Нестабільний, але загалом вдалий рік Євгена Коноплянки, півроку успіху і півроку забуття Андрія Ярмоленка та Олександра Зінченка, гольова статистика Бориса Тащі та Мирослава Славова. Рубрика «Наші за кордоном» підводить підсумки сезону у Німеччині та Англії.
Німеччина
Євген Коноплянка - 27 матчів ліги, 18 з них - з перших хвилин, чотири повних. Забив чотири м'ячі, додавши до них п'ять асистів. В Кубку відіграв три матчі (2, 2), забив два голи
Після закінчення третього року Євгена у Європі вже можна вибудувати алгоритм його виступів. Потужне міжсезоння та старт сезону, надалі регрес, спурт у середині осені, провальна зима і активний відтинок навесні. Він завжди краще грає в кубкових турнірах, ніж в чемпіонаті. 12 м'ячів в 37-ми матчах кубків проти дев'яти у 76-ти в лігах - найкращий доказ. Обов'язково феєрить в кількох надважливих і надскладних матчах. І обов'язково переживає період недовіри тренера. У сезоні 2017/18 ми побачили все це. На щастя, проблеми з тренером на цей раз не переросли в серйозний конфлікт, як раніше. Саме тому сезон залишив більш позитивні враження, ніж ті два, і здається більш успішним. Та й його команда на цей раз досягла однозначного та беззаперечного успіху.
Як і в попередні два сезони, стабільністю Коно аж ніяк не відзначався, часто здавався не пов'язаним з командою, зайвим в ній, тактичні експерименти тренера залишали його на узбіччі. Виходить, йому і нам просто слід змиритися з нестабільністю, з плюсами та мінусами. Він безумовно здатний допомогти команді, здатний стати важливим гравцем в ротації, він збільшує тактичну варіативність, попри нестабільність завжди видає двозначні показники за схемою «гол+пас», видає кілька суперматчів проти найсильніших суперників. Вже цього достатньо для комфортного життя в пристойному клубі з серйозними завданнями. Тож краще не чекати на більше, не очікувати на дива, не очікувати виходу на рівень провідних гравців світу. А задовольнятися роллю важливого гравця другої команди Бундесліги.
Коно навіть увійшов до символічної збірної клубів Бундесліги літнього міжсезоння. Став героєм кубкового матчу проти берлінського «Динамо» і матчу першого туру Ліги проти срібного призера попереднього сезону «Ред Булл». У цих матчах він приніс три голи і дві перемоги, керував численними виходами в контратаки і по закінченні другого був названий Kicker «цвяхом вечора». Після огидної кінцівки сезону 2016/17 з відкритими звинуваченнями на адресу свого ж наставника Маркуса Вайнцирля в боягузтві новий початок з новим головним тренером 31-річним Доменіко Тедеско здавалося бездоганним. Комунікабельний наставник знайшов спільну мову з гравцем, який полюбляє свободу і простір для маневру.
Однак незабаром почалися проблеми. Влітку Тедеско відмінно попрацював з обороною, зробивши акцент на гру з трьома центральними захисниками. А ось позиційна атака працювала погано. Тому він почав шукати найкращу тактичну схему в атаці. Коно побував і на вістрі, і під форвардом, і на своєму лівому фланзі. Ці зміни збили його з ритму. Іноді йому бракувало спортивного щастя за активної гри і лідерства за ударами по воротах, іноді він просто грав погано. У матчі ж проти «Баварії» і зовсім залишився в запасі, оскільки Тедеско вважав за краще задіяти більш захисного гравця. Потім у тренера з'явилася гарна ідея - 3-5-2 з двома чистими форвардами. І вінгер сів у запас на кілька матчів.
Вийшов він з запасу завдяки кубковому турніру. У матчі проти «Веена» (Третій дивізіон) він практично зробив всі три голи і міг забити і асистувати ще не раз. Удар в стійку, асист і зароблений пенальті в матчах проти аутсайдерів «Фрайбурга» та «Гамбурга» повернули його до стартового складу, а команду - на друге місце в лізі вперше після п'яти років. Потім ж відбулося, мабуть, найкраще Рурське дербі в історії. Вдруге в історії команда Бундесліги відігралася з 0:4, і нею став саме «Шальке». За безпосередньої участі українця. Той разом з командою провалив перший тайм, в другому також не відзначався. Проте два асисти (закидання на Харіта, причому лівою ногою, і кутовий) перетворили його на одного з головних героїв матчу.
