Популярність схем у футболі циклічна. Успішність певної формації в топ-команді спричиняє масове її поширення в широкі маси. У середині 10-х років найбільш використовуваною була 4-2-3-1. Станом на сезон-2018/19 ситуація в головних європейських лігах суттєво змінилася – зараз виділити найпопулярнішу схему значно важче.
Динаміка використання різноманітних формацій у Бундеслізі, АПЛ, Прімері та Серії А:
Бундесліга
Поточний лідер німецького чемпіонату дортмундська Борусія використовує 4-2-3-1, однак популярність «іспанки» в Бундеслізі за останні 4 роки знизилася. Те саме сталося з класичними 4-4-2 – зараз у порівнянні з сезоном-2015/16 нечасто можна побачити цю формацію, у кожного тренера оригінальні рішення. Побудови команд стали більш схожі на 4-3-3 у різних модифікаціях, але схему-лідера визначити неможливо.
Ще з минулих сезонів у Бундеслізі почали активно грати з трьома центрбеками – Хоффенхайм і Шальке досягли значних успіхів. Тренери «зайвого» футболіста в центрі поля частіше ставлять на позицію «шістки» під парою хавбеків, тому схема 3-5-2 використовується більше, ніж 3-4-3.
Карти передач команд Бундесліги (відкрити та збільшити фото можна в окремій вкладці):
На що варто звернути увагу:
– У Баварії під керівництвом Ніко Ковача дійсно є проблема з тим, що передня лінія відірвана від команди. Без травмованого опорника-плеймейкера Алькантари будувати гру з м'ячем неймовірно складно, тому мюнхенці в останніх матчах випробовували 4-2-3-1.
– У Борусії Д найбільш збалансована гра, футболісти тримають свої позиції, не відбираючи один в одного зони. До кожного з гравців є по декілька ефективних каналів переведення м'яча. Ройс і номінальний центрфорвард (Гьотце, Філіп, Алькасер) грають фактично на одній позиції.
– У Байєра занадто багато передач від голкіпера в передню лінію. Слабке використання центра поля, відсутність належної підтримки креативних футболістів з глибини.
– Хороша геометрія передач у Хоффенхайма, де центральною фігурою є капітан Фогт. Височенне розміщення латералів, які, втім, не відрізані від партнерів.
– Шальке має проблеми з доставленням м'яча в останню третину поля – тріо центрбеків слабко просуває атаки через центр. Можливо, саме тому Доменіко Тедеско дедалі частіше переходить на схему з 4 захисниками.
АПЛ
В англійському топ-дивізіоні частота використання 4-2-3-1 також різко пішла на спад. Натомість 4-4-2 повертає свої позиції – середняки активно обирають «класику». Водночас гранди переважно будують гру в 4-3-3: Манчестер Сіті, Челсі, Ліверпуль, МЮ. Щоправда, весь цей поділ на схеми дуже часто неактуальний, адже Ліверпуль і МЮ періодично переходять на 4-2-3-1, Унаї Емері випробовує 3-4-3 в Арсеналі.
Схеми з 3 центрбеками на постійній основі на Туманному Альбіоні не прижилися. Після тріумфу Антоніо Конте тренери намагалися випробувати їх, експериментували, але вже в цьому сезоні back3 з'являються епізодично. Лише в матчах Вулверхемптона та Хаддерсфілда можна регулярно побачити 3-5-2 і подібне.
Карти передач клубів АПЛ (відкрити та збільшити фото можна в окремій вкладці):
На що варто звернути увагу:
– У Манчестер Сіті найбільш компактна схема, крайні захисники (серед яких і півзахисник збірної України Олександр Зінченко) зміщуються в центр і безпосередньо взаємодіють між собою. Центрбеки відповідають за просування м'яча і мають по 3 активні напрямки передач вперед, один з яких – на крайнього форварда.
– В Челсі весь розіграш м'яча йде через глибинного плеймейкера Жоржінью. Футболіст збірної Італії направляє паси з підвищеною частотою на 7 партнерів. Що важливо – стільки ж гравців Челсі за середніми позиціями розміщуються ближче до воріт суперника, ніж Жоржінью. Гра «пенсіонерів» буквально зав'язана на ньому.
