Якби Олександру Хацкевичу потрібно було шукати відмазку за невдалу гру з Лаціо та виліт в 1/8 фінала Ліги Європи, то він би її легко знайшов. Інколи слова, мовляв, у нас молода команда дійсно звучать по-дурному. Щоправда це не означає, що в деяких моментах це буде помилковим судженням.
Ось у цього Динамо команда насправді молода та нова. З усіх, хто зіграв у матчі-відповіді з Лаціо, лише декілька гравців проводять не свій перший повноцінний сезон у складі команди. Багато хто прийшов по ходу сезону (Денис Бойко, Томаш Кенджьора, Йосіп Піваріч, Артем Шабанов). Це все не молоді гравці, але для них є інше визначення – нові. Вистачає й молодих виконавців, які ще якийсь рік тому здавались лише далеким майбутнім команди, а зараз постійно виходять у стартовому складі та повинні відігравати важливу роль в грі команди: Віктор Циганков, Володимир Шепелєв, Артем Бєсєдін, Микита Бурда.
Не варто знімати відповідальність чи шукати якісь виправдання поразці від Лаціо, адже перша гра показала, що Динамо може грати непогано проти цього суперника. Не варто говорити про тактику гри Динамо якось інакше, ніж захисна та закрита, але це зовсім не відміняє того факту, що теперішня команда у Хацкевича молода. Якщо у когось комплекси щодо цього слова, то нехай буде інше – нова.
Сезон 2017/18 для Динамо не закінчився. Навпаки, найцікавіше тільки розпочинається. Які б там не були обставини, а все одно від киян очікують боротьбу за чемпіонство в Україні. Наразі відставання від Шахтаря складає шість очок, що вимагає перемог ледь не в кожному матчі, особливо в двох іграх з самими Гірниками. До того ж гарною можливістю виграти якийсь трофей буде Кубок. Для успішного виступу в чемпіонаті, можливо, й на краще, що Динамо вилетіло з єврокубків. Щоправда ця логіка підходить для усіх-усіх команд: єврокубки завжди погано для внутрішньої арени. Так що ці слова нічого не означають, насправді.
ЩО ДАЛІ З ХАЦКЕВИЧЕМ?
Найточнішим та найбільш звичним способом оцінювання роботи тренера завжди є результат. Ще можна говорити, що він найпростіший з усіх. Результат є, значить тренер працює добре, результату немає – погано. Зазвичай при розгляді можливого звільнення тренера йде аналіз ситуації, чому в нього не вийшло, тобто сам суддя (читай, керівник) виконує при цьому роль адвоката підсудного. Він намагається знайти йому якесь виправдання.
Про виправдання Хацкевича було вище. Багато молоді, багато новачків, варто ще сюди додати багато травм важливих гравців. Звичайно, це все заважає тому, аби навіть ця команда досягла свого максимуму. Якщо розглядати ситуацію тільки з цього боку, то, безперечно, Хацкевич зіткнувся з великими проблемами. Могло бути краще в Лізі Європи, але для цього треба, щоб був здоровим Сергій Сидорчук, щоб нормально відносились до своєї справи Євген Хачеріді, Денис Гармаш та Д’ємерсі Мбокані. Проте обставини – це завжди неодмінний атрибут усіх життєвих ситуацій.
Для об’єктивного судження щодо якоюсь ситуації потрібно брати до уваги не лише проблеми, які кожному потрібно пережити, але й через призму цього оцінити роботу та перспективи подальшого прогресу. Чи насправді б якась дитина, що народилась в неблагополучній сім’ї стала новим Ейнштейном чи, зважаючи на сучасну моду, новим Ілоном Маском, якби відразу потрапила до іншої? Чи насправді б Динамо виглядало якось інакше, якби був здоровим Сергій Сидорчук?
Безперечно, тільки якийсь дикий провал змусить Ігоря Суркіса звільнити Олександра Хацкевича прямо протягом останніх двох місяців сезону. Навіть якщо Динамо не зможе боротись з Шахтарем, навіть якщо Динамо не виграє Кубок України, то все одно вагомих приводів звільнити Хацкевича немає. Усі ті причини з підсилювальним словом «багато» грають свою важливу роль.
