І це при тому, що в свій останній рік у національній команді - з червня 2015 по червень 2016-го - Тимощук жодного разу не вийшов на поле в стартовому складі. І тільки двічі з'явився на заміну не на останній хвилині, а ще три матчі записав собі в актив завдяки Михайлу Фоменку.
Вихід руйнівника в компенсований час матчу-відповіді плей-офф відбору Євро-2016 в Маріборі зрозуміти ще можна. Куди складніше вгадати, чого тренери хотіли від ветерана в компенсований час спарингу з Албанією вже перед Євро-2016. І зовсім вже карикатурно виглядала його поява на полі в заключному поєдинку групового турніру чемпіонату Європи. За рахунку 0:1, маючи теоретичний шанс вирвати хоча б нічию, Фоменко в компенсований замість єдиного форварда випустив на поле... руйнівника Тимощука.
Кінцівка кар'єри топ-гвардійця національної команди таким чином вийшла дуже змащеною. Навіть трохи карикатурною. Але напрацювання попередніх років все ж переважують. А рекорди Тимощука побити в найближчі роки взагалі нереально.
Руслан Ротань вже не в тому віці, щоб фантазувати. Андрію Пятову треба провести ще 45 повних матчів, щоб наздогнати Тимощука за обсягом часу, але потрібно ще 20, щоб зрівнятися за кількістю ігор. Андрію Ярмоленку потрібно 58 матчів і ще 11 зверху, щоб перевершити рекордсмена за обома показниками.
І ще дуже багато що залежить від обсягу ігрової практики. Якщо збірна буде проводити по 8 матчів на рік (як у 2017-му), це - одна динаміка. А якщо по 14 (як в 2006-му) - зовсім інша, пише zbirna.com.
Топ-гвардійці збірної України (1992-2017)
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
