У футбольних клубах західної Європи можна знайти не тільки українських футболістів. В Італії вже не перший рік успішно працює скаутом Алекс Великих, який зараз співпрацює з «Кальярі». Ми поспілкувалися з функціонером під час його останнього візиту до України. Інтерв'ю виявилося великим, але воно варте того, щоб приділити йому час.
«Якщо ми говорили десять років тому про зарплату Роналду в 30 мільйонів, ніхто б в це не повірив. Зараз це нормально»
Але почалася розмова із цікавою новини. Три гравці 2006 року народження з українським корінням за потенціалом вже в майбутньому здатні заграти в національній збірній Італії.
- Вони емігранти і переїхали до Італії з батьками, тому що без них за нормами УЄФА переїзд не можна здійснити.
Цю тему я хотів би обговорити дуже серйозно. Чому? Тому що, чим більше українців емігрує за кордон, тим більше їх стає частиною футболу іншої країни. Але щоб не втрачати таких хлопців, а потім не боротися за їх повернення, їх могли б залучати в різні збірні України. Однак для цього необхідний зв'язок. Хлопців 2006 року я привів як приклад. Але такі є 2007 року і будуть далі і ще більше. Якщо у них не буде ніякого зв'язку з Україною крім того, що вони етнічні українці, якщо Україна на них не зверне увагу, то ми їх втратимо назавжди. А мені б не хотілося цього.
Але є приклад Албанії. У Швейцарії, Бельгії багато грають албанців - майже 60 відсотків. Албанська федерація провела скаутинг серед усіх етнічних албанців, які виступають в Іспанії, Греції, Італії, Німеччині, та постаралася зробити з них окремі збірні. Тобто збірну емігрантів. Між Грецією та Іспанією - це одна, між Німеччиною та Італією - інша. Потім з них відбирали найкращих, проводячи товариські ігри збірних, наприклад, U-15 «емігрантська» та U-15 основна.
Але разом з тим повинен відбуватися зв'язок. Тому що ми говоримо зараз про дитячо-юнацький футбол, де зміни відбуваються постійно. Тобі зараз може бути 14 років або 15, ти показуєш один футбол. Але потім ти будеш кращий або гірший. Однак якщо буде прогрес, а ти його не побачив, то все. Тому необхідно цю роботу проводити, для цього потрібно, щоб був інтерес Федерації.
Ми зараз не говоримо про якісь великі економічні проекти, а про бажання через діаспорні організації, Федерацію футболу, Міністерство закордонних справ дати ці умови, щоб працювати. Я знаю, як влаштований процес із пошуку гравців у албанській збірній, я в цьому брав участь. Але для української збірної мене ніхто ні про що не питав. Це просто моє бажання, тому що я бачу гравців, які виступають там.
- А як же етичне питання. Італія виховує гравця, грубо кажучи, десять років, після яких наша Федерація говорить «Спасибі, ми його забираємо».
- Я спілкуюся з багатьма. В цьому відношенні думки розійшлися. Перш за все, багато хто говорить: «Так, ми є вихованцями італійського футболу. Займалися в Україні футболом рік-два-три, потім переїхали до Італії. Але якщо ми не потрапимо в збірну Італії, що не дуже й легко зробити, і нас запросять до збірної України, ми б розглянули цей варіант, як прийнятний». Інші кажуть: «В силу обставин, що склалися ми переїхали з України до Італії, но ми почуваємо себе українцями всередині. Ми повинні завжди відчувати себе українцями всередині».
Так, ми можемо говорити з точки зору етичної. Але ж в такому віці ми говоримо не про думки футболістів, а їх батьків. Ми поки що не знаємо думки самих дітей: вони неповнолітні та вони не висловлюють свою волю. Так давайте дамо їм щось, щоб в Україні їх побачили, щоб якийсь зв'язок був із ними. А не так: батьки виїхали, країна їх виходить ніби штучно витіснила, тому що немає економічних умов, і ми ще раз нічого не робимо для того, щоб хоча б цих дітей не втратити остаточно. А потім ми будемо їх звинувачувати, що вони обрали ту чи іншу збірну.
