Великою проблемою для українського футболу окрім, власне, гравців є тренери. Якщо в Іспанії, Португалії, Німеччині, Італії і навіть у Білорусі є власна тренерська школа, то у нас із цим великі проблеми. Покоління Лобановського, Прокопенка, Кучеревського, Носова пішло у Вічність. Павлов, Маркевич, Сабо, Блохін, Буряк зав'язали із тренерською роботою, а носіїв традицій українського тренерського цеху не так багато...
Зараз ситуація потроху змінюється. У клубів немає іншого виходу, ніж довіряти молодим тренерам. Звичайно, не всім усе вдається, але певні перспективи проглядаються.
Тож спробую визначити найбільш талановитих та перспективних спеціалістів, які через певний час можуть досягнути успіху на тренерській ниві. Погляд суто суб’єктивний. Побудований на основі доволі довгого спостереження за тим чи іншим тренером – я очно бачив матчі під їхнім керівництвом.
Зрозуміло, що вписувати сюди Сергія Реброва немає сенсу. Сергій Станіславович – вже сформований, успішний тренер, який виграв чемпіонство із Динамо та успішно працює за кордоном. Немає сенсу писати і про Шевчука, який майже не перемагав із Олімпіком, або про Ротаня, який тільки-но почав роботу з молодіжною збірною України.
1. Роман Санжар
39 років, без клубу
Олімпік останніх сезонів – тренерська команда. Зараз Шевчуку там важко ще й через те, що йому доводиться перевчати – команду фактично створював та формував Санжар. Приємно було спостерігати за грою Олімпіка, який, не зважаючи на суперника, завжди дотримувався власної філософії, власного бачення футболу.
Санжар є прихильником комбінаційного футболу, його команда завжди грала у короткий пас, центральні захисники вміли працювати із м’ячем. Вистачало напрацювань, які заганяли суперника в кут.
Не менш важливою чеснотою Санжара було вміння розкривати гравців. Саме при ньому дуже сильно додав Моха. Навіть велися розмови, що він може опинитися в Динамо. Зараз марокканець на дуже хорошому рахунку в Словаччині. Той же Богданов врешті розкрив себе саме в Олімпіку, після чого отримав пропозицію від Арки. Клас продемонстрував Шабанов. Молоді Біленький, Цимбалюк завдяки тренеру перейшли у дорослий футбол.
Я впевнений, що Санжар в Олімпіку міг би зробити набагато більше, але проблема в тому, що склад команди постійно змінювався. Тут не про досягнення, а про побудову колективу кожні півроку доводилося думати.
Після відставки Санжар не хапається за будь-яку роботу, а намагається вчитись. Писали, що Роман Миколайович перебував на стажуванні у Ференцвароші Реброва. Зараз він має можливість спокійно повчитись, проаналізувати все, а з часом – отримати хорошу роботу. Розмови про Ворсклу виявилися тільки розмовами.
2. Дмитро Михайленко
45 років, головний тренер СК Дніпро-1
Михайленко ніколи не був топовим гравцем, але тренер із нього виріс дуже цікавий. Дмитро Станіславович постійно щось шукає, експериментує, намагається діяти на випередження у своїй роботі. У нього є власне бачення та принци роботи, яким він не зраджує.
Насамперед, Михайленко мав можливість вчитися у Лобановського, Кучеревського, Рамоса. Не можна сказати, що він копіює чиюсь роботу, радше у кожного тренера взяв щось своє. Команди Михайленка завжди намагаються грати першим номером, в агресивний футбол. Буває скрутно, коли доводиться грати проти відверто закритих команд, але це все – досвід. Михайленко поки що має право на помилки.
Робота Дмитра Станіславовича мені імпонує тим, що він знає підхід до молодих гравців. Вакулко, Когут, Лунін, Чеберко та багато інших отримали шанс у цього тренера. При тому, що вони не були дітьми, кинутими в реалії суворого футболу, а психологічно підготованими гравцями. Не менш важливо, що Михайленко вміє визнавати власні помилки. Якщо щось не вдається – робляться висновки.
Впевнений, що після приходу Михайленка і його команди УПЛ лише виграє.
3. Юрій Мороз
48 років, тренер молодіжної команди Динамо
Все більше розмов про можливу зміну тренера у Динамо. Нищівна поразка від Челсі тільки підлила масла у вогонь. На слуху одні і ті ж українські кандидати. Я вважаю, що не варто 101-й раз говорити про Маркевича, Григорчука, Скрипника тощо. Навряд чи ці тренери хоча б колись працюватимуть в Динамо.
На противагу розмовам Юрій Мороз дуже успішно працює із молодіжною командою. Саме він у сезоні 2016/17 феєрив у Юнацькій Лізі УЄФА – тоді юнаки Динамо не залишили шансів Наполі, Бенфіці та Бешикташу. Згодом Мороз перейшов із поколінням 1998-99 років у «дубль».
Тут справи також ідуть дуже добре. Динамо хоч і програло торішній чемпіонат, але відразу декілька гравців перейшли до дорослої команди. У цьому сезоні динамівський «дубль» – вже фактичний чемпіон не тільки за грою, але й результатом. Якість гри дублерів – доволі висока. Крім того, гравці прогресують. Тренер намагається до кожного знайти підхід, використати сильні сторони. Наприклад, дубль Динамо зовсім інший, коли там грає Че Че. Мороз прекрасно вміє використовувати козирі бразильця. Той же Шпирка нічого не показав, коли влітку прийшов до команди. Зараз він – найкращий бомбардир при тому, що його позиція змінилася.
