— Скільки ще років плануєш виступати на найвищому рівні? Не замислювався щодо можливого переїзду в MLS?
— США? Ні, точно ще не думав. Може, за кілька років подумаю. Але поки що таких думок немає. Хочу ще пограти в пристойних чемпіонатах — Англії, Іспанії... У Німеччині теж добрий чемпіонат. Час біжить, звичайно. Буду грати, скільки здоров'я вистачить, а там подивимося. Намагаюся тримати себе у формі. Як Толя Тимощук, напевно, не зможу, хоча був би щасливий. Таких, як він, більше немає.
— Євгене, скажи, будь ласка, хто з футболістів для тебе був кумиром, або кого ти хотів наслідувати?
— Для мене кумиром у дитинстві був Дель П'єро. Навіть не знаю, чому. Андрій Шевченко тоді грав у «Мілані». Мені теж подобалися «россо-нері», але для мене Дель П'єро був кращим. Потім подобався Роналдіньо. Зараз же фаворит — Мессі. Він демонструє фантастичний футбол. Роналду може просто забити, а Мессі може забити, а потім віддати ще стільки ж гольових передач.
— Чи подобається раціон у таборі збірної?
— Так, звичайно. Усе супер, усе подобається.
— У якому віці футболісту потрібно їхати в Європу, щоб зростати? Не шкодуєш, що не поїхав раніше?
— Ні. У житті не можна ні про що шкодувати, потрібно дивитися вперед і не озиратися назад. Минуле не повернеш. Не хочу говорити, чому не поїхав раніше або чому так вийшло. Я щасливий від того, що є на даний момент. У нас в Україні теж уміють виховувати футболістів, і зараз їм дають шанс. Виявляється, талановиті хлопці є. Тому для молодих виконавців зараз настає золотий час. Не хочу говорити, як виховують в Європі. Я — патріот України і вважаю, що ми теж можемо грати не гірше за європейців.
— Як тобі живеться в Німеччині?
— Усе подобається. Але хотілося б, звичайно, грати там, де побільше тепла. Коли хворіють твої діти, це великий стрес. Я готовий грати там, де затишно і тепло — і без хвороб. Коли в них усе добре, і я щасливий.
— Із ким тобі найкомфортніше грати у збірній України?
— Коли у збірній був Руслан Ротань, то з ним. Ми багато років виступали разом у «Дніпрі». Це задоволення — грати поруч із таким футболістом. Він підчищає все поруч із тобою, знає, що робити. Він економить твої сили, щоб ти зробив свій момент. Руслан — людина з великої літери. І не тільки у футболі, але й за межами поля.
— Кого з партнерів по збірній вважаєш найтехнічнішим?
— Раніше це був Андрій Ярмоленко, а зараз ще додався Марлос. От їх двох і назву. Раніше у збірній був ще Артем Федецький.
— Який м’яч назвеш найважливішим у своїй кар'єрі?
— Часто згадую гол у ворота «Аякса» у складі «Дніпра», коли ми дійшли до фіналу Ліги Європи. Це було неймовірно! Але ще добре пам'ятаю гол Селезньова у ворота «Наполі», коли я віддав Євгену гольову передачу. Не забуду ці емоції... Мені хотілося його розцілувати. Пам'ятаю, як Маркевич вибіг на поле. Заради таких емоцій готовий не забивати до кінця кар'єри, аби віддавати гольові передачі.
— Яке в тебе хобі?
— Подобається великий теніс. У вільний час намагаюся грати, хоча часу насправді мало. Ось із Андрієм Вороніним усе хочемо зіграти. Він каже, що другий у рейтингу після Роджера Федерера. Побачимо!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
