Є тренери, які дають результат. Вони витискають всі соки із гравців, але здобувають медалі, кубки та нагороди. Є тренери прогресу. Вони забезпечують максимально швидкий розвиток футболістів. Саме до такої категорії тренерів, на мій погляд, належить наставник «Зорі» Юрій Вернидуб.
Не маючи особливо матеріалу «Зоря» раніше жила завдяки тому, що брала гравців із молодіжних команд «Шахтаря». Зараз луганська команда більш тісно співпрацює із «Динамо» та «Дніпром». В той же час почала вести власну селекцію працюючи не тільки на українському ринку, але і освоюючи зарубіжні.
За останні 4 роки багато гравців пройшло через «Зорю». Більшість із них були на хорошому рахунку в клубі. Тільки от не кожен обрав для себе подальший шлях розвитку. Хтось зупинився на досягнутому, хтось обрав відверто гроші, жертвуючи подальшим прогресом. Але все–одно зараз у збірній України є чотири гравці, які багато в чому мають завдячувати Юрію Вернидубу.
Руслан Малиновський. Уродженець Житомира. Виховувався в Академії «Шахтаря. Але в складі «гірників» так і не зміг подолати рівень молодіжних команд. Був запрошений Олегом Кононовим до першолігового » Севастополя». Там все дуже різко змінилося, коли Кононов залишив команду, а його місце зайняв Орбу, а потім Червенков, які не особливо не бачили Руслана у складі. Правда і травми дошкуляли гравцеві. Напевно, що у такому підвішеному стані Малиновський знаходився і надалі, якби не анексія Криму. Тоді «Севастополь» закрився, а всі гравці орендовані в «Шахтарі», поїхали допомагати «Зорі». У Вернидуба Малиновський відразу почав грати. Із часом став провідним гравцем середини поля. Зміг себе зарекомендувати в кваліфікації Ліги Європи в матчах проти «Шарлеруа» та «Фейеноорда». Там скаути «Генка» звернули увагу на півзахисника. Напевно, що «Шахтар» так просто не надав би право викупу футболіста, якби не травма, яка позбавила Малиновського можливості участі у Чемпіонаті Європи 2016. Після майже піврічного лікування Руслан почав показувати просто неймовірний футбол в Бельгії. Зараз є один із лідерів «Генку», одним із кращих гравців чемпіонату та провідним півзахисником збірної.
Іван Петряк. Уродженець Сміли, що на Черкащині. Зробив собі ім’я в «Зорі». Не зважаючи на конкуренцію, зміг пробитися до першої команди. В момент, коли залишав команду Дмитро Хомченовський сумнівів, що його має замінити саме Іван Петряк, не було.
Петряк – прудконогий фланговий півзахисник, який славиться своєю працездатністю, швидкістю. Не раз ставив у кут захисників суперника. В один час йому приписували інтерес із боку «Динамо» та «Шахтаря». Але опинився все–таки у донецькій команді. У Паулу Фонсеки шансів особливих не мав. Більше виходив на другорядні матчі, або навіть підміняючи Бутка на правому фланзі. Через ситуацію в клубі випав із збірної. Але влітку вирішив поїхати до Угорщини, де зараз у » Ференцвароші» став одним із кращих гравців чемпіонату.
Олександр Караваєв. Уродженець Херсонщини. Подавав великі сподівання у молодіжних командах «Шахтаря», але до першої так і не дійшов. Поїхав набиратися досвіду в оренду. На відміну від Малиновського, був основним гравцем команди. Але далі опинився у «Зорі» через відомі причини. За Вернидуба виріс, як у майстерності, так і класі. Не дарма на нього звернула увагу така команда, як «Фенербахче». В Туреччині, на жаль, не вийшло. Далі колесо кар’єри запрацювало на повну: викуп контракту «Зорею» у «Шахтаря» та роль лідера у луганській команді. Із недавніх пір - основний правий захисник збірної України.
Андрій Лунін. Уродженець Харківщини. Своє становлення пройшов в «Дніпрі». Звичайно, що величезна заслуга у становленні Луніна належить Дмитру Михайленку, але без участі у Лізі Європи, довіри в чемпіонаті від Юрія Вернидуба навряд чи було б запрошення від самого «Реалу».
Лунін виграв конкуренцію в більше досвідченого Олексія Шевченка . За рік перебування в луганському клубі тільки прогресував. Отримав досвід у молодіжній збірній України, а потім і дебютував за національну команду. Зараз виступає в оренді за «Леганес». Поки за свою нову команду не грав.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