Після матчу «Шальке» навіть випустив футболки з написом «4:4. Переможець дербі». Втім, в наступні тижні ця перемога виявилася не лише фейковою, але й пірровою. І для команди, і для гравця. У шести матчах до дербі було набрано 14 очок і пропущено два м'ячі. У п'яти наступних, разом з дербі, пропущено 11 і набрано лише сім очок. Коно спочатку залишався лідером за ударами по воротах, проте загалом діяв вкрай неефективно. Тому чотири останні матчі року в запасі нікого не здивували. Як і січневі розмови про відхід, а також оренда в «Ювентусі» ще одного вінгера Марко П'яци.
Друга частина сезону також почалася погано. Той самий Kicker його гру в матчі проти «Штутгарта» (2:0) назвав «жахом». Не через інертність. Вінгер якраз був одним з найактивніших на полі. Справа була у змарнованому стовідсотковому шансі і поганих ударах у інших. Керівництву та партнерам навіть довелося публічно захищати його, вказуючи на великий обсяг роботи і активність на фланзі. У матчі проти «Вердера» він знову був лідером майже за всіма атакувальними показниками, забив своїм фірмовим ударом, навіть був визнаний гравцем матчу Spox і потрапив до збірної туру Kicker. Все ж той матч його команда програла і опустилася вже на п'яте місце. Довелося знову повернутися в запас, причому на цілих вісім матчів.
Вибиратися з кризи «кнаппен» почали без нього. Вихід в стартовому складі на ще одне Рурське дербі виглядав дещо дивним. Однак Тедеско вгадав. Коно знову блиснув проти потужного суперника, розгортав всі атаки команди, став першим за дотиками до м'яча в штрафному «Боруссії».
Саме він забив гол, який став 2500-м для своєї команди в Бундеслізі, що допомогло гельзенкірхенцям здобути першу перемогу в дербі (2:0) після шести матчів. Причому слабкою лівою ногою. І цей виступ, який повернув його до збірної туру найбільших сайтів, визначив темп ударної кінцівки сезону. Щоматчу Євген лідирував за ударами по воротах, за дотиками до м'яча в штрафному суперників, за спробами проходів опонентів. За досить-таки похмурої атаки «кнаппен», яка покладалася на «стандарти» (26 м'ячів з 53-ох забитих в лізі!!!) і контратаки саме він створював майже всю небезпеку біля чужих воріт.
Захисник «Кельна» Соренсен був замінений вже на 32-ій хвилині через знущання українця над ним. Тож епітети після цього матчу на кшталт «Гала-Коно» і повернення до збірної туру були абсолютно очікуваними. У матчі проти гладбахської «Боруссії» (1:1) «Шальке» відмінно відборовся попри чисельну меншість, а 11-й номер відповідав за всі атаки, змарнував найкращий шанс забити в матчі і заробив результативний пенальті. Відмінно відіграв і в матчі проти «Аугсбурга» (2:1), який забезпечив друге місце у лізі вперше з 2010-го року.
Тедеско хвалив підопічного, причому здебільшого за терпіння і скромність під час невдалого періоду. «Мені було все складніше пояснити йому, чому він залишається в запасі. Але він у відповідь лише дякував мені». Зіпсувала враження від кінцівки сезону лише поразка в півфіналі Кубка вдома від «Айнтрахта». Втім, вона на совісті Тедеско. Він чомусь вирішив посадити українця в запас і отримав у відповідь поганий перший тайм від підопічних. Вийшовши на 52-ій хвилині, Коно відверто пожвавив гру і створив свої шанси забити. Трохи не пощастило. Та загалом сезон для «Шальке» вийшов надуспішним. Успішним вийшов і для його 11-го номера. Адже він записав на свій рахунок майже стільки ж виходів у стартовому складі в матчах ліги, скільки за попередні два сезони разом - 18 проти 20-ти. Став третім в команді за схемою «гол+пас» у всіх турнірах - 6+5. І головне - закінчив сезон в доброму гуморі і без сварок.