- Зараз тренд в світі футболу не тільки класичні трансфери, але і так звані трансфери дітей, які переїжджають на нове місце проживання разом з батьками на запрошення більш заможного клубу. Це, по-вашому теж скаутинг?
- Є класична форма: «Попит породжує пропозицію». Коли на ринку пропозицій легальних способів стає менше, починають шукати так звані «сірі схеми». Ось переїзд батьків разом з футболістами за «нефутбольними мотивами» є сірою схемою.
Ставитися до неї негативно або позитивно я не можу, я говорю про факти, які є. І буде цією схемою займатися Іванов, Петров, Сидоренко, Петренко - неважливо. Це буде відбуватися все одно і без нашого відома, без нашого бажання або з нашим посередництвом. Засуджувати обидві сторони я не можу. Як з боку легальності цих переходів, так і з боку батьків, які хочуть кращого майбутнього своїх дітей.
Ви знаєте, що змінює для футболістів в юному віці - 15-16 років - європейський паспорт? Не всі футболісти, які провели з 17 років повністю підготовку в футбольних школах, потім отримують можливість виступати в командах Серії А. Багато хто відкидається за фактом «є паспорт - немає паспорта». Тому що вони можуть зайняти комірку тих же африканців або латиноамериканців. Але якщо у футболіста є європейський паспорт, нехай він родом з України, країни не члена Євросоюзу, він уже вступає в рівну конкуренцію з місцевими гравцями. Нехай він буде грати в Серії В або Серії С, але у нього буде можливість заробляти гроші футболом, доводити свою спроможність грати в Серії А. Ось в чому проблема. Тому засуджувати ці сірі схеми я не збираюся, я не вважаю це за потрібне. Я вважаю за потрібне починати рухатися Україні на основі збірних в цьому напрямку.
- Ціни на гравців до 20 років вже сягнули 100-мільйонних позначок. До чого ми в підсумку прийдемо?
- До того, що ціни будуть постійно збільшуватися. Спорт, в даному випадку футбол, є одним з найбільш швидкозростаючих бізнесів у світі. Чому?
Ми говоримо зараз про культурну зміну, яка відбувається у світі. По-перше, роботизація, комп'ютеризація процесів звільняє величезну кількість вільних рук. Вони починають працювати у сфері послуг. Сфера послуг спортивного характеру - це та сфера, яка дає можливість реалізувати себе і заробити. Людина зараз готова платити гроші не тільки за матеріальні цінності, а за розваги, за емоції. І, відповідно, той, хто дарує йому емоції, буде ще більш затребуваним. Відповідно, щоб дарувати емоції, потрібно дати продукт і його складову. Концептуальний показник в разі футболу - футболіст. Відповідно, ціни будуть рости ще вище.
Якщо ми говорили десять років тому про трансфер Роналду і зарплати, яку він зараз отримує в 30 мільйонів, ніхто б у це не повірив. Зараз зарплата в 30 мільйонів вважається нормальною. Для порівняння ви можете подивитися американський спорт. Футболісти там не найбільш високооплачувані спортсмени, але вони будуть до них йти. Ціни зростатимуть і тут.
- Ваше завдання, якщо утрирувати, заглянути в майбутнє і постаратися зрозуміти, чого вдасться досягти тому чи іншому гравцеві. Якщо взяти трохи глобальніше, куди рухатиметься футбол, скаутингова і трансферна його складові?
- Футбол стане ключовим бізнесом в мас-медійному просторі: телевізійному, комп'ютерному. Буде об'єднання кібер-футболу з футболом справжнім, все більше буде відбуватися діджиталізація процесу.
Буде переглянуто систему відбору гравців, в якому все більше братимуть участь комп'ютерні процеси. Відбір стане тільки ширшим, як хороший скальпель в руках хорошого хірурга. І буде мати значення не якийсь скальпель у тебе - у всіх будуть хороші інструменти. Матиме значення людина, яка приймає рішення і використовує його. Ми отримуємо однакову освіту, одні і ті ж інструменти, але йдемо до того лікаря, який кращий. Так само буде і в футболі в плані скаутингу.
