Найбільш наочно про тривалу кризу Лукаша Теодорчика, який став найкращим бомбардиром Андерлехта в минулому сезоні, свідчить той факт, що на даний момент польський легіонер забив всього лише три голи (всі - в чемпіонаті), в той час як на 27 листопада 2016 року в його послужному списку було вже 19 голів у різних турнірах.
Що ж сталося з колишнім лідером атак брюссельського клубу?
Діагноз від Ванденберга
З цим питанням бельгійські медіа звернулися до найкращого центрального нападника Андерлехта за всю історію існування клубу Ервіна Ванденберга, який забив свого часу за чотири сезони в брюссельському клубі (1982-1986) 87 голів в чемпіонаті та 15 в єврокубках і став з 39-ма м'ячами найкращим бомбардиром європейських ліг в сезоні-1979/1980 у складі іншого бельгійського клубу - Льєрса.
«Я розумію, що у будь-якого футболіста неминучі похмурі періоди невдач і падінь. Це, на жаль, сумна реальність навіть для зірок першої величини, - зізнався Ванденберг, - але щось подібне може тривати два-три матчі максимум. Те ж, що зараз відбувається з Теодорчиком, не може не викликати занепокоєння.
Спочатку у мене було два пояснення тому, що сталося: чи то від хлопця відвернулася удача, чи то йому на такому рівні просто не вистачає таланту. Але першому доводу суперечить той факт, що його чорна смуга аж надто затяглася, а другий - геть спростовує минулорічний успіх польського форварда.
І колишній і нинішній тренери Андерлехта (відповідно Рене Вайлер і Хейн Ванхазебрук. - Прим. Ред.) ніколи не втрачали віру в його талант і завжди давали Лукашу шанс проявити себе як у матчах чемпіонату, так і в єврокубках. Але це поки не принесло бажаного результату. Садити ж настільки майстерного форварда на лаву або відправляти в дубль - теж не вихід.
«Геть втратив віру в себе»
Коли я бачу його безглузді провали біля воріт суперника, нереалізовані стовідсоткові можливості, то перша думка, яка приходить в голову - цей хлопець геть зневірився в собі. Він боїться помилитися, боїться занадто перемудрувати, боїться взяти відповідальність на себе, і в підсумку приймає занадто звичайне рішення. А куди поділося його гольове чуття і нестандартне футбольне мислення?
Ви спитаєте мене, що ж робити? І я вам відповім: в черговий раз візьміть приклад з наших сусідів голландців. У них в кожній молодіжній команді, не кажучи вже про клуби вищої ліги, є спеціальний штатний тренер виключно для нападників. Це не футбольний шик, це реальна необхідність сучасного футболу. До речі, один із наших найкращих форвардів Люк Ніліс вже багато років працює з нападниками Ейндховена, і це приносить свої плоди.
Я вважаю, що і Андерлехт може дозволити собі таку розкіш і запросити для Теодорчика на два-три місяці тямущого наставника з числа колись зіркових форвардів. Ось тоді і буде результат. Тільки людина, який пройшов і пережив аналогічну ситуацію, колись впав, але знайшов сили піднятися, втратив, але зумів повернути віру в самого себе, може дати єдино правильну, слушну пораду і допомогти знайти вихід із, здавалося б, безнадійного тупика».
Володимир ГРАБІЩЕНКО з Бельгії
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