Андрій Ярмоленко - 18 матчів ліги, з них 13 - з перших хвилин і чотири повних. Шість матчів в Лізі Чемпіонів (4, 3), два повних - в Кубку Німеччини. Забив шість м'ячів, віддав шість асистів. Четвертий в команді за схемою «гол+пас»
Якби сезон в Німеччині тривав півроку, оцінка виступів Андрія Ярмоленка за дортмундську «Боруссію» також була б позитивною. Навіть незважаючи на невдачі самої команди. До кінця грудня він підійшов другим в команді за забитими м'ячами (6) і за схемою «гол+пас» (11). Початок ж, з огляду на перехід з «Динамо» вже після початку сезону, був чудовим. Навіть спортивний директор Міхаель Цорк, який протягом кількох років стежив за ним і намагався залучити його до команди, був здивований швидкою адаптацією підопічного і його вмінням змінити перебіг подій в будь-якому матчі.
Екс-форвард «Боруссії» мав на увазі і чудовий гол у ворота «Тоттенхема» (1:3) у Лізі Чемпіонів у фірмовому стилі Ярмоленко - зміщення з флангу і удар в дальню дев'ятку. І суперматч проти «Кельна» (5:0) з фланговими проривами, двома асистами і майже асистом (гол привіз воротар). 6:1 над «одноклубниками» з Менхенгладбаха оформили найкращий старт в історії клубу, а також найкращу оборону і різницю м'ячів (19:1) в історії ліги. Після 3:0 в Гамбурзі з ще одним асистом крізь руки воротаря у німецькій пресі почали з'являтися вислови на кшталт «Ярмоломанія» і «вони скоро забудуть про 100-мільйонного Дембеле». Навіть першу домашню поразку від мадридського «Реала» (1:3), яка оформила найгірший старт в історії команди у Лізі Чемпіонів, навряд чи можна записати в пасив самому гравцеві. Оскільки він виглядав абсолютно на своєму місці в матчі проти зірок такого калібру, а в третій чверті і зовсім діяв чудово, класно розгортаючи швидкі атаки по флангу і вчасно приходячи в штрафний без м'яча.
Втім, ідилія вже наближалася до кінця. Андрій так і не спромігся повністю позбутися «динамівського» стилю гри. Він то перетримував м'яч і намагався забити сам за допомогою зміщень з флангу і ударів здалеку. Іноді грав розумніше, прориваючись флангом, подаючи правою ногою і приходячи до штрафного без м'яча. При цьому часто не догравав в обороні, вносячи дисбаланс в команду. Сама команда також розвалювалася, після п'яти матчів без пропущених видавши п'ять з 11-ма і перервавши серію з 41-го домашнього матчу без поразок двома поспіль. Одна перемога в 13-ти матчах у всіх турнірах, вісім матчів без перемог і десять з пропущеними в лізі були ознакою глибокої кризи. Дві нічиї в матчах проти АПОЕЛа у Лізі Чемпіонів були оголошені «ганебними», загалом відзначалися апатія, неорганізованість і несміливість гравців в дуелях.
Ярмоленко забив ударом п'ятою в матчі проти «Аугсбурга», ще й заробивши асист. Проти «Ганновера» (2:4) був найкращим за ударами по воротах, забив, класно піймавши рикошет. Не раз міг вразити ворота «Баварії» (1:3), асистував пасом п'ятою в матчі проти «Тоттенхема» (1:2). Забив і «Байєру» (1:1) ударом зльоту. Однак усього цього було недостатньо. Як і закликів керівництва «перевернути всі камені» і «перевірити ще раз всіх». Головний тренер Петер Бос вперто не бачив проблему, вперто не бажав нічого змінювати. А коли відмовився від своєї тактичної схеми - почав бездумно тасувати їх. Та ще й посварився з гравцями. Лише його зміна на Петера Штегера дала результат, повернувши команду на третє місце за допомогою стабілізації оборони і гри на контратаках. Такий стиль виявився корисним і для українця. У переможних матчах проти «Хоффенхайма» та «Майнца» він був одним з найкращих і не заробив ані голів, ані асистів лише через неточність, власну та партнерів. А в кубковому матчі проти «Баварії» (1:2) забив ударом головою і мало не забив ще. Тоді Алаба витягнув з лінії воріт.
