Верона
Сезон 2017/18: +7=4-27, 30-78, 25 очок, 19 місце з 20.
Гірше від Верони у цьому сезоні виступив лише скромний Беневенто. Команда із міста Ромео та Джульєтти розіграла справжню трагедію на фініші сезону, коли ще не все було втрачено. Мінімально здолавши Кальярі 8 квітня, Верона програла в усіх семи фінальних турах – абсолютно заслужений виліт колективу, який тренував Фабіо Пекк’я.
Так було не завжди. Золотий період Верони припав на 80-ті роки минулого століття. Підсилившись чемпіоном Європи та віце-чемпіоном світу – німецьким хавбеком Хансом-Петером Брігелем і видатним данським форвардом Пребеном Елк’яером, веронці видали у Серії А неймовірний сезон 1984/85, здобувши єдиний у своїй історії Скудетто. Гранди – Ювентус, Інтер, Рома – відстали на 4 очки і більше. Команда потрапила у Кубок чемпіонів, де, щоправда, затрималася ненадовго. В 1/16 фіналу Верона пройшла ПАОК (3:1, 2:1), але вже у наступному раунді вилетіла від Ювентуса (0:0, 0:2).
Верона – чемпіон Італії!
У різний період кольори Верони захищали такі знаменитості, як улюблений партнер Марадони Клаудіо Каніджа, форвард на межі офсайду Філіппо Індзагі, легендарний кіпер Ювентуса Анджело Перуцці, найкращий бомбардир ЧС-1982 Паоло Россі, кокаїновий Адріан Муту та багато інших. Тренували Верону культовий швед Нільс Лідхольм, Чезаре Пранделлі, Луїджі Дельнері… Список можна продовжувати, але ви й без того зрозуміли, якої ваги цей клуб.
Тіфозі Верони не позаздриш. Спогади про Серію Б – надто свіжі. Адже сезон 2016/17 їхня команда провела саме там. А ще кілька років тому виступала взагалі у третьому за силою дивізіоні. Далеко не останній італійський клуб перетворився на команду-ліфт.
Депортіво
Сезон 2017/18: +6=11-21, 38-76, 29 очок, 18 місце з 20.
До клубу із Ла-Коруньї в українських вболівальників був підвищений інтерес. Окрім екс-карпатівця Лукаса Переса Мартінеса, який стабільно забиває за Депор, починаючи із сезону 2014/15, тут несподівано опинився ще й динамівський голкіпер Максим Коваль. Але вже взимку стало зрозуміло: цій команді – гаплик. Катастрофічна п’ятнадцятиматчева серія без перемог, яка тривала з 17 грудня до 6 квітня, опустила галісійців на самісіньке дно. Призначення Кларенса Зеєдорфа – спеціаліста практично без досвіду – свідчило про капітуляцію і примирення із вильотом у Сегунду. Ну а виступ Коваля став лейтмотивом усього провального сезону Депортіво. Макс вийшов у двох матчах – і жодного не дограв до кінця. Гордість портового міста пішла під воду у стилі Титаніка.
Ми пам’ятаємо цей клуб зовсім іншим. Слава СуперДепора кінця 90-х – початку 2000-х гриміла на всю Європу. Баск Хав'єр Ірурета тренував галісійців із 1998 по 2005 рік і привів свою команду до чемпіонства у Ла Лізі 1999/00 – Барса і Валенсія відстали на 5 очок. Ще двічі ця команда ставала віце-чемпіоном Іспанії, а також здобула Копа дель Рей-2002 і два національні Суперкубки. Джалмінья, Валерон, Пандіані, Луке, Трістан, Макай – ці імена наганяли жах на суперників. А який розкішний камбек вдався СуперДепору у чвертьфіналі 2003/04, коли іспанці відігралися після виїзної поразки Мілану – 1:4 і 4:0. Пам'ятаєте?
Феєрив цей клуб і до приходу Ірурети. Зокрема, у сезоні 1993/94 Депор йшов на чемпіонство, однак в останньому турі на останній хвилині поєдинку проти Валенсії Мірослав Джукіч не зумів реалізувати пенальті, що коштувало його команді трьох очок – чемпіоном стала Барселона. Драма? Неймовірна – категорії «топ». Зараз у Ла-Коруньї можуть про це тільки мріяти.
Гамбург
Сезон 2017/18: +8=7-19, 28-54, 31 очко, 17 місце з 18.
Щоб одразу усвідомити масштаб катастрофи: Гамбург – рекордсмен чемпіонату Німеччини за тривалістю перебування в елітному дивізіоні. А з Бундесліги, перший розіграш якої відбувся у сезоні 1963/64, чорно-сині узагалі не вилітали – справжні «динозаври»!
Усе буває вперше.
Упродовж футбольного року Гамбург змінив трьох тренерів. Команда розпочала сезон із Маркусом Гісдолем, проте у січні йому на зміну прийшов Бернд Холлербах. На «електричному стільці» він не протримався навіть двох місяців. Вирішальний відрізок чемпіонату чорно-сині провели із в.о. головного тренера Крістіаном Тітцом – і цей спеціаліст ледь не врятував команду від вильоту.
Гамбург здобув чотири перемоги – стільки ж, як і при попередніх двох наставниках. Навіть віце-чемпіона – Шальке – «динозаври» зуміли проковтнути. Перед 34 туром вони зберігали надію на 16-те місце, яке дає право на останню можливість залишитись в еліті – стикові матчі із представником другої Бундесліги. Окрім перемоги над Борусією М Гамбургу потрібно було молитися за поразку Вольфсбурга від Кельна. Цього не сталося – «вовки» легко впоралися із «цапами», відправивши легендарну команду у нижчий дивізіон.
Фінал Кубка чемпіонів-1982/83. Гамбург – Ювентус – 1:0
Гамбург – дійсно легендарний бренд. Він - один із найстаріших (заснований у 1887 році) та найпопулярніших клубів Німеччини. Найкращий період своєї історії Гамбург пережив у 1970-80-х: три чемпіонські титули, два Кубки Німеччини, Кубок чемпіонів-1983, Кубок кубків-1977 тощо… У складі команди феєрив британський форвард, 2-разовий володар «Золотого м’яча” Кевін Кіган, а більшість цих трофеїв «динозаври» здобули під керівництвом найлегендарнішого свого тренера – австрійця Ернста Хаппеля.
Ернст Хаппель
Із свіжіших досягнень – бронза Бундесліги у сезонах 1999/00 і 2005/06. Зокрема, потрапивши у груповий турнір ЛЧ 2000/01, Гамбург зіграв два феєричні матчі проти Ювентуса. На власному полі – нічия 4:4. У Турині – перемога 3:1.
Фанати не пробачили команді історичного вильоту. Ще у березні вони стимулювали свою команду погрозами і могильними хрестами. А після закінчення матчу 34 туру із Менхенгладбахом влаштували безлади на Імтех-арені.
Великі клуби пішли. Зачиніть за ними двері.
Олег Бабій
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