І третє: ринок агентів буде знищений. Клуби - це бізнес-структури, які заробляють гроші. Бізнес завжди намагається прибирати посередника і якомога ближче наблизитися до продукту. Посередником зараз є агенти. Вони на даний момент сильні, але їх сила зменшуватиметься. Як ілюстрація - наприклад, агент Халка. Він зробив на ньому два трансфери, продавши його в «Зеніт» і потім в Китай. За рахунок цих трансферів він собі купив клуб «Белененсеш» у Португалії. Залишив свою агентську ліцензію, після шість гравців продав у «Порту» і заробив ще грошей. Він сказав: «Мені не треба агенти, я сам зароблятиму гроші».
«В офісі «Мілана» було сказано, що я той тренер, який повірив у гравця. Для мене це стало моральною перемогою»
- Є якась цифра ігрового плану, яка найбільш важлива для скаута при перегляді гри потенційного таланту?
- Ми робимо так. Визначаємо найкращий коефіцієнт в чемпіонаті, в якому ми розглядаємо гравця і в якому він на даний момент виступає. Наприклад, ми оцінюємо: центральний захисник, який виступає в англійському Чемпіоншипі, має коеффіент 3,98% - це найвищий коефіцієнт з урахуванням чемпіонату, який є. На цій позиції у футболіста, якого ми розглядаємо, коефіцієнт 2,81. Відповідно, якщо це в параметрах не більше двох одиниць, це нас цікавить. Якщо різниця більше двох одиниць, то він нас не цікавить.
Це якщо ми говоримо про цифри. Що стосується психології, то оцінюється його можливість інтегруватися в новий чемпіонат і в нову групу. До 50 відсотків в прийняття рішення має значення особистість футболіста і його персональні якості.
- Скільки взагалі в середньому скаутів у футбольного клубу?
- Я можу сказати конкретні приклади, які я знаю, і ми прийдемо до середніх одиниць.
По-перше, потрібно відрізняти, що є клуби, у яких є інтегральна модель скаутингу, як, наприклад, в «Кальярі», в якому я працюю, де дитячо-юнацький скаутинг і скаутинг головної команди об'єднані в одну структуру. Немає поділу між ними як таких. Є поділ функцій, але немає в тому, ти скаут дитячо-юнацької команди або головної. Така ж в московському ЦСКА, наприклад. Якщо ми говоримо про «Ювентус», там є поділ: дитячо-юнацький скаутинг і головної команди.
Що стосується кількості, то якщо в «Наполі» їх два, то в «Ювентусі» 36. Якщо говорити усереднено, то у нас в «Кальярі» дев'ять чоловік.
У кожному клубі є своя специфіка роботи. Скаутів може бути різне число. Але під ними існує система так званих «сигнальників». Людей, тренерів або журналістів, які працюють безпосередньо на території, що спеціалізуються на роботі скаутів. Вони дають сигнал, що потрібно звернути увагу на того чи іншого гравця. Якщо сигнал надходить в клуб, він віддається скауту, який відповідає за даний чемпіонат або дану територію, і він розгляне. Робота скаутів розділена в тому числі на чемпіонати, які вони переглядають. За кожним закріплені до восьми чемпіонатів, за якими він повинен стежити протягом року. Ну і, відповідно, кожен скаут за один тиждень повинен подивитися не менше шести-восьми ігор.
Скаутингова робота розділена на різні ситуації: скаут-розвідник, скаут-аналітик, скаут-парламентер. Зараз величезне значення має не тільки отримати інформацію про його спортивні показники, що ми можемо завдяки комп'ютерним програмам, подивитися вживу, подивитися відео і так далі. Це, перш за все, про його характер як гравця. Ця інформація зараз виходить шляхом аналітики соціальних мереж.
Представники Wyscout представили новий продукт, який повністю аналізує соціальні мережі гравця: з ким він переписується і так далі. Ми наведемо конкретний приклад: зараз є футболіст 2001 року зі Словенії, який цікавить два клуби Серії А. Була отримана інформація, що один з російських клубів хоче придбати його ж. Щоб перевірити цю інформацію, мною була проаналізована соціальна мережа одного з футболістів цієї національності, які грають в Росії. Виявилося, що він підписаний на цього гравця. З огляду на то, що футболіст головної команди російського чемпіонату підписаний на футболіста молодіжної команди з рідної країни, з яким той жодного разу не грав, робимо висновок, що в дійсності інтерес є. Адже футболіст підписаний тільки на партнерів своєї команди або якихось відомих тренерів та інше. Але на даний момент він підписаний і на цього хлопчика. Це один з аналізів.