На початку другої частини сезону «Боруссія» стала дещо нагадувати «Шальке». Австрійський тренер поставив гру в обороні і шукав шляхи в атаці, яка грала блідо. В цей час всі атакери почувалися погано. Після матчу проти «Вольфсбурга» активний і мобільний Андрій (11 дотиків до м'яча в штрафному суперника, 4 удари по воротах) піддався критиці преси за змарновані нагоди забити. Команда тим часом не перемогла в трьох матчах поспіль і виглядала гібридом найгіршої «Боруссії» Штегера з найгіршою «Боруссією» Боса. Цорк не бачив гру в футбол і закликав гравців задуматися. На свист уболівальників ті відповідали роздратованими коментарями, що лише погіршувало ситуацію. Саме в цей момент Ярмоленко травмувався. І після восьми турів поза заявкою і 37-ми ігрових хвилин в шести наступних про нього просто забули, згадуючи лише як про невдалий трансфер.
«Джмелі» скотилися у посередність, втримавши четверте місце і путівку до Ліги Чемпіонів з великими труднощами. Штегер залишив команду, керівництво обіцяє кадрову революцію, Андрій серед лідерів проскрипційних трансферних списків. Частково не з власної вини, а через травму і загальний провал команди. Та й очікування, особливо після вдалого початку, були аж надто великими. З іншого боку, сформований гравець у розквіті сил повинен був грати стабільніше, розумніше, намагатися розвиватися, покращувати гру незручною ногою і працю в обороні. Мав краще користуватися наданими шансами.
Владлен Юрченко зупинився на чотирьох потрапляннях до заявки «Байєра» без ігрових хвилин і вже залишив клуб. Його команда закінчила сезон на п'ятому місці в лізі і у півфіналі Кубка.
Бундесліга 2. Борис Тащі - 32 матчі ліги (32, 17), у яких забив 11 м'ячів і віддав три асисти. Один повний матч в Кубку, один асист. Його «Дуйсбург» деякий час боровся за вихід до Бундесліги, але в підсумку залишився сьомим.
Бундесліга 3. На рахунку Мирослава Славова 34 матчі у всіх турнірах. З них 33 у лізі (28, 23) і один вихід на заміну в Кубку. Забив 12 м'ячів і віддав два асисти, всі у лізі. Його «Хемніцер» залишив Третій дивізіон і навряд чи отримає ліцензію на виступ у четвертому через фінансові проблеми.
Англія
Олександр Зінченко - вісім матчів ліги (6, 3), 5 в Кубках (5, 3) і один повний - у Лізі Чемпіонів
Якщо порівнювати з Ярмоленком, у Зінченка все вийшло навпаки. Вкрай мало шансів, та ще й на незручній позиції, зате максимальне їх використання. Зникнення у першій частині сезону і думки про відхід у січні, а потім вдала друга. Феноменальний сезон його команди у лізі з рекордом за набраними очками (100), відривом від другого місця (19) і забитими м'ячами (106). Від нього абсолютно нічого не очікували, перебування в «Манчестер Сіті» здавалося непотрібним і неправильним для розвитку кар'єри. І нині можна сказати, що рівень українця не відповідає рівню команди. При цьому останні півроку залишили лише позитивні емоції, навчили і заклали фундамент для подальшого розвитку. Звісно, для розвитку кар'єри йому краще перейти до лав середняка Прем'єр-Ліги або спробувати себе ще раз в клубі калібру ПСВ. Втім, досвід, набутий в «Сіті» в цьому сезоні, залишиться його багажем в будь-якому разі.
