Від великого провалу до дебютного успіху, але давайте без ейфорії
Понад 2 роки тому в лютому 2016-го Андрій Шевченко увійшов у тренерський штаб збірної України, який очолював Михайло Фоменко. Наша команда з тріском провалила французьке Євро, ставши першою з всіх 24-и збірних, яка вилетіла з турніру після двох турів. Після того чемпіонату легенда Динамо і Мілана очолює національну команду вже як самостійний гравець. Без особливого успіху у відборі до ЧС-2018 – віце-чемпіонам світу Хорватії поступитись це ще півбіди, а ось провал з Ісландією важко зрозуміти, особливо зараз після останніх провалів вікінгів.
У вівторок, 16 жовтня Україна Шевченка-тренера написала нову сторінку своєї історії. Наші футболісти першими вийшли в елітний дивізіон Ліги націй серед 12-и збірних, які борються за це право. За той же тур до кінця групового етапу. Результат захищає нашого наставника – 3 поспіль перемоги. Нехай це мінімальні звитяги над європейськими середнячками, але в гідному сміливому стилі. До того ж, із такими суперниками в нас раніше була купа проблем і нестабільні результати. Команда припинила молитись лише на флангові проходи Ярмоленка і Коноплянки хоча вони серйозно допомагають збірній та ще й урізноманітнили свій арсенал дій. Ми граємо з націленістю на атаку і подекуди яскраво.
Проблеми? Вони є. В обороні не ідеально, чехам дозволили дуже багато. У нападі теж не все гладко: якби краща реалізація, могли б і на розгромну перемогу розраховувати, а так результат вдруге поспіль (якщо брати до уваги спаринг з Італією) приніс поставлений удар Маліновського, плюс ми програли у влучності ударів 3:6. Півзахист у дечому нагадує Шахтар. Не тому, що там бігають «гірники» Марлос і Степаненко, а тому, що нинішні наші хавбеки основи не дуже люблять захищатись, комфортніше почуваючись у грі на атаку.
Ми вийшли у фінал 4-х свого дивізіону Ліги націй, де можемо зіграти у тому разі, якщо провалимо відбір на Євро-2020. Ще далі нас чекають зустрічі з командами рівня Франції, Англії, Бельгії чи Іспанії. Вони покажуть, чи можемо ми претендувати на щось серйозніше, ніж перемоги над міцними (чи не дуже) середняками. Буде дуже цікаво оцінити новий стиль гри саме в таких матчах. Нинішній рівень другого дивізіону Ліги націй ми пройшли та переросли. І, немов у комп'ютерній грі, нам стає вже не дуже цікаво. Несіть нових суперників. А поки хочеться побачити найближчий резерв збірної у грі зі Словаччиною, яка перетворилась на товариську. Не тому, що основа погана. Нагода перевірити запасних випадає все рідше, ось чому.
Україна не одержима контролем м'яча
Раніше збірна нерідко провалювала матчі, де домінувала у володінні, але дозволяла супернику карати себе за найменші помилки. Ми вперто билися об захисні стіни і носилися зі знаменами свого оновленого стилю. На нас дивились з посмішкою і не пускали на Чемпіонат світу значно простіші суперники. Матч проти Чехії став дуже цікавим у тому, наскільки розумно українці здатні варіювати свою гру та підтримувати баланс між різними її фазами.
Перший тайм – під 60% володіння м'ячем. Добре, що в Маліновского залетіло, а могло ж і суперникам більше пощастити. З іншого боку і Яремчук частенько пробачав суперника. Тішить, що Роман хоч асист віддав партнеру, який «довго кричав», просячи передачу. Ми дозволили гостям 4 рази пробити у площину воріт і 7 загалом. По перерві, коли ми віддали Чехії м'яч (у команди Шевченка стало 45%), у суперника було вже вдвічі менше влучних ударів. Поменшало гостроти і у нас. Та свою парочку моментів створили і почувались у контргрі не менш гармонійно, ніж з контролем. Якби ще крайні захисники Матвієнко і Караваєв ефективніше розпорядились простором, могло бути більше і краще.
Вирішальні Маліновський та Пятов, але молодці всі
Півзахисник Генка міг стати антигероєм, коли втратив м'яч під пресингом, але постріл чеського хавбека в тому епізоді потягнув Пятов. Одного удару вистачило, щоб Руслан піднявся в герої. Це був постріл на 3 очки. Не дивно, що Whoscored визнав 25-річного півзахисника гравцем матчу (з балом 7,6). Загалом він завдав 4-х ударів убік воріт (лише 1 влучний, зате який!), виграв по одному єдиноборству та повітряній дуелі і віддавав паси з точністю 93,2 – найкращий відсоток серед гравців основи обох команд.
Андрій Пятов став героєм біля наших воріт. Скільки ж воротар Шахтаря витягнув м'ячів! Бал 7,4 робить його другим найкращим гравцем матчу серед усій його учасників. Незважаючи на найгірший відсоток якості пасу (лише 39,4% знайшли адресатів серед партнерів), наш капітан видав 6 сейвів. Після частих останніх помилок, які затьмарювали його порятунки, Пятову був потрібен такий вдалий матч.
Неможливо виділити когось, хто провалив чи не увійшов у гру. Може, тому Шевченко зробив одну заміну на 70-й, а іншу – аж на 86-й. Так, Ярмоленко формально отримав від Whoscored найслабший бал (6,86), але Андрій регулярно навантажував суперника, не забуваючи відпрацьовувати у захисті. Втратив кілька нагод – це вже інше питання, однак за витрачені зусилля, характер, бажання і енергійність йому, як і всім 10 балів. Без помилок не обійшлось, та добрих слів заслужили всі наші збірники. Кожен зробив якийсь свій внесок у перемогу. Вони сповна напрацювали на цей момент слави.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
