріс рівень ПСЖ – парижани у той час переживали не найкращі часи своєї історії і не претендували на щось серйозне у єврокубках. Бразильський діамант коштував Барселоні понад 32 мільйони євро.
У першому ж сезоні Чарівник із Порту-Алегрі провів за Барселону 45 матчів у всіх турнірах, забив 22 м'ячі. До фінішу Прімери «блаугранас» прийшли на другому місці, проте Роналдінью визнали найкращим легіонером чемпіонату. Зате у наступному сезоні трон таки підкорився Барселоні, а її головний віртуоз здобув «Золотий м'яч» за підсумками 2005 року. Не в останню чергу світ вразив матч-відповідь 1/8 фіналу Ліги чемпіонів проти Челсі, коли бразилець чи не самотужки протистояв злагодженому механізму команди Моурінью – оформив стильний дубль на «Стемфорд Брідж».
«Футбол базується на радості. Він заснований на дриблінгу. Мені подобається робити гру прекрасною. Я – потворний, але те, що роблю, має свій шарм», – усміхався Роналдінью.
У сезоні 2005/06 Барселона захистила чемпіонський титул, у фіналі Ліги чемпіонів обіграла Арсенал, а Роналдінью визнали найкращим гравцем євротурніру. Упродовж року він наколотив за клуб 26 голів. Його дубль на «Сантьяго Бернабеу» змусив навіть закоренілих прихильників Реалу відірватися від крісел і оплесками вшанувати героя матчу. Такої честі тут удостоюються лише лічені суперники. Бездоганні опоненти, які перемагають у чесній боротьбі і роблять це неймовірно красиво.
У наступному сезоні Роналдінью вдався гол, про який він мріяв з дитинства – ефектні ножиці, постраждав Вільяреал. Проте назагал бразилець все частіше піддавався критиці преси. Із переможного ритму його збили травми і тактичні експерименти тодішнього наставника команди Франка Райкарда. Голландець випробовував митця на позиціях лівого хавбека і центрфорварда. Роналдінью забив немало – 24 голи, але такі гойдалки позбавляли його істинного задоволення від футболу. Відчувши певне напруження у відносинах, на клуб одразу ж вийшли представники Челсі, які пропонували за Ронні 70 мільйонів євро. Відмова.
Сезон 2007/08 став прощальним у стосунках Роналдінью та Барселони. Журналісти продовжували його критикувати, а найгірше те, що рідні вболівальники не цуралися освистувати вчорашнього кумира із трибун, наче забувши, скільки радості він подарував їм у недалекому минулому. Ронні провалив домашнє Ель Класіко, а в квітні розірвав м’яз на правій нозі, вибувши до кінця сезону.
«Йому потрібні нові виклики», – дійшов до висновку президент клубу Жоан Лапорта. У Ман Сіті бразилець переходити відмовився. Натомість пристав на запрошення Мілана. Останній матч у футболці Барселони Роналдінью провів 28 червня у Венесуелі – у виставковому поєдинку проти расизму. Забив два голи. Потиснув руки партнерам. І поступився місцем Ліонелю Мессі, який зовсім скоро змусив Каталонію забути про Чарівника із Порту-Алегрі.
Така доля більшості Митців від Бога. Демонструючи шедевральні зразки творчості, вони ніколи не ставлять їх на конвеєр. Тому найважливіше – спіймати коротку унікальну мить.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