Але для прийняття рішення якраз потрібно тільки дивитись широко. Припустимо, Хацкевич зараз займається введенням молоді та оновленням складу. Звичайно, в такому разі вимагати від нього результати прямо зараз немає ніякого сенсу. Але спосіб оцінювання роботи все одно повинен бути: наприклад, чи дійсно саме він зуміє побудувати цю нову команду з великою кількістю молоді? Якщо це робота на перспективу, то й оцінювати потрібно перспективу.
Після поразки від Вереса Суркіс критикував Хацкевича за погану підготовку до сезону, що стало вже очевидним після поразки. За чутками у них навіть мала відбутись серйозна розмова, де б тренер повинен був принаймні пояснити, що відбувається. З восьми ігор після відновлення сезону динамівці виграли лише три – це були домашні матчі в чемпіонаті України, й усі три перемоги було здобуто з мінімальним рахунком.
У Динамо є великі проблеми з організацією гри в атаці, воно може використати тільки простір, який надає суперник, але не вміє знаходити його за рахунок власних рішень та якихось комбінацій. У Динамо є проблеми з тим, що з молодих гравців хіба тільки Віктор Циганков показує той рівень та прогрес. У Динамо вистачає проблем, які йдуть саме від роботи тренерського штабу.
Проте на даний момент все оцінюється виключно за результатом. А він швидше є, ніж його немає. Перспективи поборотись з Шахтарем є, боротьба на рівних з однією з найкращих команд Серії А була. Багато, багато, багато «є».
Тепер Динамо очікують в основному матчі з менш сильними суперниками, ніж Лаціо. Але вони все одно повинні бути слабшими від Динамо, щоб після перемог над ними не залишалось враження, що виграти вдалось лише через те, що це була домашня гра з суперником приблизно такого ж рівня. Кияни просто повинні грати переконливіше, а сам Хацкевич якраз і переконати, що він саме той тренер, який зуміє побудувати нове Динамо.
Для початку переконати хоча б когось.
ЩО ДАЛІ З ВТРАТАМИ?
Ігор Суркіс ледь не до кожного гравця відноситься, немов у нього синдром Мессі. Але не того Мессі що Ліонель, а хвороба, яка більше відома у нас за іменем героя «Мертвих душ» Плюшкіна.
За останні часи у Динамо завжди було безліч гравців зі статусом о-а-він-ще-й-досі-тут. Зараз такими є Олег Гусєв, Микита Корзун, Александер Пантіч. Проте це навіть не найгірший варіант еквіваленту футбольного мотлоху для теперішнього Динамо. Ці гравці, як ті речі десь у закритий комірці, не заважають. Але в команді вистачає гравців, які якраз заважають, стоять на видному місці, хоча з ними вже потрібно було розпрощатись.
В 2016 році Рауль Ріанчо залишив тренерський штаб, бо клуб не захотів робити оновлення. Потім така ж доля спіткала й головного тренера Сергія Реброва. Вони обидва хотіли відпустити/продати/вигнати гравців, які вже більше не мають мотивації грати за Динамо. І це мали бути не тільки якісь гравці з ротації, але й насправді важливі виконавці на чолі з Євгеном Хачеріді та Денисом Гармашем.
Суркіс любить утримувати футболістів. Рік тому через настійні рекомендації Реброва з Гусєвим розірвали контракт, але щойно Хацкевич прийняв команду, як відразу повернув ветерана до команди, незважаючи на те, що була одна очевидна річ, окрім особистої неприязні Реброва та Гусєва, – він вже більше не тягне рівня Динамо. Нещодавно Динамо продовжило контракт з Гармашем, тепер йде мова про Хачеріді, Мораеса та Мбокані. Звичайно, кожен з них не заслуговує на те, щоб викинути його на звалище. Але треба зрозуміти й інше: за межами Динамо також є життя, як би це когось не дивувало.
Безперечно, у даній ситуації клубові буде важко знайти гравців рівня Хачеріді чи Мбокані, проте цілком можна знайти гравців, які б хотіли грати з більшим ентузіазмом, голодних та перспективних.
