- Мирон Богданович, ви щойно повернулися разом зі збірною України серед ветеранів з турне по Південній Америці...
- Так, це було подія, що запам'ятається не тільки для мене, а й для всієї нашої делегації. Я вперше побував в Бразилії і Аргентині. Було цікаво подивитися ці країни, зустрітися з українською діаспорою. І, звичайно, як же без футболу. Почесно було зіграти з такими суперниками, як Сантос, Бока Хуніорс... У нас була сильна команда, і особою в бруд ми не вдарили, двічі вигравши і один раз зігравши внічию.
- За жеребкуванням Ліги націй дивилися?
- Стежили онлайн. Словаччина і Чехія - швидкі команди, організовані, непросто буде з ними змагатися, але вони синьо-жовтим по зубах. Фаворитів у нашій групі немає, перемогти може кожен, але я вірю, що це буде збірна України. Важливо, що це не товариські ігри, є стимул, а значить, поєдинки будуть на порядок цікавішими.
«На Олімпійському не вистачило морально-вольових якостей»
- Повернемося трохи назад. Збірна України не вийшла на чемпіонат світу. Це трагедія?
- Результат не можна назвати позитивним, але і слово «трагедія» я б не вживав. У кожному матчі команда боролася. Десь це виходило краще, десь - гірше. І у відбірковому турнірі збірна до останнього поєдинку претендувала на вихід з групи.
Здається, істинний свій потенціал команда показала в домашній зустрічі з турками, де спостерігалася цілісна картина гри підопічних Андрія Шевченка. Ніхто не намагається бити м'яч куди попало, коли потрібно його контролювати. Потихеньку команда виходить на новий рівень, але поки він, мабуть, ще недостатній для того, щоб перебувати серед кращих збірних світу. Є куди рости. Як би там не було, в майбутнє цієї команди я дивлюся з оптимізмом.
- Чому, по суті, тільки в одному матчі до синьо-жовтих не було претензій?
- Тому що в складі завжди була присутня молодь, а їй властива нестабільність. Були провалені другі тайми в поєдинках з Ісландією і Хорватією. Можливо, не вистачило сил, але в таких матчах, як домашній з хорватами, грають роль ще й морально-вольові якості...
- Може, у вирішальному поєдинку перегоріли?
- Упевнений, що ні. У першому таймі синьо-жовті практично ні в чому не поступалися хорватам. Але чомусь перший пропущений гол зламав команду. А через деякий час в наші ворота влетів другий м'яч, і тоді все стало зрозуміло. Але нічого, цей матч стане уроком як для футболістів, так і для тренерів. І перший позитивний момент трапився вже в поєдинку зі Словаччиною. Нехай це і була контрольна гра, але збірна, здебільшого, знову зіграла в той футбол, якого від неї чекають, при цьому підопічні Андрія Шевченка зуміли проявити характер.
«Такими гравцями, як Марлос, розкидатися не можна»
- Але головна проблема збірної - у відсутності забивних нападників?
- Без сумніву. У командах, які перебувають вгорі турнірної таблиці, бомбардирами є іноземці. Виняток становить форвард Ворскли Юрій Коломоєць, якого викликали на останній матч року проти словаків. Але йому, ясна річ, ще не вистачає досвіду. Однак потенціал в ньому є. Непогано зарекомендував себе Олексій Хобленко, який перейшов в польський Лех. Потрібно за ним поспостерігати. Хоча в пріоритеті - пошук молодих хлопців, а то скоро взагалі залишимося без нападників.
- Андрій Шевченко не боявся ризикувати, довіряючи молоді?
- Тренер десь чимось жертвував, але часом приймав сміливі рішення, і вони давали результат. У збірної дебютувало відразу вісім футболістів. Їх середній вік становив 24 роки - час самого розквіту.
- Ви були двома руками за натуралізацію Марлоса?
- До цього процесу я ставлюся спокійно. Поки в Україні не так багато класних виконавців, щоб вирішувати грандіозні завдання. А що стосується Марлоса, то такими футболістами розкидатися не можна. Він - нестандартний гравець, креативний. Тим більше що півзахисник давно виступає в Україні і не збирається після закінчення кар'єри залишати нашу країну.
- Можливо, Шевченку не вистачило часу на реалізацію всіх його ідей?
- Я такого не виключаю, але треба намагатися грати якомога більше матчів, щоб футболісти звикали один до одного. Для побудови будь-якої команди необхідний час, але комусь його потрібно менше, а комусь - більше.
«Свою інтригу в чемпіонаті ми маємо»
- Основне підживлення для збірної йде з чемпіонату України. Поки ми тупцюємо на дні?
- Намагаємося вигребти. Але це справа не одного року. Так, в поточній першості стало менше передбачуваних результатів. Однак молодь, яка виступає в багатьох елітних командах, ще вчитися і вчитися грати в футбол.
Звичайно, радує, що відновилася боротьба за золоті медалі. Думаю, в останньому турі першого етапу буде вирішуватись, хто проб'ється до першої шістки. Так що своя інтрига у нас є. Правда, стабільністю похвалитися не може ніхто. Навіть Шахтар, хоч і має потужний склад. Але це я не говорю про Лігу чемпіонів, де гірники проявили себе у всій красі.
На досвіді, хоч і з молоддю в основі, виступило Динамо в груповому раунді Ліги Європи. А ось Зоря, на жаль, трохи не дотягла до плей-офф. Клас гравців луганської команди все-таки був нижчим, ніж у футболістів Атлетика. Хоча в гостях підопічні Юрія Вернидуба показали, як порядок б'є клас.
- Як оціните шанси Шахтаря і Динамо у весняних матчах Ліги чемпіонів і Ліги Європи відповідно?
- Багато чого буде залежати від того, в якому стані гірники підійдуть до протистояння з Ромою. Римляни знаходяться в кращому становищі, оскільки в Італії чемпіонат в розпалі, команда буде в тонусі. Але такі наші реалії, і від них не втечеш, тому Паулу Фонсеці потрібно шукати якусь лазівку, щоб якось перехитрити свого візаві.
А Динамо, незважаючи на ті ж мінуси, що і у Шахтаря, має, як мені здається, проходити АЕК.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
