Андрій Шевченко продовжив контракт з ФФУ та тренуватиме збірну України до 2020 року. Офіційно про це стало відомо 21 липня, однак 41-річний фахівець давно розумів, що збереже свою посаду. Ще на жовтневій прес-конференції за підсумками відбору до ЧС-2018 Андрій Миколайович випромінював впевненість. Розбираємося, наскільки позитивним для національної команди є таке рішення ФФУ, зіставляючи деякі факти та припущення.
Україна й надалі намагатиметься грати у комбінаційний футбол
Андрій Шевченко перед відбором на ЧС-2018 прийшов у збірну України з чіткою метою – грати у комбінаційний футбол, який приноситиме результат. «Синьо-жовті» зайняли третє місце у групі та не вийшли навіть у плей-офф кваліфікації на Мундіаль. Втім, наставник чітко дав зрозуміти, що не відступатиме від своєї філософії.
На тій же прес-конференції Андрій Шевченко, оперуючи різноманітними статистичними показниками, переконував журналістів, що тренерський штаб робив все правильно. Причини відсутності результатів: брак часу, недостатній клас і слабка фізична підготовка гравців нашого чемпіонату.
Нехай часу Шевченко матиме більше, а от останні дві проблеми за рік ніяк не вирішаться. Втім, головний тренер не збирається змінювати гру команди, орієнтуючись на її сильні сторони. Він і далі вчить підопічних «по-справжньому» грати у футбол протягом короткого терміну на зборах. У підсумку контроль м'яча є, а моментів – обмаль. Зі слабкими опонентами це більш-менш працює, і багатьом навіть на гру команди дивитися приємно, але з потужнішими командами ми стаємо безсилими.
Скоріш за все, Україна й надалі гратиме у псевдокомбінаційний футбол, а ефективність залежатиме від рівня кваліфікації суперника. Позитив у тому, що класу наших футболістів повинно вистачити, щоб потрапити на Євро-2020, де буде аж 24 збірні. Негатив – з Шевченком «синьо-жовті» ніколи не стрибнуть бодай трішки вище голови.
Проблема найближчого резерву не зникне
Один з великих плюсів роботи Андрія Шевченка – збірна України перестала бути закритим клубом, локальні успіхи певних футболістів супроводжуються викликом до національної команди. Однак не все так чудово. Ці виклики наставник називає «можливістю познайомитися з гравцем, дати йому розуміння, що за ним стежать». Коли ж доходить справа до гри, Шевченко робить ставку на перевірених бійців Динамо і Шахтаря та своїх протеже, нехай при цьому доводиться ставити їх на незвичні позиції.
В офіційних матчах за це дорікати тренеру не варто, але й у спарингах у першій половині 2018-го на флангах півзахисту не був перевірений жоден резервіст, крім Циганкова, зате всі матчі грав Коноплянка. У центрі поля Степаненко і Зінченко залишалися недоторканими, а на заміну виходив Ротань. Зінченко не мав практики в клубі, однак все одно отримував ігровий час у збірній, шанси Коваленку вже важко порахувати, а для експериментів у захисті довелося чекати пошкоджень основних центрбеків.
Жодної адекватної альтернативи Степаненку і Ракицькому немає, проблема слабкого центру нападу не вирішена (гра без явного наконечника раз по раз не дає результату). Ці завдання тренерський штаб повинен розв'язувати якнайшвидше, а солідний відтинок часу з жовтня плідним не був.
Збережеться приємна атмосфера в національній команді
За атмосферу в збірній України та часті виходи до преси Андрію Шевченку подяка. Відкриті тренування та спілкування з футболістами роблять головну команду ближчою до вболівальників. Можливість запитувати у гравців і тренерів – також плюс. Проблеми збірної – проблеми всієї країни, тому в цьому аспекті претензій до наставника мінімум.
Шевченку цього разу важче буде знайти виправдання
Андрій Шевченко протягом всього часу роботи в збірній підстеляє соломку та виправдовується, говорить, що він має чіткий план, який стане успішним. Хороші цифри в ключових показниках, слабка підготовка гравців і основне – мало часу. Головний тренер протягом всього циклу підводив того, що йому не достатньо однієї відбірної кампанії, щоб втілити свої ідеї в життя. Тепер вага цього аргументу значно слабшає, особливо після двох зборів навесні зі спарингами, де ніхто строго команду не оцінював.
Перемог у статистиці і впевненої гри проти Косово більше не вистачить, щоб запевняти про «правильний напрямок роботи». Прийшов час давати результат. Тренерський штаб Андрія Шевченка повинен почати виправдовувати безмежну довіру ФФУ та доводити вболівальникам, що рішення Федерації продовжити контракт мало під собою вагомі футбольні підстави.
Чому план Шевченка не спрацював у відборі на ЧС-2018? Невже переоцінка кадрів, невже надмірні очікування від знаменитих помічників, невже збірна не отримала достатньо часу та хороших умов для підготовки? Андрій Шевченко взяв вину на себе, але покарання не зазнав. На наступний цикл, схоже, всі помилки та ризики враховані, адже коуч запевняє, що знає, як вивести команду на Євро-2020.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