- Який клуб можна назвати лідером з розвитку скаутингу на сьогодні?
- Еталоном роботи скаутингової структури я можу назвати не сам клуб. Точніше, зараз можу назвати і клуб, але це пов'язано з тим, хто працює в ньому. Якщо ми зараз подивимося всі клуби, в яких працював Рамон Мончі - «Севілья» і «Рома» - це відмінний скаутинг.
У «Севільї» за час роботи він отримав і скаутинговий результат, і продаж-купівлю гравців, і досягнення, вигравши кілька разів поспіль Лігу Європи. Тобто знайшов оптимальну модель. Тому для мене це показник. Зараз він знаходиться в «Ромі», за півтора трансферних вікна придбав молодих футболістів, які вже майбутні зірки. Мончі вже заробив на продажах і вирівняв дефіцит бюджету, який становив приблизно двісті мільйонів, потягнувши його на «плюс сорок». І він набрав зараз гравців, які потенційно будуть коштувати стільки ж.
Мончі з тих, хто насамперед хоче познайомитися з батьками гравця. Може, навіть не так важливо поспілкуватися з гравцем самим, як він хоче знати батьків.
- Агенти або батьки часто пропонують футболістів?
- Так. Пропонують часто, і скажу навіть, що менш часто, ніж хотілося б. Якщо взяти статистично, в «Ліворно», де ми працювали, продивлялися по кожному дитячо-юнацького віку до U-19 по 10 тисяч футболістів на рік. Мінімум. З них на 2 500 - 2 600 ми повністю підготували звіти.
Але ви розумієте, що їх ще більше. Цих футболістів необхідно бачити. Єдине, що потрібно більш професійно представляти футболіста батькам. Вони, як правило, не є фахівцями в футболі, бажають кращого для дитини. Іноді праві, якщо футболіст в дійсності має клас і потенціал, але іноді не праві. Але для того, щоб представити футболіста, навіть якщо гравець хороший, його потрібно правильно показати, змонтувати добре відео, відповісти на питання, які потрібні для заповнення анкети. Тому потрібно, напевно, звертатися до консалтингових фірм, які працюють на цьому ринку. Вони потім готують пакет, який можна представити. Найчастіше доводиться не дивитися футболіста так, як би того хотілося, тому що надісланий матеріал є сумбурним таким, його немає часу розглядати.
У мене була хороша школа. Була одна людина, з якою я працював, потім він співпрацював в «Гуанчжоу Евергранд» з Ліппі і в «Емполі». Ось він мені дав таке: кожна людина гідна відповіді. Головне, щоб ти її дав. Неважливо, коли ти це зробиш. Бажано, якнайкраще. Я намагаюся відповідати, але іноді фізично не вистачає. Сплю дві-три години на добу і так я працюю вже рік, напевно, в такому режимі. Важко.
- Можна все життя працювати, але не знайти жодного гравця топового рівня. Що рухає вами, щоб цим займатися?
- Буду говорити дуже особисто. До минулого року, напевно, у мене було дуже багато особистого натхнення, були відмінні скаутингові знахідки, я дуже радий. У мене є якісні футболісти, зараз є гравець 2004 року, якого купуватимуть, я його знайшов, але це теж напрацювання минулих років.
Зараз я в пошуку гравця-зірки. Багато хто говорить: «Дивись, у тебе беруть трьох футболістів зі списку, яких ти запропонував». Це дуже високий показник. Можуть навіть при вдалому розкладі чотирьох взяти. За одне зимове трансферне вікно чотирьох футболістів - це дуже добре. Влітку ти зробив два прекрасних переходи теж важливих. Для мене це - футболісти високої якості, але не зіркові. Напевно, занадто високо планку підняв, але так на даний момент є.
- У кожного скаута повинна бути історія, як він побачив талановитого гравця, якого інші відразу не помітили. У вас така є?
