Не так все повинно було скластися… Для Юрія Максимова азербайджанська «Кешля» стала восьмим клубом у тренерській кар'єрі (враховуючи роботу на будь-яких посадах в тренерському штабі) і саме з цією командою український тренер виграв перший значимий трофей в своїй кар'єрі. У фіналі останнього Кубку Азербайджану «Кешля» переграла «Габалу» Романа Григорчука, гідно реабілітувавшись за низьке підсумкове місце в регулярній першості. Далі «Кешлі» належало стартувати в єврокубках, крок за кроком будуючи і розвиваючи команду під бачення українського тренера. Але склалося не так, як гадалося.
Дивна поразка «Кешлі» від мальтійського «Бальцана» з рахунком 1:4 увірвала терпець керівників азербайджанського клубу. Співпрацю з Максимовим було припинено, хоч сам тренер не пов'язує дві події між собою. Мовляв, не влаштував підхід роботодавців щодо узгодження умов продовження контракту. Хоча президент «Кешлі» говорить про інше, акцентуючи увагу саме на ганебній поразці своєї команди від представника скромної Мальти.
У кожного в цій ситуації буде своя правда, але не можна не визнавати, що під час роботи в Азербайджані на поверхню вилізли усі «підводні пороги» Юрія Максимова як тренера і людини. Юрія Вільйовича ми знаємо як імпульсивну, часом – нестриману особистість, що й знайшло своє відображення під час поєдинку з «Сумгаїтом», коли український тренер спровокував штовханину на полі грубим вчинком стосовно одного з гравців команди-суперниці. Попри цей не надто втішний факт, стосунки Максимова з роботодавцями не зіпсувалися, преса гарно відзивалася про українського спеціаліста, а сам Максимов заявляв, що вже погодив з президентом клубу новий контракт.
Але тут несподівано для всіх проявилася ще одна невтішна риса Максимова як тренера – здатність провалюватися на рівному місці. Аналізуючи поразку «Кешлі» від «Бальцана», одразу на розум приходять спогади про протистояння донецького «Металурга» зі скромним албанським «Кукесом» у Лізі Європи. Тоді, дізнавшись про результати жеребкування, в українських вболівальників щодо цієї пари виникала лише посмішка як реакція на кумедну назву команди-суперниці «Металурга». Але не виникало сумнівів в тому, що одна з найсильніших команд України без проблем подолає етап.
А завершилось усе чим? Ганебним вильотом «Металурга» і відставкою Юрія Максимова. Хоча Максимову не дали спроби виправити ситуацію, звільнивши його акуратно перед матчем у відповідь. Тому Юрій Вільйович так і залишився при думці, що його «Металург» пройшов би «Кукес», підтвердивши, що результат першого матчу (поразка 0:2) був лише «неприємним непорозумінням».
Так чи інакше, а п'ятьма роками по тому Максимову доводиться переживати дежавю. І відчуття, як і тоді, не з найприємніших.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
