16/05/2018 19:01 151

Повелитель сорому, або Унікальний психотип Андрія Павелка

Роблять вони, а соромно нам...

Пояснення сутності сорому для психологів – завдання не з простих. Потрібно вміти відрізняти сором від провини, покаяння, збентеження, сором'язливості, боязкості тощо. В основу почуття сорому як явища соціального (і тільки такого) закладено співвідношення «Я – Інші». Власне, безсоромність, як констатував Зігмунд Фрейд, виникає саме в моменти притуплення або відсутності стосунків між особистістю («Я») і соціумом («Інші»).

Шизофреніки часто втрачають власне «Я», перетворюючись на людей, яким майже не властивий сором. Ексгібіціоністи, навпаки, спрямовують сором, який повинні були б відчувати вони, на інших, отримуючи моральне задоволення. А нормальні люди соромляться тоді, коли виникає розуміння не відповідності своїх вчинків своїм ідеалам. »Я не такий, яким повинен бути», - характеризують психологи почуття сорому.

Павелко

Але віднедавна існує ще один різновид цього почуття. Це коли вся країна затуляє обличчя рукою, ховаючи почервонілі щоки, а ти позиціонуєш себе жертвою. При тому, що саме ти і є тим першоджерелом, яке спровокувало бурхливий потік сорому. Андрій Павелко не шизофренік, не невротик, не меланхолік і не ексгібіціоніст. Але вже давно втратив відчуття взаємостосунків між «Я» та «Інші». Від цього й виникає безсоромність.

Нехай Андрія Павелка не зачіпає історія з «липовим» дипломом одного з високопоставлених чиновників, що перебуває в команді нинішнього президента ФФУ. Нехай Павелка не бентежить історія про корупційну схему в питанні побудови штучних полів. Нехай, зрештою, не соромлять його як головну людину в українському футболі історії з «Вересом», дискваліфікацією юнацької збірної України, постійні скандали в УПЛ з домішками спекуляцій на темі війни. Але історія з гастролями трофея Ліги чемпіонів, за ідеєю, повинна зачіпати, бо запах від неї розповсюдився далеко за межі України. І якщо в Павелка притуплені почуття взаємостосунків з українським соціумом, то спрямований на Андрія Васильовича погляд чиновників з УЄФА повинен надати щокам червоного відтінку. Хоча би через амбіції незабаром обійняти одну з високопоставлених посад в Союзі Європейських Футбольних Асоціацій.

«Ми зв'язалися з Федерацією футболу України, щоб ще раз підкреслити строгі рекомендації щодо використання кубку Ліги чемпіонів на різних заходах. Подальших коментарів поки не буде».

УЄФА

З українським же соціумом, якому Павелко, нагадаємо, повинен прислуговувати як народний депутат України, Андрій Васильович обрав іншу модель взаємостосунків. Спершу – добряча порція ганьби за схемою «роблять вони, а соромно нам», а потім – спроби позиціонувати себе жертвою, нарікаючи на шквал критики і спекулюючи на темі війни. Нібито нам повинно бути менш соромно від того, що пасербиця Павелка потішалася з кубком Ліги чемпіонів на задньому сидінні елітного автомобіля опісля того, як з «вуханем» сфотографувались переселенці з Криму та Донбасу.



Повелитель сорому, або Унікальний психотип Андрія Павелка - фото 1Повелитель сорому, або Унікальний психотип Андрія Павелка - фото 1

«Соромно, коли видно», – цю істину добре вловив Андрій Васильович, коли з його, очевидно, повеління підчищали аккаунти необачливих діток і жінок. Але перші люди на Землі теж колись прикривали інтимні місця вже опісля того, як скуштували забороненого плода. Істина в тому, що райське і безтурботне життя не могло продовжуватися й після нехтування нормами і правилами. Втім, якщо Адама і Єву під гнітом сорому вигнали з райського саду, то Павелко уявив себе повелителем, перекладаючи свою ганьбу на інших.

Психологи кажуть, що винним бути не соромно. Але соромно бути безсоромним.

Читайте першими новини про світовий футбол на каналі 1927 у Telegram
Loading...
Для того, щоб залишати коментарі, потрібно увійти на сайт або зареєструватися
| Реєстрація
Показати більше