- Є. Будучи дитячо-юнацьким тренером, я тренував його старшого брата. Цей гравець був на рік молодший за ту групу, з якою я працював, і я його перетягнув. Проти цього рішення виступало керівництво. Мене попереджали, що це підриває мікроклімат в групі, що гравець некерований, не підкоряється правилам, він дуже сильний навіть на рік старших, він тисне. Але для мене стало великим успіхом, коли все-таки цей футболіст виріс, як гравець. Я неофіційно був запрошений до Мілана його батьками, вони хотіли, щоб я приїхав. І коли в офісі «Мілана» було сказано, що це той тренер, який в нас повірив, для мене це стало моральною перемогою.
Побачити в ньому талант було нескладно. Складно було відстояти гравця.
- Зараз ми про кого говоримо?
- Романьйолі.
До літа Циганков залізно залишиться в «Динамо»
- Переходимо до українського ринку, і почнемо з Андрія Луніна. У нас є приклад великого клубу і маленького гравця з маленького клубу в маленькому чемпіонаті. Як «Реалу» вдалося знайти його тут?
- Перехід Луніна в «Реал» Мадрид був забезпечений його високим виступом в «Зорі», в якій він засвітився в єврокубках. Але підготовку Луніна вели ще до «Зорі»: Андрій був добре відомий, виступаючи в Академії «Дніпра». І в тому числі завдяки роботі іспанського фахівця Йорді Гратакоса, який очолював Академію кілька років у Дніпрі. Ось, напевно, до його думки прислухалися: він позитивно ставився до цього воротаря і його радив.
Але можу сказати, що на той момент все-таки найкращим воротарем не був Лунін, а Пономаренко. З моєї точки зору Пономаренко має ще більший потенціал, ніж Лунін. Андрію пощастило на певному етапі, перейшовши в клуб-трамплін, який виступає в єврокубках. І вдалий виступ на міжнародній арені в ранньому віці дав необхідну вітрину для цього. Тому і відбувся перехід гравця. Те, що він перейшов у «Реал» Мадрид, а не в «Барселону» або «Рому», або «Інтер», або «Ювентус», це окремі деталі. Але те, що цей гравець зацікавив провідні європейські клуби, - це сукупність роботи Академії «Дніпра», вітрини і довіри тренера, які він отримав у «Зорі», і відповідно його технічні характеристики, які відповідають вимогам сучасного європейського футболу.
- Ходить безліч розмов і суперечок, чи потрібен Україні турнір U-21. Як побудувати дерево турнірів, потрібні чи ні, наприклад, команди 21-річних або після 19 років нехай молодь відразу переходить в першу команду або грає у Другій лізі чемпіонату з професіоналами?
- Проблему глибоко вивчав, вона цікава всім, тому що як правило дуже багато фахівців задаються таким питанням. В Італії, наприклад, немає чемпіонату U-21. Є U-19, після чого вже головна команда. У минулому році було бажання провести реформу і додати команди U-23, записавши виступати їх в Серію С з правом підвищення до Серії В, але без виходу в Серію А. Поки що тільки одна команда створила - «Ювентус» U-23 виступає в Серії С. Але були складені правила, що в цій команді можуть виступати тільки італійці, таким чином давши можливість рости своїм молодим футболістам, які не проходять відразу з U-19 в головну команду, тому що все-таки це великий стрибок.
Я не вважаю, що U-21 є якісним показником підготовки футболіста. З моєї точки зору: з U-19 потрібен або перехід у професійний клуб, який бореться, або в структуру так званої другої команди, яка в дійсності працює, щоб грали свої доморощені футболісти. Тобто зробити таку лінію, що футболіст, останні три роки виступає в структурі клубу, грав за U-21 або U-23 навіть. З моєї точки зору характер футболіста видно і в U-19. Проте провал який існує між топовими клубами, які грають в Лізі чемпіонів, і футболістом, що знаходиться в U-19 / U-21 - це все одно не буде рівень, необхідний тренеру, щоб поставити грати його відразу. Це або талант, на кшталт Мудрика, який з U-17 перейшов грати в першу команду. Мудрик - це ТОП-гравець європейського рівня. Я його возив до Італії, де він отримав відмінну пресу.