Цього літа Суркісу потрібно надіти маску злого, але справедливого хірурга, відрізавши усі кінцівки, які не тільки самі вже нічого не дають, але своїм гниттям можуть привести до великих проблем.
ЩО ДАЛІ З МОЛОДДЮ?
Дивна річ виходить. У теперішньому складі Динамо багато молодих виконавців, але Хацкевич не справляє враження тренера, який готовий давати шанс молоді.
Перш за все, Віктора Циганкова потрібно відразу викреслити зі списку молодих гравців. За віком йому ще навіть алкоголь в магазинах не можуть продавати, але за теперішнім рівнем та своїми ігровими якостями він далеко не молодий перспективний хлопчина. Й Денис Бойко, й Микола Морозюк, й інші, хто дотримується такої думки, насправді можуть бути недалекі від правди – він лідер команди.
Циганков не той гравець, якому потрібно давати шанс та дивитись, що буде далі. Ось це викреслює його зі списку молодих у широкому розумінні цього слова. Тобто Хацкевич не довіряє йому, не дає шансу – він його просто ставить, бо той сильніший за інших.
Взагалі у Хацкевича немає вимог до віку, йому перш за все потрібен рівень готовності. Миколу Шапаренка багато хто з вболівальників Динамо хоче бачити на полі постійно, спеціалісти вже роздали йому неймовірну кількість авансів, хоча він зіграв від сили 5 ігор в своїй кар’єрі. Чи довіряє йому Хацкевич насправді? Відповідь досить очевидна – ні. Вихід у першому матчі з Лаціо був обумовленим тактичною схемою та переводом Гармаша в опорну зону. Динамо треба було зіграти 4-5-1, наситити центр поля, а інших варіантів з переводом Гармаша просто не було. До того ж заміна Шапаренка на Жуніора Мораеса була тоді єдиною по ходу гри. У матчі-відповіді він не вийшов взагалі.
Інший молодий, важливий гравець Володимир Шепелєв також не користується довірою. На початку сезону Хацкевич його ставив до стартового складу, потім після критики відправив до запасу, а під кінець року змушений був повернути до основи, бо якраз травмувався Сергій Сидорчук та були проблеми у Віталія Буяльського. Хіба, виходить, що тренер був просто змушений постійно ставити Шепелєва? Вже після завершення першої частини сезону з’явилось декілька нових свідчень щодо цього. Спершу Динамо повернуло до України 36-річного Руслана Ротаня, який навіть у Лізі Європи не мав права грати. А поєдинки з Лаціо стали свідченням того, як Хацкевич не довіряє Шепелєву. У Римі тренер перевів глибше Гармаша, аби було кому відбирати м’ячі в центральній зоні, у Києві вже варіантів не було, але сам Шепелєв зіграв слабко на позиції опорного хавбека.
У цьому випадку проблему варто розглядати з двох боків, бо у Хацкевича та Шепелєва буде своя правда. Проте факт залишається фактом: гравець просто не підходить тренеру, не відповідає якостям опорного хавбека, якого б хотів бачити Хацкевич.
Навесні більше почав грати Артем Бєсєдін, увірвався до основи Микита Бурда. Але це також поки не виглядає величезною довірою до того ж Бєсєдіна, зважаючи на усі проблеми, які були взимку у Мораеса та Мбокані.
Зрештою, Хацкевич – жорсткий тренер, який точно не буде панькатись з молодими гравцями. З ним вони точно перейдуть шлях від дитячого до дорослого футболу, стануть чоловіками через жорсткі вимоги та крики замість підказок та підтримки. Проте найголовніше запитання: чи допоможе це їм стати кращими? Адже окрім результату тренер ще й повинен розвивати гравців, особливо це стосується молоді.
Якщо по Циганкову запитань вже немає, то по Бурді, Шепелєву, Бєсєдіну, Шапаренку та іншим їх ще вистачає. Вони й досі молоді футболісти (нехай Бурді вже ось-ось буде 23), щодо яких важко робити конкретні висновки.
В принципі, як і по всьому цьому новому Динамо, залишається запитання, яке винесено в заголовок: а що далі?
Ігор Бойко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
