- Що тут скажеш, коли людини вже стільки років немає з нами. Пам'ять про нього назавжди залишилася в наших серцях. У дні народження і смерті Валерія Васильовича особливо сумно на душі. Ці дати, безумовно, запам'ятаються назавжди. Пам'ятаю, як відзначали його дні народження, коли він був живий. Я був молодий, тому не входив до кола його близьких друзів, а ось старші хлопці можуть розповісти багато цікавого - збиралася хороша компанія, ті, хто в неї входив, залишив яскравий слід в історії нашого футболу. Дуже шкода, що зараз Васильовича немає з нами. Про нього можна говорити багато. Не менше вже сказано і написано. Головне, що Лобановський показав шлях кожному з нас, запропонував пройти по ньому і показати свої результати.
Жоден тренер «Динамо» не досяг того, що зробив Валерій Васильович, не виховав футболістів, які згодом стали б володарями «Золотого м'яча».
- Який, на ваш погляд, головний урок Лобановського має засвоїти молоде покоління?
- Молодь нехай почитає історію, подивиться відео, інші матеріали і порівняє, як грали у футбол тоді, і як - зараз. У наш час є стільки інформації, стільки футболупоказується, не те, що раніше. Може, тому й результати були кращими (посміхається).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