Але в основній масі знайти футболістів у других командах важко. Тому, вважаю, що повинна бути створена ліга команд Європи U-21 за прикладом Ліги чемпіонів U-19. Можливо, це буде зроблено на основі регіональних ліг: наприклад, Польща, Україна, Латвія, Литва, Білорусь - це одна східно-балтійська ліга. Потім їх переможці беруть участь далі. Ось це було б цікаво. А в національній першості, звичайно, команди U-21 топових клубів втрачаються, тому що вони легко перемагають суперників з більш слабких Академій, скуповуючи зірок. А якщо вони виступатимуть в єврокубках, відповідно, конкуренція всередині країни буде підпорядкована тим, щоб отримати право виступати в єврокубках і утримати цих футболістів, заробити гроші на виступі в єврокубках. Відповідно, буде конкуренція вища.
- Ви свого часу говорили, що український гравець «Шахтаря» коштуватиме дорожче, ніж італійський з тими ж характеристиками. Чому?
- Тому що «Шахтар» - це топовий клуб Європи, який не потребує продажу свого молодого таланту. Ним керує бажання довести його до головної команди. Відповідно, якщо ми беремо середняка, умовну «Сампдорію», то гравець, підготовлений генуезцями, буде коштувати дешевше, ніж підготовлений «Шахтарем». Не через те, що вартість підготовки футболістів «Шахтаря» і «Сампдорії» відрізняється. Навпаки: в Італії може навіть коштувати дорожче. А саме через завдання клубу і через його фінансові можливості.
Це сильно впливає на конкуренцію в продажу футболістів. Тому що умовний Мудрик за ціну в 3 мільйони може бути цікавий. Але, наскільки я знаю, ціна за Мудрика зараз вища. А вже далі важко. Ні паспорта Євросоюзу, ні умов, щоб знизити ціну - відповідно, це залишається молодий перспективний талант. Може, він піде в головну команду «Шахтаря», а може, заграє в якомусь європейському гранді. Поки я бачу, що він скоріше гратиме в «Шахтарі», ніж буде проданий
- Я так розумію, що наступне питання ми повністю розкрили про найперспективнішого українського футболіста, враховуючи, що ви вже неодноразово назвали Мудрика?
- Ні.
- Ні?
- У моєму скаутинговому шорт-листі присутні три футболісти з України, і 16 футболістів, які грають в Україні, в моєму лонг-листі. Найбільш перспективний і готовий на даний момент - Віктор Циганков. Найбільш перспективним футболістом, що має потенціал росту є Вікентій Волошин [«Динамо» U-19]. Мудрик на даний момент є найбільш готовим у своєму віці футболістом в Європі.
Циганков вже грає в головній команді, в єврокубках - це один тип гравця, ми його можемо порівняти, він два сезони проводить дуже вдало в Європі, має хорошу європейську пресу.
Якщо ми говоримо про Вікентія Волошина - це футболіст, який за своїми характеристиками на даний момент відповідає всім європейським вимогам і знаходиться в більш старшому віці команд і збірних.
Якщо ми будемо говорити про Мудрика, то це футболіст-любов. Наскільки він стане сформованим, буде залежати від наступних етапів його розвитку. Йому потрібно пограти зараз в головній команді, набути досвіду гри в єврокубках, йому не можна «згоріти», його не можна зараз знищити перед журналістами, ну і намагатися тримати холодною голову, здоровий глузд і продовжувати прогресувати.
- Що робити Циганкову зі своєю кар'єрою?
- Вважаю, що акліматизується Циганков у Європі дуже швидко. Але буде залежати, в який чемпіонат він перейде і в яку команду.
До літа він ще залізно залишиться в «Динамо» і буде виступати в єврокубках, набуваючи другий рік європейський досвід. Це важливо для його становлення. На наступний рік, якщо кияни не проб'ються до Ліги чемпіонів і не будуть посилені футболістами, які вміють грати, щоб він не виглядав єдиною світлою плямою на тлі інших футболістів, йому варто задуматися. Тому що в європейському футболі, якщо ти не граєш в м'яч, ти не цікавий ТОП-клубам. Відповідно, Циганков зараз цікавий.