Теплі обійми Хосепа Гвардіоли після виграного по пенальті грудневого матчу Кубка Ліги проти «Лестера» мали чимале значення. Як і довіра йому п'ятого удару у серії (все було вирішено ще до нього) і слова наставника про те, що його підопічному не потрібно нікуди йти у січні. Пеп мав рацію. Травми лівих захисників Менді та Делфа надали Олександру шанс, який, можливо, надається раз в кар'єрі. Ну а поетичний спіч при врученні трофею герою матчу Бернарду Сілві звернув увагу преси та вболівальників і змусив стежити за ним. А в Англії навіть це не варто недооцінювати, оскільки місцева преса звертає увагу на все. У самому матчі він став найкращим за дотиками до м'яча і пасами, записав на свій рахунок п'ять відборів, гідно боровся з найкращим гравцем ліги-2016 Ріядом Марезом і заслужив епітети від преси «чудовий», «зрілий», «яскравий», «комфортно діє з м'ячем», «дає ширину атакам». Заслужив і місце в збірній півфіналів Кубка Ліги. Початок був покладений.
До грудня Зінченко відіграв лише один матч Кубка Ліги і 17 хвилин у лізі, ставши першим українцем в АПЛ з 2009-го року. У січні отримав більше ігрового часу, ніж за перші півроку. Його гру в першому таймі матчу проти «Ньюкасла» Гвардіола назвав «неймовірною». Вболівальники також не шкодували компліментів на кшталт «вражаюче», «світовий клас» і т.д. Щоправда, одразу ж почали проявлятися проблеми. Щоматчу він був у двійці найкращих на полі за дотиками до м'яча і передачами, 1-2 рази загрожував воротам здалеку, видавав по 5-6 відборів, діяв технічно та розумно, виглядаючи своїм серед чудових «технарів» команди. З іншого боку, програвав повітряні дуелі, поступався в потужності, та й позиційно помилявся в обороні. Гол «Ньюкасла» був забитий після пасу врозріз повз нього. У матчі Кубка Ліги проти «Брістоля» (3:2) Пак забив вискочивши з-за його спини, а Рід протиснув його і скинув головою на Флінта. Саме тому Гвардіола вважав за краще випускати його на домашні матчі проти слабких суперників. Взимку і на початку весни йому вдалося провести на полі п'ять домашніх матчів «Сіті» поспіль. При цьому жодного гостьового.
Навіть бездоганна гра лівого захисника і всієї команди проти «Вест Бромвіча» (3:0) не переконали. Можливо, тому, що той йшов останнім у лізі. Після матчу проти «Лестера» у лізі (5:1) вже писали, що Зінченко почувається на новий позиції як «качка на воді». Але і це не переконало каталонця, адже при виході на поле Мареза він прибрав Олександра з поля. Хоча нагороду останній отримав у вигляді виходу в «старті» на матч проти «Челсі». Чинний на той час чемпіон загрожував воротам Едерсона лише двічі, практично ніяких проблем українець не мав. Але й тут їх знайшли. Грубий підкат в ноги Мозеса, за який особливо вразливий суддя міг би показати і пряму червону. І «занадто надійна гра» без ризику, якою він відрізнявся і в інших матчах.
Ну а матч Ліги Чемпіонів проти «Базеля» (1:2), який перервав серію з 36-ти домашніх без поразок у всіх турнірах, став найгіршим у його виконанні. Як і всієї команди на той час, попри рекорд турніру за пасами - 978. У першому таймі Зінченко просто спостерігав за тим, як Ельюнуссі забиває. А гру команди в другому наставник відмовився назвати футболом. Тоді 35-й номер дозволив віддати пас врозріз повз себе на Ланга, який забив переможний гол.
Після цього він отримав шанс лише у двох матчах ліги. В яких, до речі, відіграв добре. Та й всю другу половину сезону, враховуючи рівень команди та очікування, слід назвати вдалою. 409 хвилин в Кубку Ліги дозволяють йому вважати себе повноправним володарем цього трофею. Навіть попри те, що у фіналі залишився в запасі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
