Фантастичне рурське дербі Боруссія Д – Шальке (4:4), яке ще довго будуть згадувати вболівальники і фахівці, закінчилося для двох провідних українських легіонерів по-різному. Команда Андрія Ярмоленко втратила перемогу, виграючи 4:0 після першого тайму, а сам екс-динамівець провів не найкращий свій матч, хоча каші не зіпсував і слабкою ланкою на полі точно не був.
Євген Коноплянка ж навпаки – став одним з головних творців камбека, що вже увійшов в історію Шальке, відзначившись двома гольовими передачами, в тому числі, і вирішальною подачею з кутового, після якої Налдо приніс своїй команді нічию.
З різним настроєм футболісти збірної України йшли зі стадіону і після матчу. Ярмоленко, зі зрозумілих причин, не випромінював позитивні емоції, а співробітники прес-служби Боруссії всіляко намагалися захистити його від спілкування з пресою в мікст-зоні. І їм це вдалося.
Коноплянка ж перебував у відмінному настрої і погодився трохи поговорити про його нинішнє становище в Шальке, взаємини з головним тренером і партнерами, про особливості життя в Німеччині. І жартував, що після першого тайму думав, щоб блокувати будь-яке спілкування з журналістами.
Почалося спілкування з того, що Євген назвав матч з Борусією, напевно, найбільш пам'ятним у своїй кар'єрі.
– У тебе зараз дуже хороша смуга. У попередньому (перед дербі) матчем з Гамбургом ти заробив пенальті і віддав гольову передачу, був визнаний найкращим гравцем матчу за версією Kicker. Які відчуття від цього? Налаштований продовжувати в тому ж дусі?
– Я знову живу, знаєте (говорить зі своєю фірмовою посмішкою Коноплянка). Тому що я півроку тому не відчував себе тут футболістом. З приходом Тедеско все перевернулося, я знову повірив у футбол, і він вірить в мене. Сьогодні перед матчем (з Борусією) він теж мені це сказав, і я йому сказав, що буду за нього грати і битися.
(У цей момент один гравців Шальке, які проходять поруч, по-дружньому поплескав Коноплянку по потилиці і засміявся, українець засміявся у відповідь і продовжив.)
Знову-таки, при минулому тренері (Вайнцирль) була просто катастрофа. Я приїхав і думав, що можна спілкуватися тут хоча б англійською мовою, але він був, м'яко кажучи, не радий цьому і завжди говорив по-німецьки. Це була велика проблема. Я думав, що це вже все, що це не мій футбол, і я потрапив не в ту колію, куди потрібно.
Але з приходом Тедеско все змінилося. Він комунікабельна людина, просто з усіма знаходить спільну мову. Підійшов до іспанця – іспанською поговорив, до італійця – італійською, до мене підійшов – англійською. І з усіма – тактика англійською, трохи – на німецькому. Він розуміє, що потрібно всім пояснювати, щоб все було зрозуміло, і це радує. І тому є результат. Усі в нього (Тедеско) вірять і б'ються на полі!
– Які завдання стоять перед Шальке на сезон?
– Коли ми грали проти Гамбурга, мені дуже сподобалася фраза Тедеско в перерві: «Не забувайте, хто ми і де ми повинні бути! Знаєте де? Тільки після Баварії». Мені це сподобалося, що він ставить такі цілі. Це мотивує і вселяє впевненість. І ми боремося за потрапляння в Лігу чемпіонів на наступний сезон.
– Ти вже адаптувався до життя в Німеччині?
– Якщо порівняти з Іспанією, то погода там краща, звичайно (посміхається). Якби у мене не було дітей, а добре, що вони є, то тоді мені було б все одно, де грати. А коли є діти, то хочеться, щоб вони жили в кращому кліматі, менше хворіли. Але так, як ми зараз граємо, то я задоволений, перебуваючи тут.
– Як з побутом, звик уже до німецького менталітету?
– Я скажу, що коли жив в Іспанії, то був однією людиною. Ні, я не кажу, що зараз, наприклад, мало посміхаюся, але я просто зараз більш сконцентрований, ніж будь-коли. В Іспанії люди йдуть, посміхаються. Тут же в Німеччині вони повністю сконцентровані. Прокинулися о сьомій ранку і на роботу. Практично і я так само, тому що розумію, що перебуваю в їх країні і повинен підлаштовуватися під цей менталітет. Намагаюся це робити.
Звичайно, коли спілкуємося в колі друзів, партнерів по команді, наприклад, з тим же сербом Настасічем, то посміхаємося там по-своєму. Але коли доходить справа до тренувань, то я вже повністю у процесі і сконцентрований.
– А з ким ти найбільше спілкуєшся з футболістів Шальке?
– В першу чергу, Настасіч. Тому що легше розуміти один одного. А так взагалі з усіма хороший контакт. З усією лінією нападу. Бюргшталлер дуже хороша людина. Ді Санто дуже позитивний і усміхнений, я з ним по-іспанськи розмовляю, що ще не забув. Маккенна дуже веселий.
У нас дуже хороша команда, дружна. Я дуже радий, що завжди потрапляю в такі колективи. Думав раніше, що такого колективу, як у Дніпрі, не знайду більше. Але я дуже щасливий, що потрапив спочатку в Севілью – там як єдина родина. І тут так само. Якщо бачать, що я не розумію по-німецьки, перекладають англійською.
– До речі, як йдуть справи з вивченням німецької?
– У мене, насправді, на це зараз дуже мало часу. Тому що тренування дворазові. А якщо навіть одноразове, то ми за дві години до тренування приїжджаємо, о другій сама тренування, потім відновлення. Це вже шість годин йде тільки на базі. А ще хочеться бачити дітей, дружину.
(Ще один гравець Шальке підскочив до Коноплянки і обмінявся з ним парою схвальних фраз про його ролі в минулому матчі з Борусією.)
– Ти згадав про Дніпро. Якщо повернутися до українських справ і, зокрема, збірної України, то деякі задаються питанням, а все-таки команда хотіла вийти на ЧС-2018 в Росії?
– Звичайно, хотіли. Але не дуже хочеться повертатися вже до цієї теми. Коли їхав до збірної грати зі Словаччиною, то був без настрою, нікому не давав інтерв'ю, тому що жив ще тим днем, коли грали проти Хорватії.
Особисто я був дуже мотивований. І думаю, що аналогічно всі партнери по збірній. Тому це було велике розчарування, і не хочеться знову до цього повертатися. Скажу, що команда дуже хотіла потрапити на Чемпіонат світу, а там би вже розбиралися, грали б або не грали в Росії.
– А з Андрієм Ярмоленко ви спілкуєтеся, здзвонюєтеся?
– Так, зараз у нас буде вихідний. Можемо, я думаю, зустрітися, якщо він знайде час. Він приїжджає іноді в Дюссельдорф, і можемо побачитися там.
– Чому саме в Дюссельдорфі?
– Я думаю, що це трохи краще місто, ніж Дортмунд. Я знаю, що футболістам Борусії не дозволяють жити більш ніж у 30 км від бази, а так, думаю, багато хто жив би там. У нас в Шальке такого немає, і половина гравців живе в Дюссельдорфі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
