– Стефане Михайловичу, Динамо вкотре вилетіло з Ліги чемпіонів ще на етапі кваліфікації. Хто винен?
– Це ненормально. 3:3 – результат, який одразу вказує на великі проблеми в обороні. Вели 1:0, потім 2:1, але серйозно підвів захист.
– Третій рік поспіль Динамо залишається за бортом найпрестижнішого клубного турніру Європи. Антирекорд…
– Ох, Ліга Європи вже так набридла! Але я ще минулого року казав, коли нам у суперники випав Аякс: «Добре, що програли. Бо у Лізі чемпіонів з такою грою робити нічого». А от у Лізі Європи можна трошки побитися. Поб’ються трошки – та й усе. Немає у нашої молоді, потенційних майбутніх зірок, ніякого росту. Я його впритул не бачу. Вони стоять на місці. А готових зірок ми не купуємо. Тому спіткають невдачі.
– Чи довго Суркіс терпітиме Хацкевича, як вважаєте?
– Динамо виграло Суперкубок України – після такого локального успіху відправляти у відставку, можливо, трохи ніяково. Хоча й по Суперкубку є зауваження, бо Шахтар грав краще. Можливо, Суркіс дійсно наважиться на кадрові зміни. Тому що, вибачте, «колупатися» у чемпіонаті України за друге місце – не годиться для Динамо.
Я невипадково вжив слово «колупатися». Інакше цю боротьбу у лізі, де, окрім двох команд, всі інші суттєво відстають за рівнем, класом гравців, матеріальним забезпеченням, базами, не назвеш.
Знаєте, я не бачу перспективи у цьому складі Динамо. Футболісти-середнячки. Вони виходять і бояться. Бояться взяти гру на себе, щось зімпровізувати. Немає цього. Імпровізація може бути, коли є впевненість, а впевненість – коли є майстерність. Це все взаємопов’язане.
– Ви так спокійно говорите про чергове фіаско рідної команди… Привчило вас Динамо до невдач?
– Я вже звик. Реально дивлюся на речі і не бачу перспективи. Немає в нас хороших футболістів. На внутрішньому рівні – так, але коли виходять у Європу – нічого не виграють. В Україні Кубок можуть виграти, або Суперкубок… А от про те, що вони дійдуть до півфіналу чи бодай чвертьфіналу Ліги Європи, говорити не випадає. Я вже мовчу про Лігу чемпіонів.
– Можливо, проблема не лише у майстерності гравців Динамо, але й у стратегії клубу? Адже Краснодар, у складі якого також немає зірок, але виступають вихованці власної академії, створив сенсаційний камбек проти Порту і пройшов у наступний раунд…
– Молодці, що тут ще скажеш… У Динамо, начебто, така передова школа. Я недавно по телевізору сюжет бачив про «динамівську» школу. Така робота, такі бази, такі тренажерні зали, поля. А критий манеж! Таких манежів тільки два на всю Європу – у Києві і ще десь, вже призабув. То де ж ці зірки? Люди змінилися, чи що… Якщо хтось і вискочить звідти – то раз на 4-5 років.
– Чому ж, ось Цітаішвілі є, Попов. Чемпіони світу, між іншим…
– Складно мені судити, в чому справа. Я – далекий від сучасного Динамо. Не думаю, що тренер ставитиме на гру гіршого, а кращих триматиме в «дублі». Все-таки юніорський чемпіонат світу – це ще не дорослий футбол.
Я завжди кажу: яка держава – такий і футбол. Країна у нас хороша, а от держава (як апарат управління, де жуліки і злодії) – ніяка.