Влітку «Динамо» добре відпрацювало на ринку, перехопивши деяких гравців у інших клубів приблизно свого рівня. Багато хто дивувався. По одному з трансферів інший клуб був переконаний, що без шансів забере гравця, а «Динамо» якимось чином перехопило бразильця. Просто був шок у всіх. Так от якщо «Динамо» зможе запропонувати гру комбінаційну, на утримання м'яча, гру красиву, в яку міг би грати Циганков, де «Динамо» домінувало б, де грало б з м'ячем, тоді він ще може залишитися в «Динамо». Якщо кияни умовно не будуть іти в цьому напрямку, а продовжать грати довгими м'ячами, Циганкову, вважаю, потрібно буде розглянути пропозиції, які до нього надходять. Тобто клуб, в який він може перейти, повинен буде грати в футбол. Не в антифутбол. І повинен виступати в єврокубках. Циганкову потрібні єврокубки.
- Італійські клуби дійсно були готові зробити пропозицію по Циганкову або все поки що на рівні розмов?
- Все знову-таки залежить від ціни. Я не можу розкривати багато деталей, тому що це не коректно з мого боку. Це не стосується «Кальярі». «Кальярі» на даний момент не той клуб, який розглядає Циганкова, як футболіста-вкладення. Тому що вкладення у Віктора в районі 20 мільйонів. Вкласти в гравця стільки зараз «Кальярі» собі не дозволить. Але інші італійські клуби - так. 20 мільйонів - це гранична ціна, за яку цей футболіст був би цікавий. Вище 20 мільйонів для італійських клубів навряд чи буде можливо. Наскільки я знаю, зараз два італійські клуби розглядають можливість зробити пропозицію.
- Віктору Коваленку, здається, вже років п'ять видають аванси, а зараз все голосніше чутна критика. Ви бачите в ньому ще перспективу?
- Віктора Коваленка я вперше побачив наживо в 2012-2013 році. Футболіст відразу потряс своєю грою. Я підійшов до Рудакова, тренера з «Шахтаря», він каже: «Як тобі наші хлопці?». Кажу: «Блондин взагалі класно грає». Відповідає: «О, біленький добрий. Футболіст, який має величезний потенціал».
Не знаю, що сталося, не знаю з якої причини, гра просто не йшла у нього. Причому, гравець фізично виглядав нормально. Начебто все робив правильно, але просто грав без іскри.
Я продовжую вважати Коваленка одним з талановитих футболістів, але вважаю, що гравцеві потрібно грати в «Шахтарі», якщо є така можливість - вперед. Це найкращий варіант для нього зараз. Якщо в «Шахтареві» у нього не буде регулярної ігрової практики, потрібно розглянути можливість отримати її в іншому клубі. Але при цьому він не може перейти в умовний «Маріуполь», «Зірку» або де буде грати менше. Він повинен перейти в клуб, вище або трохи нижче рівня «Шахтаря». Де б він постійно грав, став основним і важливим гравцем цієї команди. В «Шахтарі», наскільки я розумію, він не відчуває себе таким важливим гравцем. Можливо, в перебудові, яку зараз проводить «Шахтар» в певній мірі, і для нього буде виділена роль лідера. Але для українського футболу і збірної бажано, щоб він виконував роль лідера.
- Що б вам найбільше хотілося змінити в українському футболі?
- Систему утримання клубів. Український футбол на даний момент - це перехід від пост-радянського до нового. Довгий час футбольні клуби України утримувалися олігархами, які отримували можливість фінансувати клуби, незважаючи на їх реальні комерційні успіхи. Сучасний футбол з фінансовим фейр-плей, з усіма іншими додатковими бонусами, які дають можливість виступати і активно продавати своїх футболістів в ТОП-чемпіонати, дає можливість клубам розвиватися в цьому напрямку. Але бази для розвитку зараз у багатьох українських клубів немає. Марно декларувати клубу-середняку українського чемпіонату, що ми будемо виступати в єврокубках.
З моєї точки зору необхідно створити ідеальні умови, за якими трансформація клубів у бізнес-проект сталася з підтримкою держави. Щоб були створені умови для спонсорства футбольних клубів, що не залежать від результатів. Повинен бути збудований певний критерій, за яким клуб, його робота вважається задовільною. Відповідно, отримує можливість на фінансування. І перш за все фінансування повинно піти на підготовку юних футболістів. Чим більше і вище буде якісних футболістів, навіть за відсутності європейського паспорта, наші футболісти стануть цікавіші.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
