Він пограв за Польщу пліч-о-пліч з Робертом Лєвандовскі – міг зробити не меншу кар'єру, якби не алкозалежність – кілька разів «зашивався». Повозив Давіда Луїса на Чемпіонаті світу для тих, кому до 20, на тому ж турнірі забив Аргентині Мессі та Агуеро, від якої поляки вилетіли у плей-офф. Якось його навіть занесло в Україну, де Янчік спромігся на 3 матчі УПЛ і ще 1 в нашому Кубку за Олександрію.
Після молодіжного Мундіалю його викупив московський ЦСКА, і схоже на те, що саме випробування столицею Росії зламало його кар'єру. Давід досі залишається 6-м рекордним продажем в історії чемпіонату Польщі. Московські «армійці» заплатили за 20-річного хлопця 4,2 мільйона євро 11 років тому. Тепер зізнається, що втратив усе зароблене, а це декілька мільйонів злотих (майже 30 мільйонів, якщо переводити у гривні).
Видання Super Express взяло інтерв'ю в одного з найбільших талантів польського футболу, який мав бути новим Любанскі, а опустився на дно, тижнями не встаючи з ліжка і тільки випиваючи. Днями виходить його книга «Моя сповідь», а сьогодні він перейшов у любительський клуб, який грає на першість Варшави.
«Кажуть, я видав книгу з метою отримати гроші на те, аби далі пити? Я відкрився через декілька причин. По-перше, сприймаю книгу як очищення – процес витягування себе з багнюки, в якій я роками грузнув. Я хочу покінчити з пияцтвом, сподіваюсь остання сторінка буде завершенням не лише книги, але й цього нещасного періоду мого життя. По-друге, хочу застерегти молодих футболістів. Нехай зрозуміють, як легко загубитись, наскільки тонка межа між розвагою і залежністю.
По-третє, мені не має бути соромно за те, що ця книга принесе мені заробіток. Мені 31 рік, маю дружину і двох дітей, повинен годувати сім'ю. І гонорар за книгу перейде не мені, а моїм близьким на їхній рахунок. Протягом своєї кар'єри я позичав людям великі суми грошей, зараз мені частково їх повертають. А ще допомагають батьки, тому живу нормально, на хліб вистачає. Хотів би повернутись у футбол, бо це все ще моя велика любов. Навіть недавно передивлявся кліпи на Ютуб з моїми голами.
Я почав розважатись, перейшовши у ЦСКА Москва, у Бельгії став сильно зловживати пивом, а після повернення до Польщі пішов у повний відрив. Бували жахливі моменти. Коли потрапив у лікарню на детоксифікацію у Варшаві, зі мною діялись страшні речі.
Я кричав уві сні польською, англійською і російською мовами. Мене змушені були прив'язати до ліжка, а інші пацієнти не могли витримати тих криків. Організм був настільки отруєний алкоголем, що я опинився на смертнім одрі. Лікарі казали, що в ту ніч я помирав 5 разів. На щастя, врятували.
Я здавав речі у ломбард. Був такий болісний момент, за який ще доведеться заплатити. Це найбільше приниження. Я виніс ланцюжок, який моя донька отримала на хрещення. Вона виросте і прочитає це. Ланцюжка вже нема, а сором залишиться (зі сльозами на очках говорить Янчік, – прим. «Футбол 24»).
Ми пережили з дружиною різні моменти, але все ще залишаємось разом і любимо один одного. Я така людина, що потребую цього. Два добрі слова від коханої особи іноді ведуть у дуже правильному напрямку, а їхня відсутність змушує тебе падати. Мені не потрібно шукати сенс життя за межами алкоголю. Обожнюю займатись своїми донечками. Я падав багато разів, але завжди намагався підніматися. Зараз теж спробую. У моїй книзі хочу пояснити, що людина, в якої проблеми з алкоголем, не поводиться раціонально і здатна образити інших. Ще раз прошу пробачити мене.
Якби перейшов не в ЦСКА, а Атлетіко, було би інакше? Із сьогоднішньої перспективи Атлетіко видається кращим варіантом. Але хтозна. Коли я був на перегляді в Челсі перед трансфером до Легії, лондонці хотіли, щоб я залишився в їхній академії. Але ж тоді я б не познайомився зі своєю дружиною».
Колись екс-агент Янчіка зізнався, що московський клуб відправляв футболіста на такі собі каральні тренування в Ірландію. Гравець не погоджувався йти з ЦСКА, тому росіяни намагалися знаходити для нього найгірші з можливих варіанти. Щось подібне було і у випадку трансферу в Олександрію – це була не нагорода і навіть не шанс повернути собі форму, а справжнісіньке заслання.
Давід вимагав у москвичів зарплату за контрактом, а сам міг спокійно полетіти розважатись на батьківщину, хоча пояснював свою відсутність на тренуваннях проблемами зі здоров'ям. «Йому занадто легко все вдавалось і зашвидко все отримав», – пояснював колишній менеджер нападника. Взаємні звинувачення з ЦСКА підштовхнули його на трагічний шлях.
«Одного дня щось у мені надірвалось. По дорозі додому купив пляшку. Один коктейль, другий – я ненавиджу чисту горілку. І злість минула. А потім так 2-3 рази на тиждень. Проте це все під контролем, так мені тоді здавалось. Я не розумів одного. Алкоголіком не обов'язково стають тоді, коли вже блюють і втрачають свідомість. Для залежності достатньо просто випивати 2 напої чи пляшки пива кожного вечора. Йдеться не про кількість. Якщо цілий день чекаєш на те, щоб налити собі, це знак – ти перейшов тонку червону лінію.
Я попивав ще в Легії, але алкоголіком став у Москві. Починав після повернення з бази. Десь годинка 16-17. Кілька коктейлів, і о 19:00 залишав пляшку в спокої. Я пильнував, щоб ніхто ні про що не здогадався. Якщо було зовсім погано, залишався вдома. Міг випити бочку віскі, але мене ніколи не спіймали на гарячому в жодному клубі».
Янчіку намагались допомогти тренер дубля і президент Легії, які дивом знайшли його номер. Це був період, коли він у п'яному стані губив телефони або навмисне міняв номер, щоб від нього відстали. Коли йому замовили колу, форвард не зміг підняти склянку – після двох тижнів запою руки по-зрадницьки тряслись. Він все-таки спробував залишити дно, але тільки витер ноги об своїх рятівників. Дуже скоро Янчик загуляв і просто перестав з'являтись на тренування. Зараз хоче повернутись у футбол і думає на тим, чи не почати тренувати юнаків.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