– Арсенал і Тоттенхем охочіше залучають до розіграшу м'яча голкіпера, ніж інші гранди, де «11-й польовий» настільки часто не пасує центрбекам і центрхавам. Це означає, що воротар допомагає «канонірам» і «шпорам» виводити м'яч з власних володінь низом. В основному насичена карта передач голкіпера означає лонгболи в передню лінію, але не у випадку Північного Лондона.
– Манчестер Юнайтед більше атак будує лівим краєм, де контроль м'яча добре підтримує Люк Шоу. Протилежний фланг через травму Антоніо Валенсії в рази менш ефективний.
– Лідер першості Ліверпуль для розіграшу м'яча інтенсивно використовує гравців задньої лінії, всі оборонці беруть активну участь в побудові атак. Александер-Арнольд діє вище за інших правих захисників чемпіонату. Не дивно – він є одним з найкращих на своїй позиції, що стосується гри попереду.
Прімера
Як видно з даних статистичних сайтів, найбільшого зниження популярності «іспанка» зазнала саме в іспанському топ-дивізіоні. Якщо 5 років тому більшість команд грали 4-2-3-1, то тепер ця схема в початковому вигляді зустрічається зовсім не часто. Втім, все досить умовно – графік показує, що паралельно з цим зросла популярність 4-4-2. В неї здебільшого і трансформувалася попередня формація – атакувальний хавбек став другим форвардом, розміщуючись вище.
4-3-3 тут має стабільні позиції також завдяки титанам – так грають Реал і Барселона. Схеми з 3 захисниками не користуються особливою популярністю в Прімері, але в цьому сезоні вже три команди стабільно їх застосовують: Севілья з Пабло Мачіном, його попередня команда Жирона, а також Бетіс Кіке Сетьєна.
Карти передач клубів Прімери (відкрити та збільшити фото можна в окремій вкладці):
На що варто звернути увагу:
– У Барселоні насичений зв'язок між гравцями атаки, однак все крутиться навколо однієї людини, яка порушує ідеальну симетрію середніх позицій. Звичайно ж, примою каталонських атак залишається Лео Мессі.
– У Реала впадає в око роль Серхіо Рамоса на початковій стадії атак – капітан використовує 5 адресатів для переведення м'яча вперед. До побудови наступів підключаються фактично всі футболісти задньої та середньої лінії. Оскільки звітна карта є продуктом роботи Хулена Лопетегі, який робив ставку на Іско, то саме Іско партнери найчастіше знаходили пасами.
– Міцний і водночас креативний центр поля Атлетіко визначає гру команди. Вузьке розміщення крайніх хавбеків не дивує, адже на ці позиції час від часу виходять футболісти, які комфортніше почувають себе в центрі.
– Цікава схема приносить непогані результати Севільї. Налагоджений вихід в атаку через фланги та хороша інтеграція в гру хавбеків, які диригують напрямком переміщення м'яча.
– Серед іншого: розіграш з глибини від Бетіса, завдяки якому «вердібланкос» перебувають в трійці лідерів за відсотком володіння м'ячем у Прімері, а також дивне насичення центру в Леванте, що, втім, не заважає валенсійцям йти в єврокубковій зоні.
Серія А
В Італії 4-2-3-1 не була настільки популярною, як в інших чемпіонатах, тому й регресу на графіку не помітно. З такою формацією виходить Рома, за певних умов Інтер – здебільшого, коли у вершині трикутника діє Наінгголан.
За останні 2 сезони суттєво зросло використання 3-5-2. Серед визнаних топ-клубів лише Лаціо постійно грає за схемою з 3 центрбеками (деколи Мілан), але низка сильних середняків типу Аталанти та Торіно також ставлять на неї.
У Карло Анчелотті в Наполі цікаві 4-4-2, які деколи походять на 4-3-3. З новим тренером у неаполітанців вже немає тієї магії на лівому фланзі зі скупченням креативних виконавців, однак навіть зараз лівий фулбек все одно більше за правого працює на атаку, в окремих матчах асиметрія простежується дуже чітко.
Масіміліано Аллегрі в непереможному Ювентусі тасує різноманітні схеми, однак базовою в Турині все ж можна назвати 4-3-3. Атаки будуються не однотипно, а взаємодія передньої лінії в складі Роналду, Манджукіча та Дибали відмінна. Ювентус на фоні італійських команд виглядає ідеалом.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
