У далекому 2004-му йому було 13 і він грав за люксембурзький клуб Шіффланж у команді 19-річних. За якихось 3 роки перебрався у Метц, звідки у Ліон. Там, у Франції і став зіркою та перебрався у Рому. Зараз П'янич є рекордсменом ЛЧ, коштує не менше 50 млн євро і вражає шедевральними голами зі штрафних чи після дальніх ударів, а також видає численні асисти в Ювентусі. Абсолютний топ.
У 1991-му батько вирішив – треба їхати в Люксембург
Але як юного боснійця занесло в таку екзотику, звідки все почалось? Все дуже просто. Маленький Міралем рятувався з батьками від війни у Боснії і Герцеговині, яка нищила все навколо. Однак «моя доля і приклад тата дозволили стати тим, ким я є».
У 1991 році батько вирішив, що необхідно переїхати в Люксембург. «Ця країна стала другим домом для мене. Я підписав там перший напівпрофесійний контракт.
Війна принесла багато болю і Боснії, і Югославії. Коли я повернувся туди у 1996-му, побачив американських солдатів, які були покликані зберегти мир. Але країна була спустошена.
Я подорожував світом, це правда. Проте вдома ми завжди говорили про боснійський характер і зберігали звичаї своєї країни. Коли став професійним футболістом, вирішив захищати кольори збірної Боснії і Герцеговини. Я хотів дати сигнал боснійським дітям: мрія може збутись.
Бідність і казкові початки кар'єри у 13-17 років
Спочатку було важко тренуватись, бо не було грошей і вони не мали на кого мене залишити. Тому моя мама працювала з 17 до 22, а батько йшов на роботу о 7 ранку і повертався після 16-ї. Потім він вирушав на тренування, тому що дуже любив футбол.
Тато брав мене з собою і так я почав тренуватись з ними. У роздягальні всі мене знали. Я був малою дитиною і тренувався з набагато старшими.
Батько помітив: незважаючи на різницю у віці, я грав краще за дорослих. Він записав мене у люксембурзький клуб. Звідти я у 13 років перейшов у Метц. Мій дебют у французькому футболі був вражаючим. Мені було 17, а на стадіон прийшла вся родина і друзі. Ми грали проти Парі Сен-Жермен.
Піаніст, який ледь не опинився у Лондоні
Мені дали прізвисько «Піаніст», і я радий цьому. Боснійцям воно також до душі. Думаю, це більше стосується мого стилю гри: як контролюю м'яч, як пасую і рухаюсь на полі. Це красиве прізвисько, але я хочу впливати на речі своїми діями, а не словами.
Я дійсно не забиваю багато голів, але коли це вже стається, роблю все красиво! Я дуже добре тримаю м'яч, прошу віддати його мені, а потім вже допомагаю партнерам у їхній грі. Стараюсь обслуговувати їх найкраще, як тільки можу».
Після того, як Лука Модріч підписав контракт з Реалом, Міралем міг замінити його у Тоттенхемі. Боснієць грав за Рому, а на календарі був 2012-й. А ще раніше П'яніч відмовився переходити в інший лондонський клуб. Арсенал хотів придбати його в Ліона, але отримав відмову від півзахисника.
Ти один з найкращих футболістів у світі
«Була можливість опинитись в АПЛ. Однак,і це був свідомий вибір головою, тоді я сказав їм, що почуваюсь щасливим там, де я є. У мене були поважні причини залишитись у Ромі.
Зараз Тоттенхем – це відмінна команда, сила, з якою треба рахуватись. Але й ми також дуже конкурентоздатні, голодні і твердо налаштовані виграти Лігу чемпіонів.
Пам'ятаю, коли підписував контракт з Ювентусом, Аллегрі сказав мені, що я можу стати один з найкращих футболістів світу на позиції реджисти (хавбека, який конструює атаки і контролює напрямок гри, але виконує і багато захисних функцій, – прим. «Футбол 24»). Мені ще є над чим попрацювати, але це моя мета».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