Менеджерам Динамо варто дивитися не тільки в Європу, але й звернути увагу на власних молодих тренерів. Думаю, на свій шанс Мороз вже заслужив.
4. Валерій Кривенцов
45 років, головний тренер молодіжної команди Шахтаря
Пам'ятаю Валерія Кривенцова ще в якості футболіста. Дуже розумний центральний півзахисник із прекрасним баченням поля та пасом, загострений на креатив. Такі ж команди у Кривенцова-тренера, там атака завжди перемагає оборону.
Свого часу Шахтар дійшов до фіналу Юнацької Ліги УЄФА. Заслуга Кривенцова у цьому успіху – величезна. Він прищепив підопічним атакувальний стиль. Не дивно, що саме середня лінія в особах Коваленка, Вачіберадзе, Зінченка стала головною ланкою тієї команди.
Після цього була робота у тоді ще першоліговому Маріуполі. Грати у Першій лізі в атакувальний, позиційний футбол – вкрай важко. Тому результатів не було. Робота у «дублі» Шахтаря та здобуття золотих медалей минулого сезону тільки підтвердили тренерський потенціал Кривенцова. Настав час робити крок у дорослий футбол.
5. Руслан Костишин
42 роки, головний тренер Колоса
Перша ліга – суворий турнір. Грати там у Футбол – вже досягнення. Колос має стабільність та фінансову впевненість завдяки підтримці родини Засух. Проте ніяк не скажеш, що там – топовий склад. Підібрані добротні футболісти, не більше того. У складних умовах та реаліях Руслан Костишин кидає виклик таким клубам, як СК Дніпро-1, Металіст 1925, Волинь, Інгулець. Та й гра його команди виглядає дуже симпатично. Ніяких тобі «автобусів». Тільки бажання грати у футбол.
6. Ігор Костюк
43 роки, головний тренер Динамо U-19
1/8 фіналу Юнацької Ліги УЄФА для Динамо – великий успіх. При тому, що команда грала не в групі, а у матчах на виліт. Позаду залишилися Юве та Андерлехт – серйозні футбольні школи. Зібране покоління дуже талановитих молодих гравців, які прекрасно вміють грати у футбол. Немає сенсу ламати їх. Потрібно допомагати розвинути власні чесноти. Ігор Костюк якраз проявляє себе в цьому. Його команда – це атакувальна команда, яка вміє та любить грати першим номером.
Свого часу Костюк не поступався талантом Андрієві Шевченку. Але не зміг стабільно себе проявити у дорослому футболі. Так часто буває. Власний досвід (зокрема й негативний) він переніс у тренерську роботу.
Команда Костюка – це не тільки атака, але й тактична побудова, реальне вивчення суперників. Перемога над Юве у Києві (3:0) – це, в першу чергу, правильно обрана тактика, тиск на слабкі сторони туринців. Шкода, що проти Хоффенхайма банально не вистачило досвіду. Впевнений, що тренер Костюк буде розвиватися та прогресувати надалі.
7. Андрій Тлумак
40 років, головний тренер Волині
Колишній воротар Карпат дуже плідно працював у системі рідного клубу із молодіжними командами. На рівні Динамо та Шахтаря Карпати не виглядали хлопчиками для биття. Але, не отримавши шансу у Львові, Тлумак пішов підіймати Волинь.
У цьому сезоні команда із Луцька – серед лідерів Першої ліги. При тому, що там конкуренція за перші місця – дуже велика. Волинь славиться своєю командною грою. Досвід допомагає молоді, і навпаки. Є власне бачення футболу, є розуміння, куди рухається команда та чого від неї хоче тренер. Думаю, це тільки початок великого шляху для Тлумака.
8. Олександр Горяїнов
43 роки, головний тренер Металіста 1925
Старт сезону для Металіста 1925 видався не найкращим. Належало визначитися із головним тренером, який відповідав би цілям команди – піднятися до УПЛ. Говорили про можливе запрошення більш досвідченого спеціаліста, який вже має певний досвід виконання завдань. Але вибір зупинився на Олександрові Горяїнову, легенді клубу, який упродовж багатьох років захищав ворота Металіста в його найкращі часи.
Спершу я скептично сприймав таке призначення. Вважав, що Горяїнов не зуміє втриматися на своїй посаді, і що це призначення було можливістю потягнути час, аби знайти справді хорошого тренера.
Але з перших матчів тренер показав себе із найкращого боку. Відразу прийшов результат. Принциповий суперник (якщо можна так сказати) – СК Дніпро-1 – був обіграний саме завдяки тренерському тріумфу Горяїнова над Михайленком.
У нового тренера Металіста 1925 проглядаються риси середини 2000-х. Десь навіть можна побачити почерк Маркевича. Багато уваги приділяється швидкісному та командному футболу. Можливо, старт другої частини сезону харків'янам не вдався. Є певні спади. Але наразі Горяїнов імпонує своєю роботою.